Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Семченко О. О.

Науковий керівник – к.е.н. Кучумова І.Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Інтелектуалізація праці як основа

виробничих сил і відносин

Економісти під інтелектуалізацією праці розуміють збільшення питомої ваги розумових функцій (управління, контроль, налагодження) в структурі трудових зусиль працівника на основі НТП, підвищення кваліфікації та культурно-освітнього рівня. Якщо ширше розглянути цю економічну категорію, то інтелектуалізація праці не є одним із виробничих факторів. Вона є засобом, що якісно підвищує продуктивність, сприяє зародженню та впровадженню нових ідей, пришвидшує і примножує цю діяльність, тобто є тільки інтенсифікатором.

Інтелектуальна праця є постійною діяльністю, що характеризується методологічними і методичними розробками, новими ідеями, дослідами, комбінуванням, удосконаленням, винахідливістю, цим самим стимулюючи прогрес та інтенсифікацію виробництва й гальмуючи об’єктивну дію закону спадної віддачі ресурсів [1, с. 41]. В змісті інтелектуальної праці можна виділити наступні компоненти: науковий, творчий та інноваційний.

Науковий компонент охоплює не тільки процес теоретичних розробок та діагностики, а ще й дослідів і апробації щодо поглиблення у систему знань про закономірності і умови існування й розвитку космосу, природи, суспільства і виробничих процесів. До цієї складової інтелектуальної праці можна віднести також покращення стану навколишнього середовища, розширення ресурсної бази, підвищення якості продукції, ефективне використання виробничих факторів тощо.

Творчий компонент виникає з метою зацікавлення робочого персоналу і приваблення споживачів, впливаючи на їхній менталітет, внутрішні почуття. Це стає можливим завдяки зародженню нових ідей, їх реалізацією в ході створення, удосконаленню, пройнятому елементами чогось нового. У основу творчості закладено природні здібності людини, її талановитість, натхнення, бажання до самореалізації, самоствердження, що в подальшому приводить до удосконалених результатів, в основному шляхом індивідуального підходу.

Фундаментом інноваційної діяльності є інтуїція, інстинкт, досвід, вміння ризикувати, ентузіазм. Тобто, інновації – це особливий інструмент підприємця за допомогою якого вони використовують зміни як шанс здійснити новий вид бізнесу чи послуг.

На практиці процес інтелектуалізації суспільної праці відбувається наступним чином: ринок праці поступово звільняється від некваліфікованої робочої сили з низьким рівнем доходів, соціально інертної та нездатної піднятися з низького професійного рівня.

Державна політика розвитку трудових ресурсів вищого типу розподіляється на два етапи: підготовка трудових ресурсів у системі традиційної освіти (дошкільні установи, школи, коледжі, вузи) і подальша професійна спеціалізація та перепідготовка кадрів у власних наукових та навчальних центрах, а також спеціалізовані курси. Така державна політика за умови її вдалої реалізації здатна дати великий ефект у нашій країні. В Україні це цілком можливо, якщо за прикладом західних країн впровадити пільгове оподаткування прибутку, що використовується на розвиток виробництва та трудових ресурсів.

У результаті таких виробничих відносин зростає розуміння більшістю працівників значення діяльності підприємства, зв’язків між робочими місцями та їхньої ролі в єдиному технологічному процесі. В епоху масової творчості на ринку праці утверджується нова трудова мораль та інша, невідома в епоху тейлоризму, професійна поведінка [2, с. 37].

При побудові в Україні високоефективної конкурентоспроможної економіки виникають наступні труднощі: економіка, що удосконалюється, позбавлена механізму саморозвитку, наукового стратегічного програмного управління і можливості вільно сприймати прогресивний досвід передуючих країн. А досвід вкрай важливий, бо його використання дозволить у досить короткі терміни перейти до раціонального використання трудових ресурсів, що притаманно постіндустріальному способу економічного розвитку до якого ми всі прагнемо.

Таким чином, можна зробити висновок, що вплив процесу інтелектуалізації праці на систему виробничих відносин проявляється у наступному: змінюється роль та якість людського фактору, робочої сили, відбуваються зміни в суспільному поділі праці, формується висока їх інноваційна здатність, змінюються трудові відносини та модифікуються традиційні інституціональні економічні форми. Саме інтелектуалізація праці, виступаючи глобальною характеристикою сучасного розвитку виробничих сил і виробничих відносин, повинна визначати основні параметри, зміст та напрями інтеграції нашої країни в новий світовий економічний простір.

Література:

1. Сем’янчук П. Інтелектуалізація праці у стратегії зростаючої економії від масштабу виробництва / П. Сем’янчук // Світ фінансів. – 2008. – № 3 (16). – С. 37-46.

2. Біляцький С. Інтелектуалізація суспільної праці (досвід індустріальних країн для України) / С. Біляцький, Т. Мірошниченко, А. Хахлюк // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 2. – С. 34-38.