Лазур С. П., Лапчук Я. С., Шевчик І. Р.

Львівська комерційна академія

Кейнсіанські та монетаристські напрями грошово-кредитного регулювання циклічності економіки

Невід’ємним атрибутом існування сучасної ринкової економіки, є економічні цикли. З поміж численних напрямів теоретичного обґрунтування циклічності економіки та її регулювання найбільш вагоме значення як вихідні, базові концепції мають кейнсіанські та монетаристські підходи.

Кейнсіанські методи регулювання економічного циклу спрямовані на вирішення тактичних завдань в короткостроковому періоді. Основним інструментом грошово-кредитного регулювання макроекономічної нестабільності кейнсіанці вважають зміну процентної ставки. За своїм характером кейнсіанські методи не можуть мати суттєвого впливу на економічний цикл, однак вони достатньо ефективні для зниження його амплітуди та негативних наслідків економічної нестабільності в короткострокових часових інтервалах.

Переважаючими в сучасних змішаних економіках є монетаристські підходи до регулювання економічного циклу, для яких економічні системи  розглядаються як апріорно стабільні. Для монетаристів грошово-кредитне регулювання спроможне впливати на економіку лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді державне грошово-кредитне регулювання  неефективне і дестабілізує економічну систему.  Єдиною запорукою подолання циклічності, на думку монетаристів, є  постійне і помірне збільшення грошової пропозиції на рівні стабільного попиту на гроші. Послідовність такого впливу наступна: збільшення грошової маси впливає із затримкою в кілька місяців на реальний ВНП і реальний обсяг виробництва, а потім зростає номінальний ВНП, що пов’язано зі зростанням абсолютних цін.

Монетаристи нерідко підкреслювали сумнівну можливість “точного налагодження” стану функціонування економічних систем засобами грошово-кредитної політики в довгостроковому періоді, що обґрунтовували дією ряду об’єктивних та суб’єктивних чинників. Об’єктивне заперечення можливостей грошово-кредитного регулювання ґрунтується на визнанні неможливості осягнення усієї глибини економічних процесів. Суб’єктивні чинники деформації грошово-кредитного регулювання пов’язані з особливостями функціонування будь-якого державного апарату: бюрократизм, корпоративні інтереси та пріоритети політичних цілей над економічними.

Неабияку роль при проведенні стабілізаційної грошово-кредитної політики монетаристи відводять фактору часу, суть якого полягає в отриманні результатів в певному часовому проміжку. Застосування грошово-кредитної методики базується на сьогоднішніх реаліях економіки, а її наслідки будуть реалізовані лише в майбутньому часі з непередбаченою економічною кон’юнктурою. Тому однією з найскладніших проблем грошово-кредитного регулювання є правильне визначення часу застосування заходів.  

Головною метою грошово-кредитного регулювання монетаристи вважають боротьбу з інфляцією. М. Фрідман заперечував висновки кейнсіанців про можливість зниження безробіття шляхом підвищення інфляції. Стимулювання  сукупного попиту для зниження  рівня  безробіття  можливе, на його погляд, лише  в  короткотривалому  періоді.   В довготривалій перспективі зростання інфляції не дасть змоги впливати на зниження безробіття. На думку монетаристів, у довгостроковому періоді економіка набуває властивого їй природного рівня безробіття і природного рівня виробництва. Економічний цикл можна розглядати як коливання економічної системи навколо цих значень. До їх досягнення буде прагнути економічна система в довготривалому періоді. До тих пір, поки не буде досягнуто природного рівня безробіття, стверджував Фрідман, будь-яке державне грошово-кредитне регулювання буде безрезультатним і безперспективним.

Основою стабільності економіки у монетаристів виступають еластичні ціни. Державне регулювання ціноутворення призведе до дестабілізації економіки та деформації усіх економічних процесів. Монетаристи заперечують регулювання процентних ставок, оскільки вважають, що таке регулювання не має важливого значення. Більш суттєвий вплив на економіку має пропозиція грошей. Адже коливання в темпах зростання грошової пропозиції змінює сукупний попит, що призводить до коливань всієї економічної системи. Тому намагання кейнсіанців провадити активістському грошово-кредитну політику є деструктивними для економічної стабільності. Основним принципом для проведення грошово-кредитної політики регулювання економічного циклу, на погляд монетаристів, є державний неактивізм.

Література:

1.           Гальчинський А. Теорія грошей / Гальчинський А. – К.: Онови, 1997. – 416 с.

2.           Словарь современной экономической теории Макмилана / За ред. Д. У. Пирса. – М., 1997. – 606 с.

3.           Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Долан Э. Дж.,  Кэмпбелл К. Д., Кэмпбелл Р. Дж. – М.: Республика, 1991. – 448 с.

4.           Фридман М. Если бы деньги заговорили / Фридман М. – М.: Дело, 1998. – 210 с.

5.           Миллер Р. Л. Современные деньги и банковское дело / Миллер Р. Л, Ван-Хуз Д. Д. – М.: Инфра-М, 2000. – 820 с.

6.           Хайне П. Экономический образ мышления / Хайне П.  – М.: Новости, 1991. – 704 с.