Скрипкаріу А.Т.

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ В УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ

 

У XXI столітті інформація виступає однією із найприбутковіших товарів, особливо та, яка пов’язана із секретами виробництва, організацією діяльності, успіхом світових компаній, організацій, підприємств. Однією із видів такої інформації виступає комерційна таємниця. Через високу прибутковість, економію часу, коштів на пошуки ідей та технічних інновацій, комерційна таємниця привертає до себе підвищену увагу злочинного світу. І це не дивно.Як ми знаємо, що секрет виробництва напою „Кока-кола” відомий лише двом особам і зберігається в таємниці з 1886 року та застрахований на суму 43     млн. дол. [5].

 Значний внесок у розвиток  теоретичних та практичних питань комерційної таємниці здійснили такі вчені як Богородченко Г., Князєв С., Сліпачук О., Юрченко А., Сляднєва І., Шпак О. та ін. Однак, в сучасних умовах розвитку та загострення конкуренції, ця проблема залишається не досить вивченою.

В Україні через посилення економічної конкуренції в умовах розвитку ринкових відносин, комерційна таємниця та її охорона набувають пріоритетного та актуального значення. Але проблема даного питання проявляється у тому, що, якщо в країнах з розвинутою ринковою економікою комерційна таємниця захищається законодавством як цінний товар, то в нашій країні ще не створено ефективного механізму захисту інформації, що складає комерційну таємницю.

Нині у чинному законодавстві відсутнє єдине визначення, що слід вважати комерційною таємницею. Цивільний кодекс дає таке визначення цього терміна: «Комерційною таємницею є інфор­мація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складо­вих є невід'ємною та не є легкодоступною для осіб, які, звичайно, мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерцій­ну цінність та була предметом адекватних існую­чим обставинам заходів щодо збереження її сек­ретності, вжитих особою, яка законно контролює такі дані» (ст. 505 Цивільного кодексу України) [2]. Дещо відрізняється визначення комерційної таєм­ниці у Господарському кодексі України, а саме: «Відомості, пов'язані з виробництвом, технологі­єю, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною та­ємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і об­сяг відомостей, що становлять комерційну таємни­цю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом гос­подарювання» (ст. 36 Господарського кодексу Ук­раїни) [1].

Комерційна таємниця притаманна діяльності будь-якого підприємства і є його внутрішньою характерною ознакою, а невизначеність зовнішнього сере­довища, в якому функціонує підприємство, є характерною рисою ринкових відносин. Підприємство та його комерційна таємни­ця не є єдиною причиною виникнення такого невизначеного стану ринку. Не­визначеність ринку прийнято вважати його нормальним станом. Підприємст­ву не варто позбуватися своєї комерційної таємниці навмисно заради прозо­рості і визначеності зовнішнього середовиша, бо тоді ринкова економіка на­буде ознак адміністративно-командної.

За підрахунками американських фахівців, втрата 20% інформації, яка є комерційною таємницею, призведе до розорення фірми (організації) протя­гом місяця в 60 випадках із 100 [4]. Саме тому однією з основних задач на під­приємстві, яке прагне залишатися конкурентоспроможним, має бути ефек­тивна охорона комерційної таємниці. При цьому треба мати на увазі всі мож­ливі способи і джерела втрати даного виду інформації. Адже не тільки конку­ренти можуть навмисно полювати за конфіденційною інформацією, але й за рахунок власного недбалого ставлення до комерційної таємниці підприємство її може просто втратити .

 Виділяють такі найпоширеніші шляхи втрати комерційної таємниці:

-                     недбале ставлення до комерційної таємниці на підприємстві;

-                     проведення маркетингових, бенчмаркінгових та інших досліджень;

-                     протизаконні дії конкурентів підприємства(шпигунство тощо);

-                     відповіді на запит державних органів, які проводять перевірку підприємства;

-                     розвиток соціальної інженерії як способу здобуття інформації у конкурентів[3].

Прагнення одержати відомості в умовах закритого до них доступу законним шляхом породжує неминуче недобросовісну конкуренцію, тобто об’єктивну потребу шпигувати за конкурентом. Без інформації про дії конкурента, прогнозований попит на продукцію, перспективні наукові розробки важко бути конкурентоспроможним. Саме тому інформація набуває характеру одного з найважливіших видів товару на ринку. Особа, яка володіє такого роду інформацією, прагне зберегти цю інформацію за собою, запобігти її одержанню третіми особами, оскільки в багатьох випадках таке одержання може мати просто катастрофічні наслідки для бізнесу.

Аналіз закордонної практики показує, що в приватних службах безпеки, що спеціалізуються на розкраданні чужих таємниць, є значна за кількістю клієнтура замовників і покупців. Наприклад, у Великобританії одне із приватних агентств, поряд із розслідуванням фактів про промислове шпигунство, гарантуванням безпеки підприємств і фірм, займається також добуванням (розкраданням) інформації про конкурентні приватні підприємства. Подібні фірми не прагнуть конспірувати, приховувати свою діяльність. Їхні координати є в спеціальних довідниках. У цей час у країнах із ринковою економікою діють сотні й тисячі агентств і десятки тисяч промислових шпигунів [7].

Таким чином, в умовах загострення конкуренції неналежний рівень правового регулювання відносин, пов'язаних з комерційною таємницею суб'єктів господарювання, сприяє поширенню комерційного шпигунства, безперешкодному використанню окремими особами незаконно отриманих наукомістких технологій, програмних продуктів та іншої інформації, що відноситься до комерційної таємниці. Нерозвиненість законодавства, що регулює комерційну таємницю суб'єктів господарювання, стає серйозним стримуючим фактором для розвитку господарської діяльності.

 Звичайно, що питання захищеності комерційної таємниці стосується не лише держави, а й, в першу чергу, власників підприємств. Адже безпека підприємства – це  складний процес, який потребує вибору раціональної політики захисту інформації. В сфері інформаційної безпеки ідеально діє закон Мерфі: якщо якась неприємність може трапитись, це обов’язково відбудеться. Тому проблему легше передбачити, а ніж потім її вирішувати ціною величезних фінансових втрат, робочими місцями, цінними працівниками тощо.

 

Список використаної літератури:

1.     Господарський Кодекс України від 16.01.2003 №436-IV.

2.     Цивільний кодекс України від16 січня 2003.

3.     Богородченко Г. Комерційна таємниця в умовах взаємодії конкуруючих підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2009.- № 3. – С. 73-78.

4.     Князєв С.О. Комерційна таємниця в Україні: особливості організаційно-правового впро­вадження // Юридичний журнал.-2006.- №6. - С. 93 - 96.

5.     Сліпачук О. Комерційна таємниця на підприємстві. // Справочник экономиста.-2005.-№7.

6.     Шпак О., Виноградова Г. Деякі питання законодавчого забезпечення захисту комерційної таємниці // Юридичний журнал.— 2004.— №12. -С. 28-32.

7.       Юрченко А. Комерційна таємниця: як забезпечити надійний захист. // Безпека підприємництва.- 2004.- №15.-С. 34-39.