Экономические науки/10. Экономика предприятия

Мацишина Тетяна Михайлівна, студентка 4 курсу

Науковий керівник: Марченко Ольга Іванівна, старший викладач

Національний університет державної податкової служби України

Розвиток підприємницької діяльності в Україні

Актуальність даної теми полягає в тому, що в умовах ринкової економіки підприємницька діяльність є невід’ємною частиною економічної системи будь-якої сучасної держави.

Мета роботи – дослідити розвиток підприємницької діяльності в Україні, проаналізувати вплив на неї різних факторів.

Аналіз останніх досліджень показує, що підприємницька діяльність в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризуються високим ступенем неефективності. За теперішньої ситуації розвиток підприємницької діяльністі в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату. Над даною проблематикою працювали такі науковці: Амоша А., Варналій З., Геєць В., Мельник П., Вдовиченко І., Герасимчук В.

Викладення основного матеріалу. Україна крок за кроком розбудовує національну економіку на ринкових засадах, впроваджуючи сучасний європейський досвід щодо сприяння розвитку підприємництва як цілісної системи, так і всіх її складових: великого, середнього та малого підприємництва [2, c. 20].

Питання розвитку малого та середнього підприємництва особливо актуалізується в умовах розгортання світової фінансової кризи та зростання безробіття. За даними Держкомстату у вересні поточного року кількість безробітних в Україні збільшилась до 513,6 тис. осіб, що на 4,1 тис. більше, порівняно з серпнем 2008 року.

На початок 2009 року загальна кількість суб’єктів підприємництва в Україні дорівнювала понад 2,6 млн. одиниць. В структурі підприємств найбільшу частку займають малі – 85,1% (324 тис. одиниць); на середні припадає 14,7% (56 тис. одиниць), а на великі – лише 0,2% (770 підприємств).

Кількість зареєстрованих малих фермерських (селянських) господарств за період з 2001 року зросла на 4%, а кількість фізичних осіб - підприємців - на 84 %.

У виробничому секторі (сільське господарство, промисловість та будівництво) зросла частка будівельних підприємств з 11% проти 8% у 2000 році [4, c. 57].

Розподіл питомої ваги малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 2009 році виглядав таким чином: 32% малих підприємств від їхньої загальної кількості працювали у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям займалися 23,3% малих підприємств. 5,1% підприємств функціонували у сфері транспорту і зв'язку, 3,2% - займались готельним та ресторанним бізнесом; 3,2% - надавали комунальні та індивідуальні послуги, здійснювали діяльність у сфері культури та спорту; 1,4% - здійснювали фінансову діяльність. У сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги працювало 1,3% малих підприємств, у сфері освіти - 0,6%.

Найвищий рівень зайнятості на малих підприємствах відзначався у місті Києві (14,6%), найнижчий - у Луганській області (4,1%) [4, c. 87].

Крім того, розвиток сектору економіки характеризується низьким рівнем процесів капіталізації, інвестування, інформатизації та інноваційних технологій, які відбуваються як в сегменті малого, так і загального підприємницького середовища.

Територіальна структура кількості малих підприємств за регіонами характеризується нерівномірністю їх розподілу. Із загальної кількості малих підприємств, що здійснювали свою діяльність в країні, більше половини припадає на 7 регіонів України (зокрема, у 2007 році м. Київ (19,5% від загальної кількості малих підприємств країни), Донецьку (8,0%), Дніпропетровську (6,7%), Харківську (6,3%), Львівську (5,7%), Одеську (5,3%) області та Автономну Республіку Крим (5,0%).

У 2009 році найбільший обсяг інвестицій надійшов до промисловості - 64 341 млн. грн., а також у сферу операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям – 39 415 млн. грн., у сферу транспорту та зв’язку – 31 709 млн. грн. Нині в Україні функціонує 16441 підприємств із іноземними інвестиціями.

Станом на 01.07.2009 на території України діяло 467 бізнес-центрів, 70 бізнес-інкубаторів, 41 технологічний парк, 2974 інформаційно-консультативні установи, 1657 громадських об’єднань суб’єктів підприємництва [4, c. 91].

На сьогодні українські банки, що впроваджують програми кредитування Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Німецько-Українського фонду (НУФ), є одним з найпотужніших джерел кредитування малого бізнесу. Зокрема, в Програмі мікрокредитування ЄБРР беруть участь банки «Аваль», «Приватбанк», «Форум», «Надра» та «Кредитпромбанк», а у Програмі НУФ - «Приватбанк», «Форум», «Надра», «ПроКредитБанк», «Кредитпромбанк» [4, c. 138].

Діюча на сьогодні податкова система внаслідок нестабільності законодавства перешкоджає зусиллям суб'єктів підприємництва у розвитку виробництва і підвищенні ефективності їх діяльності.

Нестабільність податкового законодавства зумовлена численними доповненнями та змінами існуючих нормативно-правових актів, зокрема, в частині порядку сплати податків, зборів й обов'язкових платежів, що приймаються відповідно до поточних потреб у фінансуванні дохідної частини бюджету. Це призводить до ускладнення та заплутаності у здійсненні розрахунків зі сплати податкових платежів [3, c.63].

На сьогодні в Україні існують три режими спрощеного оподаткування для суб’єктів малого підприємництва: єдиний податок (для фізичних осіб-підприємців за ставкою від 20 до 200 грн. на місяць та для юридичних осіб – за ставкою 6 % виручки, якщо платник єдиного податку є платником ПДВ, і за ставкою 10 %, якщо не є платником ПДВ), фіксований податок (для фізичних осіб-підприємців за ставкою від 20 до 100 грн. на місяць), фіксований сільськогосподарський податок (0,03-0,45 % від грошової оцінки землі на рік) [1, c. 20].

Висновки. Отже, метою запровадження спрощених режимів оподаткування було зниження податкового навантаження, спрощення механізму адміністрування та сплати податків, спроба подолання тіньової економіки, створення нових робочих місць, що дало змогу багатьом українцям відчути перспективу економічної незалежності і досягти певного рівня самозабезпечення.

Світовий досвід свідчить, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Враховуючи це, уряд України повинен активніше допомагати становленню підприємницької діяльності в нашій країні, формуючи відповідну політику щодо його підтримки.

Список використаних джерел

1. Вдовиченко І. А. Проблеми розвитку підприємництва в Україні / Вдовиченко І. А. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №7. – C.20.

2. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність / Герасимчук В. Г..- К.: Вища школа,2004. – 256 с.

3. Зайцев В. М. Перспективи розвитку та проблеми становлення спрощеної системи оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності / Зайцев В. М., Нестеренко В. П. // Вісник податкової служби України. – 2001р. - №7.–C. 63.

4. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.