Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

Кошук Альона Анатоліївна

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ БЕНЧМАРКІНГУ В УКРАЇНІ, ОСНОВНІ ПОМИЛКИ ТА МЕТОДИ ЇХ УНИКНЕННЯ

Протягом тривалого часу бізнес в Україні розвивав­ся в екстремальних умовах. Тому не дивно, що за минулі роки реформ і спроб виживання в цих умовах у бізнесі сформувалися своєрідні принципи управ­ління. Способи вирішення проблем залишаються на рівні середини 90-х років XX ст., тоді як ринок, крім внутрішнього вивчення проблем, вимагає сил і коштів для розвідки, збору й обробки численних джерел зовнішньої інформації.

Для виживання підприємства в умовах сучасної конкурентної боротьби першочергового значення набуває розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій бізнесу, аналіз можливих ризиків тощо.

В процесі збору інформації використовуються різні методи отримання даних: промислове шпигунство, маркетингова розвідка, конкурентна розвідка, бізнес-розвідка, бенчмаркінг. Зупинимось на останньому методі та визначимо його сутність, особливості практичного використання, основні помилки практики бенчмаркінгу та методику їх вирішення [2].

Бенчмаркінг (від англ. benchmarking — встановлення контрольної точки) — це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об’єктами інших підприємств чи структурних підрозділів [1, c. 420].

Більшість українських підприємців поняттям бенчмаркінгу не оперує. Їм також не відомі і повноцінні бенчмаркінгові проекти, які б здійснювалися українськими консультаційними фірмами. Хоча, звичайно, елементи бенчмаркінгу зустрічаються в багатьох проектах з вдосконалення методів роботи українських підприємств.

Перший приклад — сертифікація системи якості підприємства відповідно до стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), що сприяє підвищенню конкурентоспроможності української продукції, яка виходить на міжнародний ринок. Процес сертифікації, по суті, є бенчмаркінговим процесом. Щоб бути сертифікованою за системою ISO, компанія повинна привести свої бізнес-процеси і внутрішні процедури у відповідність до вимог ISO. Найвідомішими успішними прикладами сертифікації українських компаній за системою ISO є пивзавод «Оболонь», Луцький підшипниковий завод і Ambulance [4].

Ще один приклад використання методології бенчмаркінгу українськими компаніями - «перейняття» готових методик для вирішення конкретної проблеми, іншими словами, «передового досвіду». З цього погляду бенчмаркінг виявився надзвичайно корисним для українських підприємців, оскільки, як і більшість ділових людей, вони дуже практичні і не надто піклуються про знання теорії з підручників. Підприємці і керівники компаній хочуть точно знати, які прийоми, підходи і методи працюють краще, якими є результати використання, і, головне, вони хочуть знати, чи буде це працювати у них [4].

Практичний аспект бенчмаркінгу завжди супроводжується певними помилками та неузгодженостями. Тому дуже важливо визначити найбільш поширені з них та дослідити методи їх уникнення.

Помилка №1. Сприйняття бенчмаркінгу як «інспекційної перевірки» функціонування підприємства. Таке дослідження може дати декілька цікавих і корисних цифр, але бенчмаркінг – це процес з'ясовування того, що стоїть за цими числами. Іншими словами, за допомогою бенчмаркінгу можна з’ясувати, яке місце займає компанія за швидкістю обслуговування клієнтів серед компаній галузі, але це не поліпшить положення компанії.

Помилка №2. Припущення, що вже існуючі і схвалені «базові параметри» можуть бути використані без змін. Тільки тому, що в  звіті сказано, що ціна в $2,35 — «базова ціна» для певної угоди, ще не означає, що укладати цю угоду потрібно за аналогічною ціною. Так звана «база» не може просто бути застосована на підприємстві, оскільки існують певні розходження в умовах на ринках, у потребах клієнтів, у доступності ресурсів і т.д. Необхідно знайти таких партнерів з бенчмаркінгу, що готові до співробітництва, і з'ясувати в них, що є досяжним, і чи може компанія досягти подібного рівня виконання [3].

Помилка №3. Зниження уваги до обслуговування і задоволення клієнта.  Історія бенчмаркінгу містить дуже багато прикладів організацій, які стали настільки сконцентрованими на зниженні витрат, на забезпечення якості їхнього виробу, що забули звертати увагу на задоволення клієнта цим виробом. Скорочення витрат часто супроводжується зниженням уваги до клієнта (наприклад, післяпродажного обслуговування), внаслідок чого клієнти відвертаються. Щоб уникнути цієї помилки, при здійсненні бенчмаркінгу доцільно використовувати «balanced scorecard» (комплексну систему індикаторів бізнесу).

Помилка №4. Процес занадто великий і комплексний, щоб бути керованим. Процес — група завдань. Система — група процесів. Потрібно уникати застосування бенчмаркінгу щодо всієї системи — це дуже дорого і забере багато часу. Краще вибрати один або декілька процесів, що становлять певну частину системи, спочатку опрацювати їх, а потім перейти до наступної частини системи.

Помилка №5. Неузгодженість. Відбір для бенчмаркінгу теми (процесу), що не узгоджується зі стратегією організації, не підтримує її цілі або ж перешкоджає іншим ініціативам, які розпочинаються організацією. Керівництво організації повинно контролювати і спрямовувати процес впровадження бенчмаркінгу на рівні стратегії.

Помилка №6. Ставити перед собою завдання, що мають занадто розмиті межі і формулювання. Комунікації між службовцями всередині організації — одне з найбільш невизначених понять, що найчастіше обираються для бенчмаркінгу. У даному випадку краще вибрати для бенчмаркінгу об'єкт, що піддається чіткому вимірюванню, має відповідальних осіб, наприклад, процес розподілу службових обов‘язків всередині організації.

Помилка №7. Відсутність основи для проведення бенчмаркінгу. Ця помилка виникає, якщо пошук партнерів й інформації про них розпочатий раніше, ніж цілком проаналізований власний процес. Бенчмаркінг передбачає, що власний процес і його параметри точно відомі [3].

Помилка №8. Недостатньо повне дослідження партнера з бенчмаркінгу. Важливим при роботі з партнером із бенчмаркінгу є те, що ні його, ні свій час не повинен витрачатися марно. Існує кодекс (правила поведінки партнерів з бенчмаркінгу), який передбачає, що ви ніколи не повинні просити у партнера з бенчмаркінгу ту інформацію або відповідь на питання, на яку ви спроможні відповісти самостійно, наприклад, вивчаючи літературу, статистичну інформацію і т.д.

Аналіз конкурентів, їх сильних сторін, причин їх успішності є надзвичайно важливим в умовах сучасної жорсткої конкуренції. Бенчмаркінговий підхід є новим для українських підприємств, тому його практичне використання супроводжується рядом помилок, в процесі уникнення яких компанії розвиваються, вдосконалюють свої навики та отримують практичну важливість бенчмаркінгу.

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання/ Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.;

2.     Тіхонов Ю. В. Бенчмаркінг та бізнес-розвідка як складові успішного розвитку бізнесу/ Науково-практичний журнал «Актуальні проблеми економіки» № 9(75), 2007. – 120 с.

3.     Бенчмаркінг як інструмент підвищення конкурентоспроможності компанії [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://www.management.com.ua/ct/ct003.html;

4.     Бенчмаркинг: все лучшее — себе [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://www.management.com.ua/ct/ct032.html;