Економіка/3.Фінансові відносини

Продан К. М.

Науковий керівник: Томчук С. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ: СТАНОВЛЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

У 2010 році залишається актуальною проблема забезпечення сільськогосподарських підприємств основними технічними засобами. Кількість техніки зменшується. На сьогоднішній день сільськогосподарське виробництво забезпечене сільськогосподарською технікою лише на 40-60%, і понад 90% з них відпрацювало свій амортизаційний термін.

В останні роки в розвинутих країнах світу набуло широкого розвитку забезпечення сільськогосподарського виробництва технікою на лізинговій основі. На початку 90-х років минулого століття Україна також почала розглядати фінансовий лізинг, як спосіб оновлення матеріально-технічної бази на селі [2].

Взагалі, лізинг – це передача в користування основних фондів за плату на визначений строк. Фінансовий лізинг – це передача лізингоотримувачу об’єкта основних фондів і всіх ризиків, пов’язаних із правом користування і володіння цим об’єктом, за договором фінансового лізингу. Тобто сільськогосподарські виробники можуть брати в користування новітню сільськогосподарську техніку, частинами виплачуючи відсотки з правом подальшого її викупу.

В Україні, як форма товарного кредитування, лізинг перебуває на початкових етапах формування, а ринок лізингових послуг має великий потенціал. Лізингова послуга є різновидом фінансової послуги, яка відображає взаємовідносини між лізинговими компаніями та їхніми клієнтами.

У світовій практиці використовуються різні підходи до визначення лізингу як специфічної форми економічних відносин. У деяких країнах лізинг розглядається як одна з форм кредитування чи позики, в інших – як різновид оренди, у третіх – як форма фінансування засобів виробництва. Існують також погляди на лізинг як фінансову угоду, форму інвестиційної діяльності, фінансову чи господарську операцію, підприємницьку діяльність, а також сукупність економічних і правових відносин [4].

Особливе значення розвиток лізингових послуг в Україні має для держави, яка при цьому отримує такі переваги: пожвавлення інвестиційної активності, мобілізація фінансових коштів саме під інвестиційні проекти, гарантоване їх використання для переоснащення виробництва. Держава через використання механізмів стимулювання лізингової діяльності може значно зменшити бюджетні витрати на фінансові інвестиції, сприяти збільшенню виробничого й експортного потенціалу країни, а також розвитку малого й середнього бізнесу. Державна підтримка повинна йти не шляхом здешевлення техніки, а шляхом заохочення інвестицій. Внаслідок цього всі учасники фінансового лізингу виграють. Держава повертає кошти, інвестовані з бюджету, а лізингоотримувачі отримують новітню техніку.

У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. В Європейських країнах, що мають державну підтримку, через лізингові послуги підприємства здійснюють від 15 до 30 відсотків інвестицій в основні фонди. Однією з найістотніших переваг інвестування через механізм лізингу, є можливість віднесення лізингових платежів на собівартість продукції [5].

Протягом останніх років український ринок лізингових послуг зростає, але країна майже не використовує його переваг і можливостей. Проблемами, які гальмують цей процес є:

1. Брак стартового капіталу у лізингових компаній для фінансування своїх послуг.

2. Відсутність податкових пільг фінансування лізингових операцій. Тобто, розширення ринку лізингових послуг в Україні не можливо без запровадження пільгового оподаткування для всіх суб’єктів лізингової діяльності.

3. Незначні терміни дії лізингових угод, які в Україні становлять 3-5 років. За такий малий термін лізингоотримувачі не можуть виплатити лізингові платежі, на що також впливає нестабільна економіка країни.

4. Слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг. Інфраструктура лізингового ринку повинна включати в себе широку мережу лізингових компаній, консалтингові фірми, банківські установи, інформаційну систему, маркетингові компанії, страхові й рекламні послуги, а також структури збуту. Недостатній інфраструктурний розвиток ринку лізингу спричиняє інші проблеми – брак кваліфікованих кадрів, недостатню інформованість споживачів лізингових послуг.

5. Невідповідність вітчизняної нормативної бази міжнародним стандартам лізингу.

6. Незацікавленість банків у довгостроковому кредитуванні лізингових угод.

Розв’язати ці проблеми можна наступним чином:

- удосконалення законодавчої бази;

- розвиток системи гарантій і страхування предметів лізингу;

- розробка комплексу заходів для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу;

- посилення зацікавленості банків через систему пільг у довгостроковому кредитуванні лізингових угод [6].

Одним з дієвих заходів підтримки сільськогосподарських виробників і вітчизняного сільськогосподарського машинобудування є фінансовий лізинг. Сільськогосподарські товаровиробники для придбання технічних засобів повинні бути платоспроможними, мати необхідні кошти, одержані за рахунок власних прибутків, амортизаційних нагромаджень, кредитних ресурсів комерційних банків, бюджетних надходжень. Для сільськогосподарських підприємств найсприятливішим є варіант сплати лізингових платежів у змішаній або компенсаційній формі, оскільки сільськогосподарське виробництво носить сезонний характер і виручка від реалізації власної продукції надходить нерегулярно. Складну ситуацію погіршує також стан вітчизняного сільгоспмашинобудування. Через відсутність у підприємств цієї сфери новітніх технологій виробництва, брак коштів, зупинку оновлення основних фондів підприємств в умовах фінансової кризи, скорочується виробництво необхідної селу техніки і обладнання.

На сьогоднішній день, фінансовий лізинг є життєво-необхідним для українських підприємств малого і середнього бізнесу, а особливо – сільськогосподарських підприємств. Він є зручним джерелом фінансування, дає змогу зекономити обігові кошти, зменшує ступінь ризику, стимулює технологічне переоснащення й розширення виробництва.

Література

1. Державне регулювання технічного переоснащення аграрної сфери АПК на засадах фінансового лізингу / В. О. Галушко // Держава та регіони. Серія. Державне управління. – 2008. – №4. – С. 88 – 92

2. Лізинг як метод фінансування інноваційного розвитку виробничої бази вітчизняних підприємств / І. Черевань // Банківська справа. – 2008. – №2. – С. 46 – 56

3. Оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств України через механізм фінансового лізингу / М. О. Сичова, Н. О. Шевченко // АгроСвіт. – 2009. –№11. – С. 31 – 33

4. Розвиток лізингових форм фінансування як напрям державної підтримки малого підприємництва / О. А. Дегтяр // Економіка та держава. – 2008. – №3. – С. 81 – 83

5. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні / С. І. Брус // Фінанси України. – 2008. – №11. – С. 75 – 85

6. Стратегія розвитку фінансового лізингу в Україні / Н. Рязанова // Фінансовий ринок України. – 2008. – №7/8. – С. 17 – 18