К.е.н. Станіславик О.В., Філіппов В.Ю. аспірант

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Державна інвестиційна політика

в умовах трансформаційної економіки

 

Зростання економічного потенціалу та суспільний розвиток у кожній країні, підвищення життєвого рівня населення, поліпшення якості продукції - все це, в основному, залежить від активності ін­вестиційної політики.

Сьогодні вже є очевидним, що проблему залучення інвестицій в економіку України треба розглядати у контексті особливостей трансформаційних процесів, які відбуваються у країні.

Проблемі розвитку інвестиційної діяльності присвячені наукові праці багатьох вчених, таких як: А.Є. Ачкасов, І.О. Бланк, П.Т. Бубенко, Г.С. Волинський, М.С. Герасимчук, Г.В. Ковалевський, А.В. Крушевський, І.Крупка, Р.Р. Ларіна, І.В. Лисий, Т.В. Момот, М.М. Недашківський, А.А. Пересада, В.О. Поколенко, С.В. Покропивний, Я.А. Рекитар, І.В. Сергієнко, Г.В. Стадник, О.М. Тищенко, В.І. Торкатюк, Л.С. Шевченко, О.Д. Шеремет та багато ін.

Економіка України на сучасному етапі знаходиться у процесі трансформації, тобто перетворення економічної системи. Транс­формація характеризується такими складовими: поступовим від­миранням закономірностей минулого; розвитком сучасної ринкової економіки, яка базується на приватно-корпоративній власності, та зростанням впливу суспільних цінностей в економічній поведінці.

У період трансформації економіки суттєво зростає значення ін­вестиційної діяльності у країні. Від інтенсивності й результативно­сті інвестиційних процесів залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя. Ось чому сьогодні необхідно приділяти увагу питанням, що пов'язані з інве­стуванням, способами і методами його активізації, вивченням умов створення сприятливого інвестиційного клімату, залученням інве­стицій та їх ефективним використанням на всіх рівнях: держави, га­лузі, регіону, підприємства.

В економіці, побудованій на ринкових засадах, інвестиційна ді­яльність є вільною і регулюється загальним економічним процесом. Проте існують обставини, коли держава бере на себе функції управ­ління інвестиційними процесами а саме:

-            перед суспільством поставлено певну суспільно значущу мету, і держава свідомо спрямовує політику економічних трансформацій, наприклад, під час структурної перебудови економіки;

-            держава є стратегічним інвестором;

-            держава є власником частки підприємств, яка впливає на структуру суспільного виробництва;

-            вільний розвиток інвестиційних процесів загрожує національ­ній економічній безпеці і постає потреба в протекціонізмі.

Специфіка трансформаційного періоду зумовлює необхідність конструктивної інтенсивної інтервенції держави в інвестицій­ну сферу. Цю необхідність детерміновано як недорозвиненістю та функціональною недостатністю зновстворених ринкових форм, насамперед інвестиційної інфраструктури і саморегулюючих меха­нізмів, неспроможних самотужки забезпечувати оптимізацію про­тікання інвестиційних процесів на макрорівні, так і «неринковим» характером економічного середовища. Національна економіка не є ідеальним об'єктом саморегулювання, і це свідчить про відсутність у ній достатніх передумов для самоактивізації процесів капіталотворення. Провідним суб'єктом регулювання має бути держава, підтвердженням чому є аналіз інвестиційної теорії та дослідження авторів з цього питання.

Середовище, в якому здійснюються інвестиційні процеси, на­зивають інвестиційним кліматом. Він формується під впливом взаємопов'язаного комплексу законодавчо-нормативних, організаційно - економічних, соціально-політичних та географічних факто­рів, які визначають умови інвестиційної діяльності на всіх рівнях (країна, галузь, регіон, підприємство). Інвестиційний клімат тісно пов'язаний з інвестиційною політикою. З одного боку, інвестиційний клімат - це стартові умови інвестиційної політики держави, а з іншого, він є її результатом.

Інвестиційний процес, як і перехід економіки до якісно нового стану у цілому, потребує чіткого механізму безпосереднього дер­жавного регулювання. Не можна лишати поза увагою той факт, що державне втручання в інвестиційні процеси має як негативні, так і позитивні наслідки, але роль держави у обох випадках настільки важлива, що її необхідно вважати одним з головних факторів впли­ву на інвестиційну активність країни, галузі, регіону, підприємства. В Україні у трансформаційний період зростає відповідальність держави за розробку і здійснення інвестиційної політики, яку не може бути віддано лише стихії ринку. Інвестиційна політика має формуватися як за умов дії ринкових регуляторів, так і внаслідок впливу важелів державного регулювання. Цей вплив в умовах різко­го обмеження централізованих асигнувань та дефіциту інвестицій­них ресурсів повинен бути вибірковим і забезпечувати збільшення їх обсягу та стимулювання інвестиційної діяльності. Автори визна­чають інвестиційну політику держави як комплекс цілеспрямованих заходів зі створення сприятливих умов для усіх суб'єктів госпо­дарювання з метою активізації інвестиційної діяльності, розвитку економіки, підвищення ефективності виробництва та вирішення со­ціальних проблем. Основними напрямками інвестиційної політики є заходи щодо організації сприятливих умов діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів, зростання прибутковості, мінімізації ризи­ків для стабільного економічного і соціального розвитку та підви­щення життєвого рівня населення .

Останні показники економічного і соціального розвитку України свідчать, що вітчизняна економіка поступово починає виходити з кризи.

Попередня оцінка Держкомстатом динаміки ВВП також підтверджує той факт, що економіка України з кожним місяцем просувається уперед на шляху подолання кризи. Якщо за підсумками І кварталу 2009 року (до відповідного періоду 2008 року) відмічалось падіння на рівні 20,3%, то вже у ІІІ кварталі воно скоротилося до 15,9%. Отже, Україна за підсумками ІІІ кварталу увійшла до групи країн, що покращили свою динаміку.

Також протягом травня-жовтня (окрім серпня, через дію певних сезонних факторів) продовжується зростання промислового виробництва. У жовтні до вересня обсяги промислового виробництва зросли на 5%. Позитивні результати розвитку демонструють як галузі, орієнтовані на внутрішній ринок (харчова промисловість – 15,7%, легка – 1,1%), так і основні експортно - орієнтовані галузі (металургійне виробництво – 7,3%, хімічна промисловість – 3,5%). Крім того, після надзвичайно високого приросту у вересні - жовтні тривало зростання виробництва і у машинобудуванні (на 1,9% до вересня) – виду промисловості, який орієнтований на виробництво інноваційної продукції. Слід відмітити, що даний показник є суттєво вищим за середній впродовж 2000-2008 років (0,1%).

З початку року продовжує демонструвати сталу тенденцію щомісячного приросту обсягів виробництва сільське господарство: зростання у січні-жовтні становило 0,1%.  Досягненням української економіки є також той факт, що з кожним місяцем відбувається зменшення чисельності зареєстрованих безробітних. Якщо у січні ми мали 900,6 тис. зареєстрованих безробітних, то вже у жовтні – 508,4 тис. осіб, що на 44% менше, ніж на початок року і навіть нижче до кризового рівня (509,5 тис. осіб у серпні 2008 року).

Триває тенденція уповільнення інфляційних процесів. За січень-жовтень ми маємо зростання споживчих цін в 1,8 рази менше, ніж у минулому році (10,% проти 18%). А підвищення цін у жовтні на 0,9 відсотка є найменшим жовтневим зростанням, починаючи з 2003 року.

Водночас у зовнішній торгівлі спостерігаються позитивні зрушення. Хоча експорт товарів та послуг через несприятливу зовнішню кон’юнктуру зменшився на 45,1% у порівнянні із січнем-вереснем 2008 року, падіння імпорту є більш суттєвим – 51,3%, що і зумовлює скорочення від’ємного сальдо торгівлі товарами та послугами. У січні-вересні ми маємо лише 1,1 млрд. дол. США дефіциту, що в 9,5 рази менше у порівнянні із відповідним періодом 2008 року.

Загалом, поступове відновлення вітчизняного промислового виробництва та нарощування обсягів у сільському господарстві, покращення ситуації на ринку праці, поширення процесів імпортозаміщення, скорочення негативного сальдо зовнішньої торгівлі за рахунок виконання антикризових програм Уряду демонструє міжнародним експертам та іноземним інвесторам здатність України найближчим часом подолати кризу.

Приріст прямих іноземних інвестицій за 9 місяців 2009 року склав 3,9 млрд. дол. США. В цілому за 9 місяців 2009 року приріст сукупного обсягу іноземного капіталу, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці склав майже 3 млрд. дол. США, що становить 36,8% рівня відповідного періоду попереднього року. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну станом на 1 жовтня 2009 року, склав 38,6  млрд. дол. США, що на 8,3 % більше обсягів інвестицій на початок 2009 року та в розрахунку на одну особу становить 837,5 дол. США.

Отже, зважаючи на поточні тенденції, можна говорити про появу ознак стабілізації і пожвавлення вітчизняної економіки.

Однією з передумов виходу провідних сфер економіки з фінансово-економічної кризи є підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, що потребує спрямування значних обсягів інвестицій на оновлення основних фондів на основі ресурсозбереження, енергозбереження, впровадження інновацій та започаткування нових екологічно безпечних технологій виробництва.

Слід зазначити, що дефіцит інвестиційних ресурсів та відповідне скорочення інвестування, окрім України, відчувають більшість країн світу. Погіршення фінансового стану підприємств, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, скорочення позичкових ресурсів (національних - через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зовнішніх - внаслідок розвитку фінансової кризи), а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ позначились не лише на здатності виконувати поточні зобов’язання, а і стали основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги інвестицій в основний капітал за 9 місяців 2009 року реально скоротились на 43,7% по відношенню до відповідного періоду 2008 року.

На тлі недостатності як внутрішніх, так і зовнішніх позичкових коштів підприємства змушені були скоротити вкладення інвестицій, а частину обмеженого прибутку спрямовувати на забезпечення погашення раніше накопичених боргових зобов’язань.

Отже, серед основних причин низького рівня інвестиційної активності, що мають безпосередній вплив на основні складові джерел фінансування інвестицій - власні кошти підприємств (прибуток підприємств) (у загальному обсязі інвестицій в основний капітал за перше півріччя 2009 року складають 81,8 %), слід виокремити:

-            посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку;

-            збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки;

-            незадовільна кон’юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту;

-            низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку;

-            обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

-            зниження рівня прибутковості українських підприємств;

-            збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну у зв’язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо.

Потенційно наша країна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Україною успадкована потужна інфраструктура виводу добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки. Це нафто - і газопроводи, портове господарство, залізниця тощо. Водночас в Україні поки що невисока порівняно з розвиненими країнами частка оплати праці у ВВП. Країна здатна абсорбувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси (трудові, управлінські, адміністративні), що володіють навичками, необхідними для перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції, по-друге - ефективний платоспроможний попит на продукцію, вироблену в результаті інвестицій.

У національній економіці існує ряд перешкод, які можуть обмежувати, як самі інвестиції, так і ефективний попит на них. На думку експертів Світового банку основними перешкодами для підвищення привабливості в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів є обтяжливі регуляторні процедури, зокрема:

-            складність адміністрування податків;

-            кількість та складність отримання дозволів;

-            технічне регулювання (сертифікація та стандартизація);

-            перевірки органів державного нагляду.

З метою підвищення обсягів залучення інвестицій в економіку держави інвестиційна політика Уряду України націлена на мінімізацію інвестиційних ризиків.

Інвестиційна політика не може здійснюватися без механізму ре­алізації, який має включати:

-            створення необхідної нормативно-правової бази функціону­вання ринку інвестицій;

-            наявність ефективного та стимулюючого механізму регулю­вання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, ре­гіонів, галузей та національної економіки у цілому;

-            формування ефективної пропозиції інвестиційних ресурсів та збільшення їх обсягів;

-            визначення органів, що відповідають за реалізацію інвести­ційної політики.

Державна інвестиційна політика знаходиться у тісному взає­мозв'язку з галузевою, регіональною та інвестиційною політикою підприємства. Визначальною тут є державна інвестиційна політика, бо вона створює умови та сприяє активізації інвестиційної діяльно­сті на всіх рівнях.

У сучасних умовах інвестиційна політика має будуватися у роз­витку, взаємозв'язку та взаємозалежності таких принципів: забезпе­чення та вдосконалення законодавчо-нормативної бази інвестиційної діяльності; здійснення концентрації на стратегічних напрямках розвитку; організації взаємодії з підприємствами та інвесторами з метою мобілізації інвестиційних ресурсів; виділення інноваційної політики в самостійний цілеспрямований напрямок діяльності.

Таким чином, державну інвестиційну політику в Україні на су­часному етапі насамперед має бути направлено на:

-            поліпшення стану правового та нормативного забезпечення інвестиційної діяльності;

-            визначення структурної та промислової політики;

-            створення стимулюючого механізму державного регулюван­ня інвестиційної діяльності на всіх рівнях;

-            стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій (особли­во приватних);

-            розробку інноваційної та науково-технологічної політики.

Деякі кроки на шляху вдосконалення державного управління інвестиційною діяльністю в Україні вже зроблено.

На сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється Законами України: «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»

Ефективне виконання цих завдань підвищить якісний рівень інвестиційної діяльності, що зумовить поліпшення інвестиційного клімату та пожвавлення інвестиційної активності взагалі.

 

 

Література:

1.          http://www.me.gov.ua/ Міністерства економіки України

2.          http://www.ukrstat.gov.ua http:// Державний комітет статистики України

3.          Інвестування: Підручник/В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда – К.: Знання, 2008. – 452 с.

4.                      Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П. Проб­леми розвитку інвестиційної діяльності: Монографія / За заг. ред. В. М. Гриньової.- X.: ХДЕУ, 2002.- 464 с

5.                      Коюда О. П. Державна політика в інвестиційній сфері // Мо­дели управления в рыночной экономике: Сб. науч. тр. (Спец. выпуск по матер. Всеукр. науч.-метод. конф. «Проблемы экономической кибернетики», 11-13 сент. 2002 г.).- Донецк: ДонНУ, 2002.- С. 352 - 356.

6.          Пересада А. А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С. В. Онікієнко, О. О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001. - 251 с.