Амеліна С.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Щодо проблеми культури мови майбутніх аграріїв

Сьогодення зумовлює орієнтацію професійної освіти перед усім на очікування потенційних працедавців від майбутніх фахівців.

Фірми і підприємства-працедавці, за даними опитувань, проведених компанією Graduate серед менеджерів по персоналу 200 компаній, висувають до випускників ВНЗ наступні вимоги: знання ПК; аналітичне мислення; володіння іноземною (переважно англійською) мовою; корпоративність, уміння працювати у колективі; комунікативні навички; орієнтованість на кар’єру; досвід роботи; володіння другою іноземною мовою.

Як видно з результатів цього опитування, ринок праці потребує фахівців з високим рівнем культури спілкування, а саме культури мови і культури діалогу, адже й уміння працювати у колективі, і володіння комунікативними навичками, і знання іноземних мов, і робота з персональним комп’ютером – все це належить до вказаних аспектів культури.

Згадане вище опитування виявило і недоліки підготовки молодих фахівців у ВНЗ, серед яких переважають: слабка загальна підготовка; погане знання іноземних мов; слабкі уявлення про бізнес-середовище; «відірваність» знань від реальності; недостатнє володіння комунікативними навичками.

Розглядаючи найважливіші з точки зору працедавців вади результатів вузівського процесу підготовки спеціалістів, бачимо, що одним із шляхів їх подолання може бути поширення використання діалогічних методів навчання, розвиток культури мови у ВНЗ, наближення за допомогою діалогу процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками до реального світу праці і невід’ємно пов’язане з усіма цими заходами підвищення рівня культури професійного спілкування.

Сучасні молоді фахівці повинні не лише володіти певними професійними знаннями та навичками, але й вміти чітко, правильно і грамотно висловлювати свої думки, спілкуватися з різними людьми і у різних ситуаціях, тобто мати відповідний рівень мовно-мовленнєвої культури. Про вміння сприймати справжні культурні цінності, опанування культурною спадщиною та комунікативну функцію культури йшлося на II-му Всеукраїнському з’їзді освітян. Адже “культура мови – це не лише філологічна, а й соціальна проблема: вона в той чи інший спосіб пов’язана з найрізноманітнішими видами комунікації в сучасному світі” [2, с.4]. У нинішній період соціальної напруженості у суспільстві необхідно зберігати ті цінності, які формують у майбутніх фахівців гуманістичне ставлення до навколишньої реальності. Має рацію Н.Д. Бабич, зазначаючи, що “у наш час, як і колись, убогість мови означає убогість думки. То ж чи може допустити людина негуманітарної спеціальності, щоб мова її наукових праць, службових діалогів, виступів перед колективом була одноманітною, недостатньо грамотною, емоційно безбарвною?” [1, с.41].

У роботі над формуванням та розвитком мовно-мовленнєвої культури потрібно перш за все визначити, в чому полягають особливості мовленнєвого досвіду вчорашніх школярів, які стали студентами аграрних ВНЗ.

На жаль, доводиться констатувати, що випускники сільських шкіл відзначаються наявністю у їхньому мовленнєвому досвіді володіння та активного використання «суржику» – того варіанту розмовної мови, що склався в умовах взаємовпливу та взаємопроникнення української і російської мов і є характерним для населення, яке проживає у східній і південній частині України. Звичність говоріння «суржиком» у повсякденному спілкуванні – у родині, з друзями і знайомими – призводить до того, що він починає проникати і у навчальне спілкування, адже студенти вважають це природним.

Крім того, для мовлення студентів аграрних ВНЗ характерна наявність великої кількості „русизмів” і кальок з російської мови. Їх спілкування, як усне, так і писемне, засмічене такою лексикою. Це ускладнює слухання і розуміння висловлених ними думок. Так, часто зустрічаються наступні слова і вирази: согласно наказу (замість: згідно з наказом), виключення з правил (вийняток з правил), справка (довідка), заключення договору (укладання договору) тощо.

Розширення сфери спілкування і кількості контактів фахівців аграрного сектора вступає у суперечність з домінуючою орієнтацією аграрних ВНЗ на фахову підготовку майбутніх спеціалістів і нехтуванням гуманітарним циклом їх підготовки. Традиційно професії аграрної сфери відносились вченими до системи «людина-природа». Проте сьогодні уже виникають сумніви у вірності однозначності цієї класифікації, тому що спрямованість діяльності багатьох фахівців аграрного сектора стрімко змінюється, частково входячи до динамічної системи «людина-людина». Крім того, фермери поруч з базовою професією повинні виконувати і безліч інших функцій – управління, менеджменту, маркетингу, суттєвим складником яких є діалогічне спілкування. Підтвердженням цього став той факт, що досить велика кількість старшокурсників, магістрантів і випускників аграрних ВНЗ намагаються набути другої спеціальності, найпопулярнішою з яких є менеджмент.

Вивчення питання підготовки майбутніх фахівців показало, що здійснити підготовку компетентних і конкурентоспроможних спеціалістів на рівні міжнародних вимог неможливо вирішити без формування у них культури мови і професійного спілкування.

Література

1. Бабич Н.Д. / Н.Д. Бабич / Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

2. Кремень В.Г. / В.Г. Кремень/ Філософія освіти ХХІ століття // Вища школа. – 2002. - № 1. – С. 35-41.