Дюхіна Я.В., викладач кафедри іноземних мов
Сумський
Національний Аграрний Університет
Одним із
стратегічних напрямів в модернізації освіти вважається подолання репродуктивної
масової освіти і перехід до нової освітньої парадигми, яка забезпечує
пізнавальну активність і самостійність мислення тих, хто навчається. Таким
чином, метою даної статті є характеристика психолого-педагогічних особливостей
процесу навчання іноземним мовам; виявлення прямої залежності між оволодінням
іншомовним спілкуванням і розвитком креативного мислення.
На сучасному
етапі головна мета в навчанні іноземним мовам цілком практична – спілкування.
Тому розвиток саме коммунікативної компетенції студентів привертає все більше і
більше уваги. Говорячи про формування іншомовної мовленнєвої компетенції, слід
зазначити необхідність врахування психологічних особливостей тих, хто
навчається і самого процесу мовлення. Знання суті психічних процесів, які
супроводжують будь-який навчальний процес, зокрема навчання спілкуванню на
іноземній мові, допоможе педагогу створити відповідні педагогічні умови і
забезпечить ефективність всього навчального процесу.
Психологи
вбачають в мовленні особливий вид діяльності, спрямований на задоволення
комунікативної потреби. Мовлення, як і будь-яка інша діяльність,
характеризується двома протилежними сторонами: зовнішньою і внутрішньою.
Внутрішня сторона (що в мовленні є мислення, впорядкування думок, пошук
необхідних слів або словосполучень) регулює зовнішню. В мовленні такою
внутрішньою стороною виступає процесс вираження змісту або мовленнєве
оформлення. Зовнішню сторону науковці
називають ще моторною або виконавчою, вона виражена артикуляцією. При цьому
слід зауважити, що зовнішній процес мовлення являє собою не просто вокалізацію
внутрішнього мовлення, а насамперед його реконструкцію і вдосконалення.
В основі
будь-якої діяльності, мовленнєвої зокрема, лежить потреба, яка в свою чергу
породжує бажання або мотив. Як наслідок виникає конкретна мета, що спонукає до
виникнення роздуму або мислення щодо її досягнення. Результатом мислення є
думки і ідеї, які спочатку оформлюються у внутрішньому мовленні. Внутрішнє
мовлення відрізняється від зовнішнього: це не зовсім той набір слів, що несуть
соціально зрозуміле значення, який ми звикли чути в зовнішньому оформленні.
Відомо, що внутрішнє мовлення є результатом мислення, але не первинним.
Первинним же результатом мислення слід вважати суто індивідуальний зміст, що
складається з певного набору понять і образів. Вторинним результатом мислення є
внутрішнє промовляння, описування цих понять і образів; і воно вже виражене
словом, яке насамперед несе індивідуальний зміст. Таким чином, словесне
оформлення лише вторинне по своїй природі, саме тому можливе (і це є необхідним
в оволодінні іноземною мовою) мислення на різних мовах, не лише на рідній.
Зазначене дає
змогу побудувати такий ланцюжок: потреба – мотив – мета – мислення – думки –
внутрішнє мовлення – індивідуальний зміст – зовнішнє мовлення – соціальне
значення.
Загалом можна
виділити три рівні мовленнєвого процесу: спонукальний (потреба, мотив, мета);
формуючий (мислення, думки, їх оформлення у внутрішньому мовленні та певний
індивідуальний зміст як результат); реалізуючий (оформлення індивідуального
змісту у зовнішньому мовленні і, як результат, певне соціальне значення).
Розглянемо
потреби, специфічні для іншомовного мовлення. Аналізуючи мотиваційну сферу
студентів вузів, дослідники дійшли висновку, що особливе значення для
ефективності навчальної діяльності має актуалізація таких потреб: пізнавальної,
комунікативної, творчої, а також потреби в досягненнях. Комунікативна потреба
одностайно визнана психологами однією з основних соціогенних потреб людини.
Вона є найбільш значимою у навчанні усного мовлення, в мотиваційній сфері
студентів вона займає одне з провідних місць. На думку О.О. Леонтьєва,
створення найкращих умов для розвитку мотивації та творчого характеру
навчальної діяльності можливе саме у процесі спілкування. Відповідно і процес
навчання іноземним мовам доцільно будувати як модель процесу спілкування.
Виникнення
потреби вже є поштовхом до виникнення відповідного мотиву. Є багато
класифікацій мотивів за різними критеріями. Найбільш загальною і розповсюдженою
є поділ мотивів на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх
мотивів відносять орієнтування на самоствердження, престижність, обов’язок,
необхідність, уникнення неприємностей і т. п. Внутрішні ж мотиви
складаються в середині самого процесу діяльності і, звичайно, бажано, щоб
вони переважали. Інакше мотивація, що привела людину до ситуації учіння, може
виявитися надто слабкою, щоб утримати її у цій ситуації, а згодом може
призвести взагалі до відмови людини від діяльності. Переважання у студентів
внутрішньої або зовнішньої мотивації багато в чому залежить від викладача, від
його вміння створити проблему і зробити тему особистістно-значущою.Тоді
мотивація буде високою, студенти бачитимуть перед собою конкретну мету і
докладатимуть усіх зусиль до її досягнення. Певна мета є поштовхом до роздумів
або мислення; як результат виникають думки і ідеї. Тема навчання мислити
дуже актуальна сьогодні, адже розвиток мислення є важливою передумовою
саморозвитку і самовдосконалення. Таким чином, володіння мовою знаходиться в
непохитній єдності і безпосередньому зв’язку з мисленням.
Отже, як
бачимо, усне мовлення являє собою складний психологічний процес. Тому,
навчаючи, необхідно приділити належну увагу важливим компонентам цієї системи,
в першу чергу розвитку мислення, яке особливо істотну роль відіграє в
оволодінні спілкуванням.