Экономические
науки / 10. Экономика предприятия
д.е.н, доцент Соколи Іван
Іванович, Сочеслова Наталя Володиміровна
Одеський Національний політехнічний університет,
Україна
Методика загальної оцінки структури і динаміки
бухгалтерського балансу
Існує різноманітна
економічна інформація про діяльність підприємства і безліч способів аналізу
цієї діяльності. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства за даними
зовнішньої фінансової звітності є класичним способом аналізу. Його проведення
включає наступні етапи:
·
Збір інформації й оцінка її вірогідності, добір даних з форм бухгалтерської
звітності за необхідний період часу.
·
Перетворення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму.
·
Характеристика структури звіту (вертикальний аналіз) і зміни Розрахунки й
угруповання показників по основних напрямках аналізу.
·
Виявлення і зміна груп показників за досліджуваний період.
·
Установлення взаємозв'язків між основними досліджуваними показниками та
інтерпретація результатів.
·
Підготовка висновку про фінансово-економічний стан підприємства.
·
Виявлення “вузьких місць” і пошук резервів.
·
Розробка рекомендацій з поліпшення фінансово-економічного стану
Структура
аналізу фінансово-економічного стану підприємства складається з оцінки п'яти
основних блоків-параметрів. Ці блоки, будучи взаємозалежними, являють собою
структуру аналізу, на підставі якої провадяться розрахунки й угруповання
показників, що дають найбільш точну й об'єктивну картину поточного економічного
стану підприємства. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства не
представляє складності при наявності всіх необхідних даних і припускає невеликі
витрати часу для дослідження тактичних аспектів діяльності підприємства [1].![]()
Аналіз фінансового стану підприємства починається з вивчення бухгалтерського балансу, його структури, складу і динаміки. Для цього необхідно розглянути наступні питання: основні концепції балансу, значення і функції балансу, побудова бухгалтерського балансу.
Під активами звичайно розуміють майно
(ресурси підприємства), у яке інвестовані гроші. Статті активу розташовуються в
залежності від ступеня ліквідності (рухливості) майна, тобто від того,
наскільки швидко даний вид активу може придбати грошову форму. Розділи активу
балансу також будуються в порядку зростання ліквідності
Позаобігові активи (іммобілізовані кошти):
·
Нематеріальні активи (патенти, авторські права, ліцензії, торговельні марки
й інші коштовні, але не упредметнені активи, контрольовані підприємством);
·
Основні кошти (майно, будинки, устаткування, земля, тобто матеріальні активи
з відносно довгим терміном корисної служби);
·
Капіталовкладення (незавершене будівництво, довгострокові фінансові
вкладення й ін.).
Обігові
активи (мобільні
кошти):
·
Запаси товарно-матеріальних цінностей і витрати (сукупність статей, що
характеризують майно (майно, що зберігається для реалізації, майно, що
знаходиться в процесі виробництва для реалізації, постійні витрати на
виробництво продукції);
·
Дебіторська заборгованість;
·
Короткострокові фінансові вкладення (капіталовкладення в цінні папери,
інвестиції й ін.);
·
Грошові кошти.
Оборотні активи є більш ліквідними, чим позаобігові. Це обумовлено тим, що позаобігові активи представляють ту частину майна підприємства, що не призначена для продажу, а постійно використовується для виробництва, збереження і транспортування продукції. Оборотні активи беруть участь у постійному циклі перетворення їх у грошові кошти. У свою чергу, їх також можна розділити по ступені ліквідності: найбільш ліквідні оборотні активи – грошові кошти, цінні папери, далі по ступені убутної ліквідності випливає дебіторська заборгованість, запаси і витрати [2].
Пасив бухгалтерського балансу відображає джерела фінансування кошт підприємства, згруповані на визначену дату по їх приналежності і призначенню. Іншими словами пасив показує величину коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства та ступінь участі в створенні майна підприємства. У закордонній практиці існує трохи інше тлумачення сутності пасиву балансу – це зобов'язання за отримані цінності або вимоги на отримані підприємством ресурси (активи). Дані визначення не суперечать один одному, але в сучасній концепції бухгалтерського обліку останнє більш переважно. Для аналітичних досліджень і оцінки структури пасиву всі зобов'язання групують по наступних ознаках:
Юридичні приналежності:
·
Зобов'язання перед власниками підприємства (власний капітал);
·
Зобов'язання перед третіми особами – кредиторами, банками і т.п. (позиковий
капітал);
Терміновості повернення
зобов'язань:
·
Кошти тривалого користування;
·
Кошти короткострокового користування.
Слід
зазначити, що зобов'язання перед власниками складають практично постійну
частину пасиву балансу, не підлягаючому погашенню під час діяльності
організації. Зобов'язання перед третіми особами мають різні терміни повернення
:менш одного року – короткострокові, більш одного року – довгострокові.
При
проведенні аналізу балансу необхідно враховувати наступне [3]:
·
Фінансова інформація, закладена в бухгалтерський баланс, носить історичний
характер, тобто показує положення підприємства на момент складання звітності;
·
В умовах інфляції відбувається необ'єктивне відображення в тимчасовому
інтервалі результатів господарської діяльності;
·
Фінансова звітність несе інформацію тільки на початок і кінець звітного
періоду, і тому неможливо вірогідно оцінити зміни, що відбуваються протягом
цього періоду.
Ще один важливий аспект аналізу структури балансу – це
визначення взаємозв'язків між активом і пасивом балансу, тому що в процесі
виробничої діяльності йде постійна трансформація окремих елементів активу і
пасиву балансу. Кожна
група пасиву функціонально зв'язана з визначеною частиною активу балансу.
Наприклад, короткострокові кредити призначені для поповнення оборотних коштів.
Деяка частина довгострокових зобов'язань фінансує як оборотні, так і
позаобігові активи. Вважається, що в нормально функціонуючого підприємства
оборотні активи повинні перевищувати короткострокові пасиви, тобто частина
поточних активів погашає короткострокові пасиви, інша частина погашає
довгострокові зобов'язання, що залишилося йде на поповнення власного капіталу
(стає власністю власника підприємства). Для аналітичних досліджень і якісної
оцінки динаміки фінансово-економічного стану підприємства рекомендується
об'єднати статті балансу в окремі специфічні групи [4].
Література:
1.
Ковалев В.В. Финансовый
анализ:управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. М.:”Финансы и
статистика”, 1998.
2.
Ковалевский Г.В.
Системный анализ использования финансовых резервов организаций. – М: “Стройиздат”, 1989.- 167
с.
3.
Кричевский Н.А. Как
улучшить финансовое состояние предприятия.М.: ”Бухгалтерский учет”- 1997.
4.
Петров В.В., Ковалев
В.В. Как читать баланс. М.: ”Финансы и статистика”, 1993