Экономические науки / 10. Экономика предприятия

к.е.н., доцент Доба Наталя Михайлівна, Морозова Єлізавета Максимівна

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Індикаторний аналіз показників підприємства

Як правило, на перше місце в системі індикаторів підприємства ставиться показник його ліквідності. Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшому або меншому ступені. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, звичайно вважається більш ліквідним, чим підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з запасів. Показники ліквідності застосовуються для оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають представлення не тільки про платоспроможність підприємства на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт поточної ліквідності, що в економічній літературі називають також коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом загального покриття [1].

Коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб.

;

де Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності, А1 – найбільш ліквідні активи, А2 – швидкореалізуємі активи, А3 – повільно реалізовані активи, П1 – найбільш термінові зобов'язання, П2 – короткострокові пасиви.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів приходиться на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо відношення менше ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

В загалі, рекомендоване значення цього показника від 1 до 2, значення більш 2 небажано [2,3]. Якщо коефіцієнт поточної ліквідності високий, то це може бути зв'язане з уповільненням оборотності кошт, вкладених у запаси, з невиправданим ростом дебіторської заборгованості.

Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності. Доцільно цей показник порівнювати із середніми значеннями по групі аналогічних підприємств. Однак цей показник дуже укрупнений, тому що в ньому не враховується ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Аналіз зміни коефіцієнта поточної ліквідності вказує на кризовий характер стану ліквідності, що характеризується недоліком оборотних коштів у Компанії для покриття короткострокових зобов'язань. Мінімальне значення цього коефіцієнта, коли Компанія ще є платоспроможною в короткостроковому періоді, дорівнює 1 (у цьому випадку короткострокові зобов'язання дорівнюють оборотному капіталу Компанії). Якщо показник ліквідності постійно знаходиться нижче мінімально прийнятного рівня, то це означає, що Компанія в короткостроковому аспекті є неплатоспроможною. В практичному плані це означає, що, по-перше, оборотний капітал Компанії цілком сформований за рахунок короткострокових позикових кошт і, по-друге, що власний капітал також фінансується за рахунок короткострокові залучення кошт, причому Компанія змушена постійно рефінансувати ці зобов'язання. Отже, за даним критерієм структуру балансу Компанії можна визнати незадовільної.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується по формулі

;

де - коефіцієнт абсолютної ліквідності, А1 – найбільш ліквідні активи, П1 – найбільш термінові зобов'язання, П2 – короткострокові пасиви.

Цей коефіцієнт є найбільш твердим критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Величина його повинна бути не нижче 0,2.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності рекомендується у межах (0…0,3) Коефіцієнт термінової ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яку частину можна погасити поточними активами за мінусом запасів. Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується по формулі

;

де Кб – коефіцієнт термінової ліквідності, А1 – найбільш ліквідні активи, А2 – швидкореалізуємі активи, П1 – найбільш термінові зобов'язання, П2 – короткострокові пасиви.

Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного положення, коли не буде можливість продати запаси. Значення цього показника рекомендується в межах від 0,8 до 1,0; але може бути надзвичайно високим через невиправданий ріст дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт термінової ліквідності показує прогнозовані платіжні можливості Компанії за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Різні показники ліквідності становлять інтерес не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але і для різних споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт термінової ліквідності – для банків, коефіцієнт поточної ліквідності – для покупців і власників акцій і облігацій підприємства [2,4].

Після визначення загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період наступною важливою задачею аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства.

Фінансова стійкість – характеристика, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами, вільному маневруванні коштами підприємства й ефективному їхньому використанні в безперебійному процесі виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє з'ясувати, наскільки правильне підприємство керувало фінансовими ресурсами в плині періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього кошт для розвитку виробництва, а надлишкова – перешкоджати розвитку, обтяжуючись витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Зовнішнім її проявом виступає платоспроможність.

Література:

1. Калина А.В., Конєва М. И., Ященко В.А.: Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Учеб. - метод. посібник. - 2-і изд. - К.: МАУП, 2008.- 272 с.

2. Коробов М.Я. : Фінансово – економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.

3. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г.: Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Учеб. посібник для вузів / Під ред. проф. Н.П. Любушина - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.-471 с.

4. Практикум по фінансовому менеджменту: Учбово-ділові ситуації, задачі і рішення /Під ред. Е.С. Стояновой. - 2-і изд. доп. і перераб. - М.: Перспектива, 2007. – 140 с.