ПОБІЧНЕ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ

ПОБІЧНЕ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ

В ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Людмила Кургузенкова,

Європейський університет

Лісове господарство належить до тих видів економічної діяльності, частка яких у структурі економіки є незначною, але вплив даної галузі на економіку та екологію є надзвичайно вагомим і його важко переоцінити. Ліси та природно-ландшафтні заповідники із відповідною флорою і фауною є невід'ємною складовою національного багатства, примноження та якісні характеристики якого значною мірою залежать від парадигми та стратегії їх природоохоронного використання, ефективного лісовпорядкування та лісокористування, державного регулювання розвитку галузі. Через це доцільно проаналізувати особливості розвитку галузі та можливі напрями удосконалення її розвитку на принципах сталого розвитку.

Основним гравцем на ринку лісопродукції є державні лісогосподарські підприємства (Державний комітет лісового господарства України). Частка їх у загальному обсязі заготовленої деревини протягом останніх років становила 70-75 % або в абсолютних цифрах 12,1-13,8 млн м3. В обсягах заготівлі домінує деревина отримана від рубань, що пов'язані з веденням лісового господарства та інших рубань, частка якої становить 52-54 % [[1], с. 241].

Окрім деревини, лісогосподарські підприємства задіюють у виробничий процес не деревну продукцію лісу. Вцілому по Україні у 2009 році лісогосподарськими підприємствами було заготовлено: 3,0 тис.т деревних соків, 643 тис.шт. новорічних ялинок, 58 т кори, 3,2 тис.т лісових ягід та дикорослих плодів, 11 т горіхів, 2,8 тис.т сіна, 558 т грибів, 205 т лікарських рослин. Найвищі показники заготівлі продукції побічного лісокористування показують лісогосподарські підприємства Закарпатської, Житомирської та Львівської областей [[2]].

Не високі обсяги заготівлі продукції побічного лісокористування пояснюється відсутню інтересу лісогосподарських підприємств до розширення асортименту виробництва лісової продукції, дієвої роботи з налагодження контактів по реалізації продукції чи навіть створення нової інфраструктури по виготовленню харчових продуктів. Це може бути викликано тим, що більшість підприємств в сучасних умовах, погано володіють інформацією, щодо ринків збуту продукції та не завжди проінформовані, як поводитися на ринку, кому вигідніше продавати свою продукцію, у кого купувати, за якими цінами і на яких умовах, що робити для того, щоб досягти ринкового успіху, і навпаки, що робити при невдачі. Усі ці питання, як сьогодні засвідчує практика, можуть успішно вирішуватися за допомогою впровадження відповідної маркетингової політики в лісогосподарських підприємствах.

Дослідження щодо використання недеревних лісових ресурсів, особливо в умовах економічної кризи, необхідні у зв'язку зі зверненням світової спільноти до перегляду світогляду у використанні лісів, екологізації продуктів харчування. Використання недеревних лісових продуктів, його механізм, обсяги проблеми та перспективи залишаються актуальними як для підприємств лісового господарства, так і для малого та середнього бізнесу, а також для населення [[3], с. 260].

Продукти побічного користування лісом мають важливе комерційне значення. Міжнародній торгівлі підлягають як мінімум 150 різних видів продуктів. Лісові ягоди і гриби здебільшого продають для безпосереднього споживання або на промислове перероблення на місцевому ринку. Проте певні види грибов відіграють важливу роль й у міжнародній торгівлі.

Регіональні ринки пропонують найбільш ефективне повернення інвестицій, вкладених у недеревну продукцію. Головними вимогами, які забезпечують успіх підприємствам, які займаються збиранням, обробленням та реалізацією недеревної лісової продукції, є наявність значної сировинної бази та містких ринків збуту. Для лісових господарств і лісового управління велике значення мають інші підприємства, які реалізують недеревну лісову продукцію на регіональних, національних і місцевих ринках[3, с. 260]

Необхідність виділення побічного лісокористування в діяльності лісогосподарських підприємств викликана насамперед тим, що для забезпечення сталого розвитку певного підприємства чи регіону вцілому вони можуть мати вагоміше значення, ніж деревина, та можуть слугувати ресурсами для глибокої диверсифікація виробництва внаслідок комплексної переробки продуктів, тим самим забезпечуючи можливість їх використання у різних галузях економіки.