Конащук В.Л.
ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
В процесі ринкової реформи основна увага і уряду, і суб’єктів
господарювання приділялася системним перетворенням, спрямованим на розбудову
ринкових відносин і створення ринкової інфраструктури. В період
трансформаційної кризи 90-х років більшість підприємств змушені були обрати
стратегію «виживання», внаслідок чого різко зменшилась їх
інноваційно-інвестиційна активність. В період економічного пожвавлення 2000-х
років підприємства відновлювали обсяги
виробництва на застарілій технологічній базі. Фінансово-економічна криза 2008-2009
років і відповідне загострення конкуренції, особливо на світових ринках, є
переконливим аргументом щодо необхідності інноваційної модернізації
національної економіки. Саме з цим пов’язане зростання актуальності проблеми
активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.
Зазначеній темі присвячено велика кількість наукових
праць, в тому числі і вітчизняних
авторів [1-3, 5-7]. Метою цієї роботи є дослідження на теоретичному рівні
економічної природи інноваційного процесу.
Майже весь обсяг інноваційно-інвестиційної діяльності
вітчизняних підприємств здійснюється на сучасному етапі у формі інноваційних та
інвестиційних проектів. Така ситуація не є випадковою. Інноваційний та
інвестиційний проекти є імманентною формою організації інноваційно-інвестиційної
діяльності. Для того, щоб пересвідчитися в цьому, необхідно порівняти
економічний механізм проекту з механізмом інноваційно-інвестиційного процесу.
Розглянемо економічну природу інновацій. Економічним
змістом будь-якої інновації є мінімізація витрат з метою підвищення
ефективності виробництва. В той же час витати виробництва є платою за
використання в процесі виробництва ресурсів. Таким чином, мінімізувати витрати
на ресурси можна в загальному випадку за рахунок заміщення дешевшим ресурсом
більш дорогого (окремим випадком такого заміщення є ресурсозбереження, коли
виробничі матеріальні ресурси заміщуються специфічними людськими ресурсами –
інтелектуальним, трудовим і т.д.).
З огляду на вищенаведене можна зробити висновок, що
інновації мають безпосереднє відношення до фундаментальних принципів
суспільного розвитку. Це пояснюється тим, що в основі суспільного розвитку
лежить формування і задоволення нових потреб як окремих індивідуумів, так і
суспільства в цілому. Для задоволення цих зростаючих потреб необхідна все
більша кількість благ. В той же час кількість ресурсів, які можна використати
для виробництва благ є обмеженою. Суперечність між обмеженістю ресурсів і
необмеженістю потреб – це загальновідома основна проблема економії, яку вирішує
економічна наука. Інновації в широкому розумінні є одним з ефективних способів
організації перманентного процесу вирішення цієї проблеми.
Розглянемо детальніше інноваційний цикл. Існують
прикладні підходи, що трактують цикл розвитку конкретного інноваційного
продукту як життєвий цикл з маркетингових позицій. Нас же цікавить
політекономічна природа інноваційного циклу, глибинне розуміння факторів та наслідків
процесу генерування інновацій.
Отже, припустимо, що існує певна виробнича технологія, за
якою використовується певний набір ресурсів. Для всіх економічних ресурсів
характерним є процес перманентного подорожчання, хоча він не є однолінійним,
має складну динаміку, а іноді відбувається в латентній формі. Цей процес якраз
є наслідком обмеженості ресурсів (необхідно зазначити, що обмеженими є не
тільки економічні, але і всі наявні чи доступні для суспільного розвитку
ресурси. Адже всі ресурси мають або природне, або соціальне походження, тобто,
локалізовані в рамках потенціалу планети чи соціуму). Тоді
динаміка подорожчання якогось із використовуваних існуючою технологією ресурсів
рано чи пізно спричиніть суттєвий вплив на вартість виробництва. Якщо благо, яке виробляється за допомогою існуючої технології,
буде реалізовуватись на конкурентному ринку, перед фірмою-виробником постане
загроза зменшення рентабельності виробництва аж до його збитковості. При
перевищенні ціною на такий ресурс певної межі у фірми-виробника виникають
стимули до інноваційного пошуку способів заміщення даного ресурсу (чи то за
рахунок ресурсозбереження, чи то за рахунок конверсії ресурсоспоживання).
Далі припустимо, що фірмою-виробником генерується
інноваційна ідея з приводу розробки нової технології. Але на перших етапах
проектування нової технології на базі цієї ідеї витрати виробництва значно
перевищуватимуть аналогічні витрати за існуючої технології. Тобто, нову
технологію необхідно вдосконалювати у тому розумінні, що витрати виробництва з
її використанням необхідно довести до рівня, що не перевищує рівня витрат за
існуючої технології. По суті, і генерація інноваційної ідеї, і її реалізація у
вигляді нової технології, і її подальше
здешевлення – все це і є інноваційний процес. На якомусь етапі цього інноваційного
процесу досягається результат, коли
витрати виробництва з використанням нової технології зрівнюються з
витратами виробництва за існуючої технології. З цього моменту заміна існуючої
технології на нову є економічно доцільною. Причому, чим швидше фірма-виробник
здійснить таку заміну, тим ефективнішим буде виробництво, або тим швидше фірма
отримає конкурентні переваги, хоча розрив по вартості між існуючою і новою технологіями
з часом зростає через подорожчання ресурсу, що застосовується існуючою
технологією, з одного боку, і можливе подальше здешевлення нової технології з
іншого боку (такого здешевлення може і не бути, але це принципово не вплине на
зростання розриву по вартості між технологіями). Домагання фірми-виробника
якомога швидше замінити існуючу технологію новою пояснюється тим, що фірма
намагається мінімізувати витрати не на певний момент, а за період часу.
Враховуючи наведений у даній роботі аналіз економічної
природи інноваційно-інвестиційного процесу, імманентність проектної форми
організації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, можна зробити
висновок, що суб’єктивні чинники, породжені тиском обмеженості часового ресурсу
на інноваційний пошук фірми-виробника, будуть впливати на теоретичну криву
попиту на підрядні ресурси [4] у відповідному проекті. Такий вплив вимагає подальших
досліджень, що матимуть, в тому числі, і практичне значення для організації
процесів реалізації інноваційно-інвестиційних процесів підприємствами.
Література:
1.
Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С.
Інновації: теорія, механізми розробки та комерціоналізації. Монографія. К.,
КНЕУ, 2003, 394 с.
2.
Інноваційний розвиток економіки: модель, система
управління, державна політика (За ред. Л.І. Федулової). К., «Основа», 2005, 552
с.
3.
Інноваційна стратегія українських реформ
(Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семеноженко В.П.). К., «Знання
України», 2000, 326 с.
4.
Конащук В.Л. Теоретична крива попиту на підрядний ресурс в інвестиційному проекті
// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ:
ДНУ, 2006. – Вип. 215.
5.
Ткаченко В.А. Інтелектуальний потенціал в основі
розвитку виробничих сил і виробничих відносин. – Д.: Моноліт, 2008. – 274 с.
6.
Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління
проектами. – Дніпропетровськ: Дніпропетровська академія управління, бізнесу та
права, 2000. – 224 с.
7.
Холод
Б.И., Ткаченко В.А., Тян Р.Б., Чимшит С.И., Щукин А.И. Основы конкурентных
преимуществ и инновационного развития. – Д.: ДУЭП, Монолит, 2008. – 475 с.