Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О.О.

Українська державна академія залізничного транспорту

Сучасна соціальна доктрина та соціальне відродження суспільства

З метою стабілізації суспільства та його розвитку, необхідно виробити та впровадити в життя соціальну доктрину. Доктрина має бути реалізована в соціальній політиці, мета якої – створення сприятливого соціального клімату та справжньої соціальної згоди на основі збалансованості різних соціальних інтересів за допомогою певних механізмів, що забезпечують задоволення основних життєвих потреб населення та росту якості життя всіх громадян.

Соціальна політика передбачає дії держави в соціальній сфері. Механізм реалізації цієї політики є інтегральним, оскільки включає державну ідеологію, право, соціальні стандарти, економічні засоби, культуру, демографію, психологію, національно-етнічні регулятори.

У соціальній політиці можна виділити ряд принципів:

– формування соціальних цінностей і стандартів, що є важливими для більшості населення;

– забезпечення солідарності суспільства (запобігання конфліктам між різними соціальними шарами);

– дотримання критеріїв соціальної безпеки (тривалість життя, підвищення прибутків, народжуваність, смертність);

– закріплення соціальних нормативів (мінімальний прожитковий рівень, сімейний дохід тощо).

У розробці соціальної політики можна виділити три етапи. На першому етапі приймаються соціальні доктрини суспільства, визначаються соціальні цілі, виявляються мінімальні гарантії соціальної безпеки: поліпшення охорони здоров'я, системи освіти, пенсійного забезпечення, вирішення житлових питань, поліпшення кримінальної ситуації тощо. На другому етапі за кожним напрямом виділяються пріоритети, та відповідно до цього визначаються та розробляються комплексні цільові програми. На третьому етапі за всіма напрямами ще раз уточнюють цільові програми, задають соціальні орієнтири, встановлюють терміни, шляхи реалізації цих програм, визначають ресурси. За встановленими строками реалізації цих соціальних цільових програм, суб'єкти соціальної політики держави (законодавчі, виконавчі, судові органи влади) звітують перед суспільством про ефективність цих соціальних програм.

У розробці соціальної політики та її втіленні в життя беруть участь такі гілки влади як законодавча, виконавча, судова, а також усе суспільство. Також суспільство здійснює контроль за реалізацією соціальної політики.

Здійснення соціальної політики неможливо без активної участі населення. Тому функції соціального менеджменту розрізняють за такими рівнями.

1 рівень. Держава розробляє мінімальні соціальні стандарти, які закріплюються в правових нормах (забезпечення медичним обслуговуванням, продуктами, доступність освіти, визначення мінімального прожиткового рівня).

2 рівень. Соціальна політика розробляється на регіональному рівні, тобто регіони забезпечуються ресурсами та владними повноваженнями для забезпечення населення соціальними благами.

Для ефективного прийняття та реалізації програми центру необхідно, щоб при розробці принципів соціальної політики брали участь регіони, в кожному регіоні має бути розроблена своя соціальна концепція відродження території. Дії з реалізації національної та регіональної соціальної політики мають бути погодженими.

3 рівень. Держава пропонує ресурси та владні повноваження територіальним громадам й органам місцевого самоврядування для вирішення місцевих питань і проблем. Нині для ведення успішної соціальної політики необхідно дотримуватись ряду принципів, спрямованих на соціальне відродження суспільства.

1. При створенні ринкової інфраструктури необхідно враховувати соціальні пріоритети розвитку території, забезпечити заходи соціальної безпеки.

2. Необхідно приділяти належну увагу заходам щодо соціального захисту населення, здійснення яких повинне знаходитися під наочним контролем суспільства. Потрібна відповідальність суб'єктів влади за рівень добробуту громадян.

3. Необхідно здійснювати оцінку ресурсів для задоволення соціальних потреб, а також розробляти нормативи ефективності їх використання.

4. Потрібна спрямованість економіки на задоволення соціальних потреб населення.

5. Бюджетна, податкова, інвестиційна політика повинні враховувати соціальні пріоритети розвитку території.

6. Необхідно, щоб в стратегії соціально-економічного розвитку регіону особливу увагу приділялось питанням забезпечення мінімального прожиткового рівня населення, формування нових робочих місць і підвищення культури обслуговування населення, забезпечення безпеки громадян.

7. На національному рівні потрібна соціально-економічна оцінка приватизації.

8. Орієнтація та поступове наближення до соціальних стандартів розвинених країн при розробці та реалізації соціальних програм забезпечення зайнятості населення, формування нових робочих місць, підтримки сім'ї, підтримки молоді, материнства та дитинства, зміцнення здоров'я громадян.

9. Облік критеріїв «бідності» при розробці балансових нормативів для усіх соціальних верств населення.

10. Необхідно враховувати пріоритетність забезпечення новими робітниками місцями осіб, що позбулися роботи в результаті спаду виробництва або припинення діяльності підприємства.

Реалізація перелічених вище принципів, спрямованих на соціальне відродження суспільства, сприяє підвищенню ефективності соціальної політики, створенню сприятливого соціального клімату та справжньої соціальної згоди на основі збалансованості інтересів, росту якості життя усіх громадян України.