Вдовенко Л.О. к.е.н., доцент , Лисак О. В.

ЛОМБАРДИ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

У статті розглядається особливості діяльності ломбардів,як небанківських фінансово-кредитних установ, проаналізовано основні показники роботи.

Ключові слова: ломбарди, кредитна система, фінансова криза, небанківські фінансово-кредитні установи

Трансформація економічної системи будь-якої країни передбачає інституціоналізацію та одночасно розбудову кредитної системи. На стан кредитної системи безпосередньо впливають два основні фактори: власне суспільно-економічний устрій країни та рівень її економічного розвитку. Важливо відзначити також фактори саморозвитку та самоорганізації кредитної системи, які передбачають спроможність постійно вдосконалюватись на основі гнучкого механізму реагування на несприятливі обставини й уникнення кризових явищ. Нині кредитна система України представлена переважно банківською системою, а інша ж структурна складова – небанківські фінансово – кредитні установи – почала активно розвиватися не так давно. Однак, банківська система в період фінансової кризи стала особливо вразливою: знизилися кредитні рейтинги українських банків та зріс рівень ризику недовіри до банківської системи.

Небанківські фінансово-кредитні установи можуть зайняти на ринку певні щаблі, особливо в період фінансової кризи, тому що вони надають послуги, які не надають банки. Тим самим вони покращують функціонування кредитної системи та економіки в цілому, і створюють конкуренцію комерційним банкам.

Загальні організаційно-практичні аспекти діяльності небанківських кредитно-фінансових установ розглядали у своїх працях такі вчені, як М.Савлук, М. Денисенко, Б. Івасів, А. Казімагомедов, О. Лаврушин та ін.

Однією із таких установ, попит на послуги якої останнім часом в Україні різко зріс є ломбарди.

Ломбарди – це кредитні установи, що надають грошові кошти в борг під заставу майна. Як свідчить історія найперший ломбард виник у Північній Італії в ХІІІ столітті, коли виникла необхідність надавати бідним безвідсоткові позики або з невеликим процентом, але у заставу вимагали речі. Лихварі виступали проти запровадження таких установ, проте їхні протести закінчилися у 1515 – 1517 рр. благословенням ломбардів папами на лютеранському соборі.

У 1800 році ломбарди з’явилися в Україні і першу позику було надано місту Одесі. У 1886 році був відкритий приватний ломбард, первинний капітал якого становив 500 тисяч рублів, а згодом збільшився до 700000.

В умовах побудови ринкової економіки в Україні налічується більше 370 ломбардів, які надають фінансові послуги на загальну суму 1,5 млрд. грн. [3]

Лише протягом 2009 року до реєстру було внесено 76 ломбардів. Протягом січня – грудня 2009 року обсяг наданих фінансових кредитів ломбардами зріс майже на 70% порівняно з попереднім роком. За видами застави переважає надання фінансових кредитів під заставу виробів із дорогоцінних металів та каміння – 90%.

У зв’язку із наслідками фінансової кризи кількість клієнтів ломбардів збільшилась за аналізований період майже на 25%. Гостра необхідність у «швидких» грошах сьогодні змушує далеко не бідних людей відкинути упередження і звернутися за допомогою до лихварів. Ломбарди надають за розмірами невеликі кредити, порівняно з кредитними спілками та банками. Протягом 2008-2009 років середній розмір кредиту збільшився від 400,9 грн. до 603,3 грн. [2]

На українському фінансовому ринку кредити в ломбардах завжди були найдорожчими. За даними всеукраїнської асоціації ломбардів, середня ставка за ломбардними кредитами становить 0,8% на день і залежить від терміну кредитування і застави.

Одним із важливих показників, що характеризують діяльність ломбардів на ринку є показник їхнього фінансового стану: порівняно з 2008р. активи ломбардів у 2009 р. збільшилися на 17,8 млн. грн., і на сьогоднішній день становлять майже 619 млн. грн. Власний капітал збільшився на 57,4 % та становить 349,9 млн. грн. Проблема недостатньої капіталізації ломбардів поступово вирішується, про що також свідчить зростання статутного капіталу на 91,3%. Величина статутного капіталу в середньому на один ломбард станом на 31.12.2009 року зросла на 1%. [2]

В господарській діяльності ломбардів відбувається поступове зменшення обсягів залучених кредитів від банків та юридичних осіб: в цілому з 93,8 млн. грн. в 2008 р. до 79,9 млн. грн. в 2009 р.

Основні показники діяльності ломбардів протягом 2008-2009 рр. наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Показники діяльності ломбардів за 2008 -2009 рр.

Показники	2008р.	2009р.	Приріст
			2008/2009 рр.
	млн.грн		млн.грн	%
Сума наданих фінансових кредитів під заставу (млн.грн)	2126.8	3505.0	1378.3	64.8%
Кількість наданих фінансових кредитів (шт.)	4907196	6758771	1851575	37.7%
Сума погашених фінансових кредитів, у тому числі (млн.грн)	1984.5	3370.7	1386.1	69,8%
Погашено за рахунок майна наданого в заставу	188.0	240.1	52.1	27.7%
Кількість договорів погашених за рахунок майна, наданого в заставу (шт.)	1749241	662859	-1086382	-62.1%

Як видно з таблиці 1, на ринку ломбардних послуг спостерігається зростання загальних обсягів кредитування з 2126,8 млн. грн. в 2008 р. до 3505 млн. грн. в 2009 р.

Ломбарди надають кредити під заставу ліквідного майна, проте не всі клієнти повертають кредити і забирають своє майно. В цьому випадку ломбарди продають предмети застави.

Питання виконання ломбардами функції податкового агента при не викупі громадянами застави було актуальне ще з моменту набуття чинності Закону 22.05.03 р. № 889-ІV і залишається актуальним досі. На думку самих ломбардів, вони не підпадають під визначені термінам «податковий агент», ураховуючи специфіку їх діяльності і те, що в момент виплати грошових коштів ( суми позики) фізичним особам об’єкт оподаткування не виникає. Протягом 2008-2009 років Верховний Суд України обґрунтував позиції про правомірність покладання на ломбарди функції податкового агента.[6]

Коли позичальник вчасно не розраховується з ломбардом, тоді останній має право звернути стягнення на предмет застави: як варіант - продати заставлене майно.

В умовах фінансової кризи та її наслідків, ломбарди активізувавши свою діяльність, створюють конкуренцію банківським установам саме в сфері кредитування фізичних осіб. Вони мають відповідний ряд переваг: швидкість отримання кредиту, порівняно з банками: простота; спроможність швидко реагувати на потреби клієнта. Незважаючи на чисельність переваг ломбарди мають і свої недоліки, основним з яких є погана репутація, адже їх часто пов’язують із кримінальним сектором. Проте вони не в змозі повністю витіснити банківські установи із даного сегмента банківських послуг, але на ринку споживчого кредитування вони є досить ефективними посередниками.

Незважаючи на порівняно позитивні тенденції, в діяльності ломбардів у сучасних умовах слід відзначити низку проблем, що потребують розв’язання задля подальшого вдосконалення їхньої роботи та зміщення позицій на ринку фінансових послуг. До них необхідно віднести:

ü формування координованої державної політики у сфері врегулювання роботи ломбардів;

ü прийняття пакета відповідних законодавчих документів, зокрема, комітет з питань фінансів та банківської діяльності на восьму сесію верховної Ради України планує винести проект закону про ломбарди і ломбардну діяльність;

ü створення системи захисту клієнтів ломбарду.

В умовах фінансової кризи ломбарди, активізували свою діяльність та створили серйозну конкуренцію банківським установам.

Список використаних джерел

1. Н. Волк ломбард як податковий агент // Облік та оподаткування. - 2010.- №74.-С. 29 – 31.

2. Діяльність фінансових компаній, ломбардів та лізингодавців у 2009 році.// Фінансовий ринок України 2010.- №5.-С.8-11

3. Історія та сьогодення ломбардів// Фінансовий ринок України 2007.- №4.- С.22-23

4. Продаж ломбардами заставленого майна: оподаткування та облік // Все про бухгалтерський облік 2009.- №99.- С. 6-8

5. Сороківська З. Особливості діяльності ломбардів в умовах фінансової кризи.// Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє.-2010.- №14 - 15 .- С.261 – 268

6. Унинець-Ходаківська В.П. Оподаткування небанківських фінансових установ в Україні.//Збірник наукових праць НУДПСУ.- 2009.- №2.- С.359 – 373.

7. Хмелярчук М.І., Павлишин О.П. Організаційно – економічні проблеми функціонування кредитної системи України.// науковий вісник НЛТУ,- 2009,- №19.7.- С.206-211