Науковий керівник Марценюк-Розарьонова О.В.,

Яковенчук О.О., Франко Ю.П.

Вінницький національний аграрний університет

Роль банківських установ у розвитку кредитування агропромислового комплексу

Глибока соціально-економічна перебудова в аграрному комплексі держави спричинила гостру необхідність у фінансовій підтримці галузі з боку як держави, так і банківських установ.

Розвитку кредитних відносин сільськогосподарських підприємств присвячені праці В. М. Гайдука, О. О. Непочатенка, Є. А. Фірсова, П.Т. Саблука, М. Я. Дем’яненка, І. Г. Кириленка, І. І. Лукінова та ін. теоретиків та практиків.

Світова продовольча криза створює умови для розвитку аграрного виробництва в Україні і дає можливість реалізувати конкурентні переваги країни, як значні запаси чорнозему, вигідно розташовані сільськогосподарські угіддя, сприятливі природнокліматичні умови. Ось чому державі слід приділяти особливу увагу розвитку сільського господарства та реалізовувати заходи щодо його стимулювання та підтримки.

Сільське господарство – кредитоємна галузь, її нормальне функціонування без кредитних ресурсів у сучасних умовах практично неможливе. Це зумовлено специфікою сільського господарства: нестачею вільних фінансових коштів; сезонністю виробництва та значною тривалістю виробничого циклу; залежністю від природно-кліматичних умов.

В результаті того, що з обмеженістю бюджетного фінансування сільського господарства банківське кредитування стає одним із основних джерел фінансування поточних та інвестиційних проектів підприємств агропромислового комплексу України.

Передумовою динамічного розвитку банківського кредитування агросфери – забезпечення повернення кредиту за умови дотримання прав кредиторів та позичальників. Неповернення кредитів аграріями нині зумовлене високою ризикованістю ведення господарської діяльності в галузі, несвоєчасне отримання ними банківських кредитів, значний вплив суб’єктивних чинників на процес прийняття рішення про видачу кредитів тощо. Саме тому доцільно запропонувати ввести страхування ризиків неповернення кредитів банкам сільськогосподарськими виробниками.

Сьогодні стають дедалі цікавішими та привабливішими для банківських установ агропромислові підприємства, які проводять диверсифіковану діяльність, адже ці підприємства мають декілька джерел доходів, а це означає, що вони найнадійніші партнери для сучасних банків.

Страхування ризиків втрати урожаю – найважливіша умова розвитку системи кредитування АПК, проте підприємства аграрного сектора в сучасних умовах не прагнуть займатися цими проблемами, що обмежує їхній доступ до банківського кредитування.

Розвиток кредитних відносин вимагає від сільськогосподарських підприємств створення механізмів, спрямованих на зниження ризику фінансових витрат, які значно залежать від фінансового стану контрагентів, своєчасності виконання ними своїх фінансових зобов’язань і добросовісності їхньої поведінки на ринку. Відновлення ділової репутації та позитивного іміджу сільськогосподарських підприємств у співпраці з банківськими установами багато в чому зумовлюється ступенем прозорості, який включає достовірність, своєчасність та повноту розкриття їхньої фінансової інформації. З цією метою в багатьох країнах із розвинутою економікою створені так звані кредитні бюро, які надають інформацію про минулі не повернуті та прострочені кредити – «чорні» списки [3].

Створення реєстру розв’язало частину проблеми доступу до інформації щодо позичальників – банки одержали можливість ознайомитися з негативною інформацією про позичальників, у тому числі й про сільськогосподарські підприємства. Разом із тим за межами Реєстру залишилася інформація щодо добросовісних сільськогосподарських підприємств-позичальників. На нашу думку, треба розширити Реєстр позитивною інформацією про позичальників. Це б дало змогу зменшити ризики неповернення кредиту та скоротити час на отримання коштів.

Висновки. Саме тому для подальшого розвитку й удосконалення системи банківського кредитування необхідно здійснити ряд заходів щодо зменшення ризиків неповернення кредитних коштів, а саме: надавати перевагу тим сільськогосподарським підприємствам, які мають декілька джерел доходів, тобто займаються диверсифікованою діяльністю; активніше надавати кредитну підтримку агропромисловим формуванням, які мають повний цикл виробництва та збут продукції. Також необхідно звернути увагу на вдосконалення «Реєстру позичальників», що дасть змогу отримувати інформацію про позитивну кредитну історію сільськогосподарських підприємств-позичальників.

Література

1. Міхов Л.І. Банківське кредитування сільськогосподарських товаровиробників: сучасний стан і проблеми розвитку // Гроші, фінанси і кредит. – 2010. - №1(9). – С. 101-106.

2. Кваша С.М. Вплив світової фінансової кризи на розвиток аграрного секторуа вітчизняної економіки // Економіка АПК. – 2009. – № 5. – С. 3–10.

3. Рудницька О.В. Формування ефективної кредитної політики в аграрному секторі економіки України // Економічна наука. – 2010. - №7(25). – С.1-8.

4. Годук В.М. Кредитні бюро у розвитку довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2008. – № 6. – С. 105–108.