Экономические науки/1.Банки и банковская система

Пасько С. В.

ПВНЗ “Хмельницький економічний університет”,Україна

Управління кредитними ризиками комерційних банків в умовах фінансової кризи

Банківські установи є важливою ланкою фінансової системи України, від їх ефективного функціонування залежить загальний розвиток економіки країни та добробут населення. В той же час банки, як і інші суб'єкти господарювання, у процесі своєї діяльності стикаються з різними фінансовими ризиками. Посилення процесів глобалізації, перебої з ліквідністю, фактори політичної нестабільності справляють сьогодні значний вплив на вітчизняний банківський ринок. Більшість ризиків, які були актуальними для банків і раніше, загострилися й стали просто критичними. А оскільки, як стверджує Л. Примостка, саме “кредити є найприбутковішим банківським активом”, це означає, що висока дохідність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком. Тому найскладнішими і найбільш важко прогнозованими в умовах фінансової кризи є кредитні ризики, а проблема управління ними, тобто застосування різноманітних методів з метою їх мінімізації та підтримки стабільної діяльності банку набуває особливої актуальності.

Частка кредитного ризику в сукупності ризиків вітчизняних банків значна, тому і наслідки від його дії теж істотні. Зокрема, швидке зростання обсягів кредитування до кризи, недоліки в управлінні ризиками, істотна частка кредитування в іноземних валютах та різкий економічний спад в країні призвели до того, що обсяг активів банківської системи протягом 2009 року зменшився на 45,8 млрд. грн. і станом на 1 січня 2010 року становив 880,3 млрд. грн. В основному це відбулося за рахунок скорочення обсягів кредитних операцій, частка яких становить 79,2% від усіх активів [2].

Щодо управління кредитними ризиками з боку банківських установ, то найчастіше комерційні банки з метою їх мінімізації застосовують такі методи як диверсифікація, лімітування, резервування, сек’юритизація та страхування.

Резервування полягає в акумулюванні частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації можливих втрат за кредитними операціями. Проте формування значних обсягів резервів, зокрема в кризовий період, негативно впливає на фінансовий стан банківської системи в цілому. За сукупними даними комерційних банків України щодо обсягів сформованих резервів під активні операції видно, що частка резервів в загальних активах станом на 01.01.2011 р. складає 13,65 %, що на 1,43 % більше в порівнянні з 2010 р. та на 8,68 % більше порівняно з 2009 р. Це в свою чергу негативно відобразилося на фінансовому результаті діяльності комерційних банків. Станом на 01.01.2011 р. збитки банківських установ України сягнули суми 13,027 млрд. грн. (у 2010 році – 38,45 млрд. грн.), натомість на початок 2009 року було одержано прибуток, який становив 7,3 млрд. грн. [2].

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (величина капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Хоча цей метод є простим, а також найменш затратним (оскільки не вимагає проведення детального аналізу ринку), однак у своєму позитивному арсеналі приховує небезпеку виникнення надмірної диверсифікованості, що може обумовити не зниження, а збільшення кредитного ризику й можливих збитків банку [3].

Установлення лімітів – це встановлення максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити кредитний ризик. Завдяки застосуванню цього методу, банку вдається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки. Зокрема Базельський комітет з банківському нагляду рекомендує максимальне значення ліміту на суму кредитів одному клієнтові рівне 25%, зі зниженням його до 10%, коли це доцільно [3].

Страхування відносять до методів передачі ризику шляхом укладення договору між банком і страховою компанією. Об’єктом, що підлягає страхуванню у такому випадку, є відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за своєчасне та повне погашення кредитів і процентів за користування кредитами протягом строку, встановленого у договорі страхування [1].

Сек’юритизація – перерозподіл ризиків шляхом трансформації активів банку у цінні папери для продажу інвесторам. При застосуванні сек’юритизації банк отримує значні переваги: замість строкових активів одержує ліквідні кошти, які можна використовувати для подальшого розвитку; розширюється коло потенційних інвесторів; поліпшується виконання чинних нормативів тощо. Однак, зважаючи на те, що саме неконтрольований процес сек’юритизації банківських кредитів певною мірою став причиною нинішньої світової фінансової кризи, варто зазначити що сек’юритизація дає результат лише за умови ефективного застосування методів оцінки портфельного кредитного ризику [1].

Дане дослідження показує, що використання кожного з перелічених методів має як переваги, так і недоліки, тому в період фінансової кризи найдоцільніше застосовувати комплексний підходу щодо управління кредитними ризиками через диверсифікацію методів та інструментів, які дають змогу мінімізувати збитки банків за будь-якого розвитку подій. Крім того, необхідні подальші дослідження щодо застосування комплексних систем кредитного ризик-менеджменту, які є життєво важливим елементом управління комерційними банками.

Література:

1. Бобиль В. В., Соловей М. І. Сек’юритизація банківських активів у контексті управління портфельним кредитним ризиком// Вісник НБУ. – 2010. – №1. – С. 22-25.

2. Основні показники діяльності банків України за даними НБУ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

3. Примостка Л.О. Банківські ризики: теорія та практика управління: Монографія. – К.: КНЕУ, 2008. – 456 с.