Донбаський державний технічний університет

ст. гр. ФНМ-06 Семерикова О.В.

к.е.н., доцент кафедри фінансів Татеренко В.О.

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

У кризових умовах розвитку економіки зростає актуальність питань, пов’язаних з вибором та уніфікацією системи прийомів, методів та показників оцінки фінансового стану підприємства, оскільки саме правильний їх вибір, послідовність та методика розрахунків дозволить розробити ефективний механізм для всебічної та якісної оцінки фінансової діяльності підприємства.

Цю проблему розглядали Дж. Кеннон, Р. Сміт, В.В. Ковальова, А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфуліна, С.Ф. Покропивний, А.М. Поддєрьогін, К.В. Ізмайлова, Л.А. Лахтіонова та ін.

Проте питання, що стосуються механізму оцінки та розробки комплексної методики діагностування фінансового стану розроблені недостатньо. Мають місце розбіжності у трактуваннях, а також в обчисленні показників, що визначають його фінансовий стан та їхні нормативні значення.

Відсутність уніфікації не дозволяє оцінити реальний фінансовий стан підприємств. Можливість передбачити ймовірність банкрутства при цьому обмежена, оскільки на основі розроблених методик діагностувати можна лише наявне банкрутство. Таким чином, актуальність зумовлена необхідністю дослідження теоретичних та прикладних проблем механізму оцінки фінансового стану підприємств.

Завданням дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад та розробка рекомендацій щодо удосконалення механізму оцінки фінансового стану підприємств.

На сьогодні підприємства мають забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого вони стабільно виконували б свої фінансові зобов'язання.

Досліджуючи цю проблему з’ясуємо феномен фінансового стану підприємства та його оцінки. Так, методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств № 22 від 23 лютого 1998 року, це поняття визначено так: «Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [3]».

Савицька Г.В. під фінансовим станом розглядає економічну категорію, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу [6, с. 169]. Отже, фінансовий стан підприємства - реальна (на фіксований момент часу) та потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечувати певний рівень фінансування діяльності, погашення зобов'язань перед державою та іншими підприємствами та здатності до відтворення.

Визначивши поняття «фінансового стану підприємства» виникає необхідність розроблення концептуальної моделі механізму оцінки фінансового стану через формування основних її компонентів та визначення найбільш суттєвих зв’язків між ними.

Першою компонентою моделі оцінки фінансового стану підприємства є ідентифікація поняття «фінансового стану підприємства».

Другою - коло задач аналізу фінансового становища суб’єкта господарювання.

Третя - принципи теоретико-методологічного підходу до побудови нашої моделі, суть яких полягає в наступному:

1. Комплексність теоретико-методологічного підходу полягає в наявності чотирьох рівнів деталізації (експрес-аналіз, стандартний, визначення інтегрованого показника та оцінка ймовірності банкрутства підприємства).

2. Системність зазначеного підходу досягається шляхом застосування певної системи методів і моделей оцінки фінансового стану підприємств.

3. Універсальність - можливість заміни або додавання окремих методів і моделей аналізу без порушення алгоритму оцінки надійності підприємства.

Четверта - вхідна інформація - є предметом обробки і джерелом для вихідних результатів на основі проведенного аналізу (фінансова звітність, первинна документація, фінансово-облікові матеріали, аудиторські висновки).

П'ята - інструменти - система методів, фінансових показників та коефіцієнтів, які об’єднані у групи за різними класифікаційними ознаками.

Шоста - інструктивний матеріал - представляє методику чіткого опису послідовності операцій та прийомів фінансового аналізу.

Формування алгоритму оцінки фінансового стану - це визначення послідовності етапів дії механізму, виконання яких дозволить оцінити результати аналізу фінансово-економічної діяльності. Запропонований теоретико-методологічний підхід до механізму оцінки фінансового стану грунтується на проведенні чотирьох етапів аналізу, причому на кожному з них суб'єкт може отримати висновок щодо фінансового стану об'єкта аналізу.

І. Експрес-аналіз. Для його проведення використовують окремі статті балансу, які потрібні для розрахунку незалежних змінних. Мета - визначення оцінки умов роботи підприємства у звітному періоді, виявленні основних тенденцій показників його діяльності (рентабельність, оборотність активів, ліквідність і т.д.), а також якісних змін в майновому та фінансовому положеннях. Сутність аналізу – відбір невеликої кількості показників і постійне відслідковування їхньої динаміки [6, с.119].

ІІ. Стандартний аналіз. Вихідними даними для проведення цього аналізу є фінансова звітність підприємства (форми 1-3). Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за наступними етапами: перший - складання агрегованого балансу та його оцінка через горизонтальний та вертикальний аналіз; другий - розрахунок системи коефіцієнтів; третій - порівняння коефіцієнтів із нормативними або з середніми по галузі; четвертий - висновки щодо загальної оцінки фінансового стану.

ІІІ. Діагностика банкрутства підприємства. Основне завдання - оцінка результатів діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на показники роботи підприємства, та прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним або навпаки. Оцінка ймовірності банкрутства проводиться з використанням різних моделей Альтмана, Таффлера, Ліса, Савицької, Терещенка та ін.

ІV. Визначення інтегрального показника фінансового стану підприємства та порівняння його з аналогічними показниками конкурентів по галузі.

Після проходження всіх етапів робиться остаточний висновок щодо фінансового стану підприємства та ймовірності його банкрутства.

Критична оцінка фінансових показників свідчить, що автори викорис-товують подібні групи, хоча вони включають абсолютно різні коефіцієнти. Відсутність показників, за допомогою яких можна прогнозувати втрату платоспроможності, оцінити ступінь простроченості дебіторської та креди-торської заборгованості, спроможність підприємства її погасити, аналізувати рівень ліквідності активів і достатність чистих грошових потоків тощо.

Слід зауважити, що майже усі вони не враховують показники, які характеризують грошові потоки підприємства, тоді як, на нашу думку, врахування реальних надходжень і витрат грошових ресурсів має бути одним із важливих та пріоритетним завданням експрес-аналізу.

Критична оцінка різних методик свідчить, що необхідно визначити оптимальну кількість груп фінансових показників та ранжувати їх за значенням при оцінці фінансового стану підприємства. За рівнем значущості виділимо такі: група першого рівня - оборотність активів; другого - рентабельність; третього - фінансової стійкості; четвертого – ліквідність та платоспроможність.

В міжнародній практиці широко використовують математичні моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера, за допомогою яких формують інтегральну оцінку. Вони показують правдиві результати лише в конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання їх в Україні некоректне тому, що існує суттєва відміність в бухгалтерському обліку, фінансовій звітності.

Окрім того, необхідно розробити методичний підхід, за якого інтегральна оцінка фінансового стану базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні екстраполяційних і експертних методів, використовува-ла б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням галузевої специфіки. Таким чином, необхідно розробити нормативні показники по кожній групі підприємств для кожної галузі [1, с.118].

Отже, зроблена критична оцінка трактувань сутності поняття «фінансового стану підприємства» та методичних підходів до механізму його оцінки свідчить про потребу уніфікації щодо визначення даного поняття та удосконалення методики проведення різних видів аналізу.

З вищесказаного можна зробити висновок, що вміння здійснювати ефективне фінансове управління суб’єктом господарювання залежить не лише від видів та мети його проведення, а й від доцільності використання того чи іншого методу, його адаптації до сучасних умов розвитку. Теоретична база в даній сфері потребує критичного огляду, систематизації методів для з'ясування їхніх недоліків та переваг, виявлених у процесі їхнього практичного застосування. На основі зазначених теоретичних підходів з’ясовано, що використання різних видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей визначення фінансового стану в сукупності становить механізм його оцінки.

Список використаних джерел:

1. Біла О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств// Фінанси України. - 2007. - №4. - с. 112-118.

2. Матвійчук А.В. Діагностика банкрутства підприємств//Економіка України. - 2007.- № 4. - с. 20-28.

3. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 22 від 23 лютого і 1998 року «Про затвердження методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій».

4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М. - 2003. - с. 528.

5. Фінанси підприємств: Підручник/Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А.М. - 5-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ. - 2004. - с. 526.

6. Фінансовий Словник-довідник/Дем'яненко М.Я., Лузан Ю.Я., Саблук П.Т.; за ред. Дем'яненка М.Я. - К.: ІАЕУААН. - 2003. - с. 507.