Дмитришина Л.І.

Науковий керівник: Проскуряков К.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Необхідність реформування пенсійного страхування та перспективи запровадження накопичувальної системи в Україні

Існуюча в Україні демографічна ситуація, що характеризується тенденцією до скорочення чисельності населення та його старіння, зменшення чисельності працюючих при одночасному збільшенні кількості осіб пенсійного віку призводять до загострення протиріч між соціальними потребами населення, що зростають, і зменшенням ресурсних можливостей економіки. У зв’язку з цим питання реформування системи пенсійного забезпечення в Україні є надзвичайно актуальним.[4]

Головним завданням сьогодення є збалансованість пенсійної системи. При цьому всі питання щодо підвищення пенсійного віку, запровадження в Україні трирівневої пенсійної системи, соціального захисту населення та інші мають розглядатися комплексно. Тому пенсійна реформа є важливою складовою економічних реформ, реформ охорони здоров’я та соціального страхування.

Питанням реформування пенсійної системи України займались такі науковці, як Л. Стожок, І. Гнибіденко, А. Непокульчицький, П. Матвієнко, Б. Надточій, В. Яценко, Н. Ковальова, Н. Лазебна, Н. Луговенко та інші. Безпосередньо аналізу та ролі системи недержавного пенсійного забезпечення в пенсійній системі країни присвячені дослідження таких науковців, як Л. Момотюк, Г. Білецька, Д. Котляр, Н. Версаль, Ю. Мороз. [7]

Незважаючи на те, що питання пенсійного забезпечення вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, ця складна тема потребує подальшого опрацювання. Необхідним є опрацювання перспектив подальшого розвитку системи пенсійного забезпечення з урахуванням функціонування недержавних пенсійних фондів. [4]

Метою даної статті є розгляд актуальних питань реформування пенсійної системи України, аналіз сучасного стану пенсійної системи України та визначення основних заходів, які б сприяли подальшому розвитку накопичувальної складової пенсійної системи України.

Основними завданнями та цілями пенсійної реформи є такі:

— підвищити рівень життя пенсіонерів;

— установити залежність розмірів пенсій від розміру заробітку й трудового стажу;

— забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;

— заохотити громадян до заощадження коштів на старість;

— створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні. [7]

За найбільш прийнятний варіант реформування пенсійної системи було визначено побудову трирівневої системи пенсійного забезпечення, складовими елементами якої є солідарна і накопичувальна системи. Накопичувальну систему пенсійного забезпечення складають накопичувальна система обов'язкового державного пенсійного страхування – другий рівень пенсійної системи, а також система добровільного недержавного пенсійного забезпечення – третій рівень пенсійної системи. [4]

Перед системою недержавного пенсійного забезпечення постає подвійне завдання: забезпечення громадян гідними пенсіями через створення накопичувального персоніфікованого пенсійного забезпечення та створення довгострокових внутрішніх інвесторів – НПФ. Ринок послуг недержавних пенсійних фондів почав діяти у 2005 році після прийняття закону про недержавне пенсійне забезпечення. На ньому функціонують НПФ та професійні компанії, які надають їм послуги: адміністратори недержавних пенсійних фондів, компанії з управління активами, а також банки, які зберігають активи НПФ. Активи накопичувальної пенсійної системи розглядаються як головне джерело довгострокових інвестицій. [2]

Активи недержавних пенсійних фондів постійно зростають. Зокрема, протягом 2008 року вони збільшилися на 331 мільйон гривень до 612 мільйонів гривень проти 281 мільйона гривень у 2007 році.

Сповільнення темпів приросту активів НПФ у 2009 році, в значній мірі, стало наслідком впливу фінансової кризи. Велика кількість підприємств у зв’язку з важким фінансовим становищем призупинила пенсійні програми, скоротили частину людей, припинили перераховувати пенсійні внески. При цьому фізичні особи стали більш активно укладати пенсійні контракти на свою користь. Варто відмітити, що НПФ, на відміну від інших фінансових установ України, в повному обсязі і вчасно виконували свої фінансові зобов'язання перед громадянами.

З метою збалансування бюджету Пенсійного фонду Уряду необхідно здійснити комплекс ефективних заходів щодо ліквідації заборгованості із заробітної плати та недоїмки до Пенсійного фонду, а також ініціювати зміни до законодавства задля оптимізації доходної та видаткової частин його бюджету.

Меморандумом між Урядом України та МВФ про економічну та фінансову політику, укладеним у липні 2010 року, передбачено значне підвищення пенсійного віку для жінок. [8]

За повідомленням провідних аналітичних агенств, в Україні обсяги тіньової заробітної плати становлять близько 50% від її офіційної виплати. Якщо запланований на 2011 рік фонд оплати праці становить 390 млрд. грн., то за винятком фонду оплати праці в бюджетних установах (150 млрд. грн.) половина від залишку (240 млрд. грн.) складає 120 млрд. грн., а отже з цієї заробітної плати не сплачуються страхові внески до Пенсійного фонду (35%) і податок з доходів фізичних осіб (15%).

Таким чином, у легалізації заробітної плати криється вагомий ресурс коштів для покриття дефіциту Пенсійного фонду. При належному виконанні заходів Уряду протягом 2011 року може бути легалізовано не менше 1/3 її обсягу – 40 млрд. грн., що дозволить додатково залучити до 14 млрд. грн. пенсійних внесків. [9]

Розширення зайнятості незайнятих громадян України. У даний час з 20,5 мільйонів економічно активного населення працездатного віку в різних секторах економіки зайнято не більше 13 млн. чоловік, за виключенням учнів і студентів професійних навчальних закладів (близько 2,0 млн. чоловік). Отже, понад 5 мільйонів громадян не зайняті у суспільному виробництві.

У разі, якщо забезпечити робочими місцями на умовах офіційних трудових відносин хоча б ще 2 млн. незайнятих, то у випадку отримання ними заробітної плати на рівні середньої (у вересні ц.р. – 2349 грн.) додаткові надходження пенсійних внесків складуть понад 19 млрд. грн.

В Україні один з найвищих у Європі обсягів пенсійних видатків за співвідношенням з ВВП (понад 18 % у 2009 році). Пенсійні видатки зростають випереджаючими темпами всупереч економічній спроможності їх забезпечити.

За існуючої проблеми демографічного старіння населення в Україні вже нині на 10 осіб працездатного віку припадає 4 особи пенсійного віку (60/55 років), а до 2050 року їх кількість наблизиться до 8 осіб. Ця ситуація ускладнюється поширенням неформальної зайнятості, внаслідок чого лише 75% загальної кількості зайнятого населення сплачують пенсійні внески. Нині на 10 платників пенсійних внесків в Україні припадає в середньому 9 пенсіонерів. [8]

Дослідження виявило, що за умови збереження існуючої системи, дефіцит власних надходжень до Пенсійного фонду України становитиме 12% у 2025 році та 30% у 2050 році. За такої ситуації неможливо буде утримати основні показники пенсійної системи на поточному рівні, зокрема, співвідношення середньої пенсії та заробітної плати, розміру бюджетних дотацій до Пенсійного фонду України та розмір внесків. [5]

Разом з тим, результати показують, що підвищення пенсійного віку дає змогу на довгий час послабити вплив демографічного тиску на пенсійну систему. Ефект від нього відчутний одразу після запровадження і тому цей захід набуває особливого значення в період кризи. Відмінністю підвищення віку від інших заходів є простота реалізації та мінімальний організаційний супровід.

Однак, підвищення пенсійного віку тільки для жінок на 5 років дасть змогу утримати навантаження пенсіонерів на платників внесків на існуючому рівні лише до 2021 року (87%). Таким чином, підвищення віку для обох статей до 65 років, як це зробили і багато інших країн світу, є найбільш раціональним для утримання стабільності системи та запобігання її банкрутству. [9]

Отже, запровадження другого рівня пенсійного страхування дозволить: збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу; посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже, посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків; зменшити «податковий тиск» на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов’язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника; успадковувати кошти, накопичені на персональному пенсійному рахунку, родичам застрахованої особи; створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для підвищення національної економіки; розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань в економічному розвитку держави; підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами. [7]

Запровадженню накопичувальної системи має передувати реформування солідарної системи, удосконалення порядку перерахування та сплати пенсійних внесків і створення необхідної законодавчо-нормативної бази разом із системою примусового стягнення внесків. Бажано провести фінансовий аналіз для забезпечення адекватності всіх пенсій у перехідний період. До початку запровадження накопичувальної системи потрібно мати надійну банківську систему, а розвиток ринку капіталу повинен досягти певного рівня.[3]

Тому, важливою складовою процесу реформування має стати загальнонаціональна програма інформування громадськості й ознайомлення населення з метою та завданнями реформи пенсійного забезпечення. Усе це сприятиме забезпеченню належного рівня життя людей похилого віку в сучасних умовах й на віддалену перспективу на засадах соціальної справедливості та гармонізації стосунків між поколіннями.

Список використаних джерел:

1. Динь М.І. Необхідність та перспективи запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні // Фінанси.-2007.-№12.-С.-117-120

2. Кондрат І.Ю., Юринець М.Б. Особливості функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні / І.Ю.Кондрат, М.Б.Юринець //Науковий вісник НЛТУ України . – 2009 . - №19. – С.-294-298

3. Недошитко О.В. Система пенсійного забезпечення в Україні//Науковий вісник НЛТУ України .-2009.-№19.13

4. Неліпович О.В. Посилення ролі накопичувальної складової як основний напрям реформування пенсійної системи України//Вісник Хмельницького національного університету.-2010.-№1.-С.-65-68

5. Проскуряков К.І.,Чубатюк В.М.Уніфікована модель перерахунку пенсії // Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток України у ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні правові проблеми» 11 березня 2010 р. Частина ІІ Вінницький торговельно-економічний КНТЕУ.-Вінниця.-с.94-98

6. Ткаченко Л. Шляхи подальшого реформування пенсійної системи України / Л.Ткаченко // Вісник Пенсійного фонду України. – 2008. – № 8. – С. 24–26.

7. Чеберяко О.В., Капущак Т.С. Запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного страхування//Економічний вісник Донбасу .-2010.-№2(20).-С.-135-138

8. Сайт:http://www.fpsu.org.ua

9. Сайт:http://comeuroint.rada.gov.ua