Аспірант КПУ Гузенко О.П., Руденко Л.А.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”
Проблематика оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів
господарювання з позиції глобалізації
Актуалізація
розглядаємої проблеми лежить в площині методологічної оцінки оцінювання
інвестиційної привабливості підприємств. За результатами досліджень можна
стверджувати, що дана проблематика розглядалася в працях таких вчених як: О. Амоша,
В. Беренс, Г. Бірман, І. Бланк, В. Геєць, О. Махмудов, О. Орлов, Є. Савельєв,
Е. Хелферт, Д. Черваньов та інші.
Більшість
науковців стверджують, що актуальною проблемою є та залишається можливість
реалізації на певному підприємстві проекту макроекономічного рівня, тому вимоги
щодо його інвестиційної привабливості будуть ставитися значно вищі, а її оцінка
та аналіз повинні бути ретельнішими і детальнішими. Це пояснюється важливістю
такого проекту не лише для інвестора та підприємства, а й для всього
суспільства.
С.М. Дідух
[1] зауважує, що доцільно встановлювати фактори, котрі впливають на
стабільність підприємства та визначення його інвестиційної привабливості. При
цьому, на думку автора, фактори варто поділити на зовнішні та внутрішні. Якщо
зовнішні відомі та є класичними для всіх підприємств, то внутрішні повинні
розглядатися на мікроекономічному рівні із урахуванням специфіки діяльності
суб’єктів господарювання. Зазначимо, що саме такий підхід зобов’язує розглядати
привабливість підприємства не лише на рівні самого підприємства, а й на
регіональному та державному рівнях.
Очевидним є
той факт, що при оцінюванні інвестиційної привабливості підприємства у
контексті проекту макроекономічного рівня необхідно спочатку дослідити соціально-економічний
стан розвитку країни, потім оцінити інвестиційний клімат держави, а потім
здійснити оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України, яке може
здійснюватися за такими узагальненими показниками: рівень загальноекономічного
розвитку регіону; рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону; демографічна
характеристика регіону; рівень розвитку ринкових відносин і комерційної
інфраструктури регіону та рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.
Нагадаємо, індекс
інвестиційної привабливості, оприлюднений у вересні 2010 року "Європейською
бізнес асоціацією" (EBA), показав погіршення оцінок бізнесом
інвестиційного клімату України. За підсумками третього кварталу індекс знизився
з 3,25 до 3,2 бали (за 5-бальною шкалою) [2].
Крім того,
приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням
його переоцінки, втрат, курсової різниці й т.д., за перше півріччя 2010 року
становив 495,8 млн. дол., що становить 21% від рівня відповідного періоду 2009
року.
Слід
зазначити, що серед регіонів найбільші обсяги іноземного капіталу було вкладено
в Київ - 19215,5 млн. доларів, Дніпропетровську область - 7054,1 млн. доларів і
Харківську область - 2069,2 млн. доларів. Найбільші обсяги інвестицій на 1
липня року було зафіксовано на промислових підприємствах - 13027,6 млн. доларів,
у фінансових установах - 13010,4 млн. доларів, на підприємствах торгівлі,
ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - 4378,4
млн. доларів, в організаціях, які здійснюють операції з нерухомістю, інжиніринг
і надають послуги підприємцям - 4285,9 млн. доларів [2].
Необхідно
підкреслити, вирішення проблем підвищення інвестиційної привабливості українських
підприємств повинно вирішуватися як на мікроекономічному, так і на макроекономічному
рівнях.
Доцільно
зазначити, що на погляд Л.В. Нападовської [3] варто розглянути класифікацію
інвестиційної привабливості з позицій суб’єктів, які можуть її оцінювати для
прийняття управлінських рішень, виділяючи при цьому інвестиційну привабливість:
для самого підприємства, яке одночасно може виступати і як об’єкт, і як суб’єкт
інвестування, оскільки збіг наявності вільних коштів і вигідних напрямків
укладень передбачає само інвестування (до того ж підприємство повинне знати,
які його шанси у боротьбі за залучення такого рідкісного ресурсу, як капітал,
порівняно з конкурентами, у чому полягають його сильні та слабкі сторони); для
власників тимчасово вільного капіталу – потенційних кредиторів та інвесторів,
які оцінюють та порівнюють вигоди багатьох варіантів вкладення капіталу та спиняються
на найбільш ефективному; для групи конкуруючих інвесторів, які змагаються за
право вкладення свого капіталу в «найкраще» підприємство, що може призвести до
максимальної реалізації цілей та для держави, яка зацікавлена, по-перше, у
розширеному відтворенні й оптимальному фінансуванні національної економіки,
по-друге, у передбачуваному розвитку певних галузей для здійснення своїх
регулятивних функцій.
Ураховуючи
викладене, доходимо висновку, що оцінювання інвестиційної привабливості підприємства
в контексті проекту макроекономічного рівня є процесом складним та багатогранним.
Його вдосконалення є важливим як для інвесторів, так і для вітчизняних
підприємств, так і для суспільства в цілому. Покращення показників ефективної
діяльності та підвищення інвестиційної привабливості забезпечать активізацію
інвестиційної діяльності, що матиме позитивні наслідки щодо стабілізації
загального соціально-економічного становища в країні, яка обрала шлях
інноваційного розвитку.
Література:
1. Дідух С.М.
Оцінка та реалізація інвестиційного потенціалу підприємств – досвід фондів
прямого інвестування / С.М. Дідух // Економіка: проблеми теорії та практики. –
Випуск 254: В 6 т. – Т. ІІІ. – Дн.: ДНУ, 2009. – 781-787 с.
2. Українські
Новини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukranews.com/uk/news/economics/2010/09/30/27980
3. Нападовська
Л.В. Теоретичні та методичні аспекти дослідження інвестиційної привабливості
України / Л.В. Нападовська // Вісник ДонДует №4(28). – 2005. – С. 55-61.