Аспірант Тютченко І.Ю.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В ПРОЦЕСІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЗВ’ЯЗКУ

Анотація. Стаття присвячена галузі стратегічного менеджменту, в якій досліджуються особливості прояву інноваційного менеджменту в процесі впровадження диверсифікації на підприємстві зв’язку. В результаті дослідження зроблені висновки про те, що використання прийомів та способів інноваційного менеджменту в процесі впровадження диверсифікації на підприємстві галузі зв’язку є дуже доречним, оскільки, логічно початковим в процесі диверсифікації являється матеріалізація інновацій, а результативним – втілення в життя стратегічних пріоритетів технічної політики впровадження диверсифікації на підприємстві зв’язку.

Ключові слова: диверсифікації, впровадження, інновації, інноваційний менеджмент.

Актуальність теми: Посилення в сучасному світі ролі інновацій як чинника стратегічного розвитку господарюючих суб’єктів обумовлює необхідність безперервного залучення інновацій у їх діяльність

Розвиток науки та нових технологій закликає забезпечити ефективне використання усіх видів ресурсів. Тому диверсифікацію розглядають, як – процес ефективного комплексного використання факторів виробництва продукції або надання послуг шляхом вдосконалення процесу виробництва на основі інновації. [1]

Судячи з цього, можна говорити про наявність причинно-наслідкового зв’язку між інновацією та диверсифікацією. Дослідження цього питання на прикладі підприємства галузі зв’язку раніше не було.

Мета дослідження. За мету статті обрано дослідження особливостей прояву інноваційного менеджменту в процесі впровадження диверсифікації на підприємстві зв’язку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розпочинаючи дослідження особливостей прояву інноваційного менеджменту в процесі впровадження диверсифікації на підприємстві, необхідно звернути увагу на взаємовідношення двох категорій: інновації та диверсифікації. Інновації передбачають розвиток підприємницької або інтрапренерської діяльності, яке в диверсифікаційній конфігурації «почуває себе» досить незатишно [2]. Насправді, стратегічні можливості багатьох диверсифікованих корпорацій визначаються підприємницькою та інноваційною конфігураціями, оскільки вони використовують не свої розробки, а нововведення, які пропонують незалежні фірми. Саме у цьому, на наш погляд, основна роль компаній, що диверсифікують свою діяльність – не створювати інновації, а використовувати, експлуатувати їх.

Інноваційний менеджмент засновується на наступних ключових моментах.

1. Цілеспрямований пошук ідей інновації.

2. Організація інноваційного процесу. Проведення організаційно-технічного комплексу робіт із втілення ідеї у предмет (новий продукт, нова послуга).

3. Просування та реалізація інновації на ринку.

Висновки. Використання теоретичних розробок із менеджменту підприємства у вирішенні питань впровадження та використання інновацій достатньо розповсюджений факт. До того ж інновації тісно пов’язані із диверсифікацією, оскільки, логічно початковим в процесі диверсифікації являється матеріалізація інновацій, а результативним – втілення в життя стратегічних пріоритетів технічної політики впровадження диверсифікації на підприємстві зв’язку. Саме тому можливість використання методів та способів інноваційного менеджменту в процесі впровадження диверсифікації на підприємстві є дуже доречним та потребує подальшого дослідження.

Література:

1. Конверсия: российский и французский опит. Учебное пособие. / Под ред. Соболева В.Ю., Удалова Ф. Е., Орлова Ф.Ф. – Н. Новгород.: Изд-во ННГУ, 1996.

2. Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С., Стратегический процесс/Пер.с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского.-СПб.: Изд-во «Питер», 2001.