Економічні науки/7. Облік та аудит

ст. викладач Жарікова О. О.

Севастопольський національний технічний університет, Україна

Принципи обліку необоротних активів: порівняння вітчизняного й зарубіжного досвіду

Намагання всебічної інтеграції України у Світові організації, бажання створення добре функціонуючої ринкової економіки із ефективною системою соціального захисту, були причинами запуску процесу реформування економіки та бухгалтерського обліку, який стартував з затвердження постановою Кабінетів Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706 Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. У зв’язку з цим були прийняти основні нормативно-правові акти з питань обліку на підприємствах в Україні — Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 “План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” та Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку.

Система обліку, її концептуальні засади й принципи, облік у зарубіжних країнах є предметами дослідження багатьох вчених, зокрема Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, Н. І. Верхоглядовой, С. Ф. Голова, З. В. Задорожного, С. Б. Ільїної, Я. Д. Крупки, Л. В. Нападовськой, М. С. Пушкаря, В. В. Сопко, І. Д. Фаріона, В. П. Шило й інших.

В Україні ведення бухгалтерського обліку необоротних активів та складання фінансової звітності здійснюють за принципами, які законодавчо закріплені у Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1, ст. 4] та П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [2, ст. 18]. До них відносять обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

На нашу думку, принципи ведення обліку необоротних активів ґрунтуються також на таких правилах, як двоїстість, суттєвість. Крім того, українські вчені, зокрема В. В. Сопко, до найважливіших загальноприйнятих принципів побудови бухгалтерського обліку додає також принцип доказовості та принцип індивідуалізації та персоніфікації господарських операцій на рахунках [3, с. 174—176].

У міжнародної та національної практики бухгалтерського обліку принцип визначають як правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні результатів у фінансовій звітності [4, с. 44]. Вони призвані формувати кількісні та якісні характеристики фінансових звітів: релевантність, зрозумілості, уместність, достовірність та зіставленість.

Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності принципи не мають закріплення у єдиному нормативно-правовому акті та їх коло набагато ширше: автономність, безперервність діяльності підприємства, обережність, превалювання змісту над формою, повноти та своєчасності, періодичність, історичної (фактичної) собівартості, принцип нарахування та відповідності доходів та витрат, послідовності подання статей у фінансових звітах, суттєвості, порівняння, об’єднання та згортання статей у фінансових звітах, реальності, ясності.

У порівнянні принципів бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні зі загальними принципами бухгалтерського обліку (GAAP) слід відмітити схожість їх сутності за принципами господарської одиниці, діючого підприємства, грошового виміру, консерватизму, періодичності, послідовності, історичної собівартості, повного розкриття, визнання доходів і відповідність; фундаментальними принципами є безперервність та принцип історичної собівартості. Принцип обачності включає принципи фактичної реалізації та відповідності. Принцип консерватизму передбачає два аспекти: виручка визнається, коли вона може бути потенційно визнаною, а витрати визнаються, коли вони потенційно можливі. Але GAAP наполягає на застосуванні цих аспектів з урахуванням конкретної ситуації. Існують додаткові принципи: двосторонньої тотожності, витрат та вигод, суттєвості (матеріальності), галузевої практики та інші.

Принципи бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні і державах GAAP відрізняються у зв’язку з різним ступенем розвитку економіки та економічних процесів, наприклад, інфляції, тому вимагають застосування у обліку різних облікових процедур до необоротних активів, зокрема переоцінки.

Таким чином, у Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” закріплені основні принципи до ведення обліку, зокрема необоротних активів. У вітчизняної практиці обліку, існують додаткові правила, наприклад, двоїстості, суттєвості та інші. Крім того, бухгалтеру слід керуватися правилами обліку, які визначені міжнародними стандартами фінансової звітності, коло яких набагато ширше.

Література:

1. Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змін. та допов. [Електронний ресурс] / офіційний сайт Верховної Ради України. — Управління комп’ютеризованих систем
Апарату Верховної Ради України. — К.: 2011. — Режим доступу до Закону:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14.

2. Загальні вимоги до фінансової звітності: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 зі змін. та допов. [Електронний ресурс] / офіційний сайт Інформаційно-аналітичного центру “ЛИГА”.— ТОВ “ЛИГА ЗАКОН”. — К.: 2011. — Режим доступу до Стандарту:

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an/20/REG3684.html#20.

3. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: навч. посібник / Сопко В. В. — [3-тє вид., перероб. і доп.]. — К.: КНЕУ, 2000. —578 с.

4. Голов С. Ф. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность по международным стандартам / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко. — Х.: Фактор, 2007. – 976 с.