Економіка/ 7. Облік та аудит

Долганова Ю.С., к.е.н. Шабельник Т.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського

Проблеми автоматизації обліку націнки в торговельних підприємствах

На сьогодні торгівля є найбільш прибутковою галуззю економіки. Для рентабельності підприємств роздрібної й оптової торгівлі першорядне значення має товарно-матеріальний запас, оцінка якого впливає на вартість проданих товарів. Для пильного контролю та аналізу за станом товаро-матеріальних цінностей необхідно впровадити якісну систему обліку на підприємстві.

Особливо актуально це питання постало сьогодні, коли майже усі підприємства та організації залишають у минулому ведення обліку неавтоматизованим методом.

Проблеми обліку торговельної націнки, що виникають на практиці, розглянуто О. Шатуном, а саме питання нарахування торговельної націнки та шляхи їх вирішення, а також І. Павлюком, у статті якого ретельно викладені недоліки нормативної бази щодо обліку торговельних націнок та бухгалтерський облік досліждуємого об’єкту [2]. В. Лаврєнов у своїх роботах надає рекомендації щодо обліку запасів із застосуванням пакету Microsoft Exsel [3].

Але досі, вчені та науковці мало уваги приділяли питанням, відображення в обліку торговельних націнок на підприємствах, із торговою діяльністю, аналізу показників націнки в разі автоматизації обліку.

Метою статті є розгляд наявних проблем обліку, нарахування і відображення торговельних націнок в разі автоматизації обліку і надання пропозицій по їх вирішенню.

У сучасних бухгалтерських программах, таких як, „Акцент”, „Парус”, „1С: Бухгалтерія” порядок внесення інформації, порядок отримання звітів про стан та динаміку торговельної націнки є незручним .

Особливістю усіх вищеперерахованих програм є, те що данні про торговельну націнку при надходженні та реалізації включаються до складу вартості товарів, що не суперечить правилам. Таким чином, розмір торговельної націнки визначається різницєю між покупною вартістю, та ціною реалізації (оптовою, де не враховується торговельна націнка, або роздрібною).

Кожна з компютерних програм самостійно розраховує таку різницю і відносить її на рахунок 285 „Торговельна націнка”. Звісно ж, при проведенні документу усі программи надають можливість всносити відповідні корективи до показників торговельних націнок та підібрати необхідні рахунки згідно з методологією, якщо программа не в змозі це зробити самостійно.

Але у такій ситуації взагалі постає питання необхідності застосування рахунку, для обліку торговельних націнок. Тому, було б доцільно для кожної бухгалтерської програми розробити комплекс команд за допомогою яких користувач міг би визначати суми (відсотки) торговельної націнки на певну группу товарів, або на кожну одиницю товару. Таким чином, бухгалтер зможе не тільки контролювати рівень торговельної націнки, за допомою реальних сум, але й отримувати звіти, про стан торговельних націнок для відповідних груп товарів.

Крім цього, за думкою І. Павлюка об’єднання на 28 рахунку „Товари” активних та пасивних (контрактивних) субрахунків є не раціональним. Він підкреслює, що одночасне існування пасивного 285 субрахунку та активних 281, 282, 283, 284, 286 рахунків суперечить методології обліку. Це може бути пов’язано з тим, що сальдо кінцеве 28 рахунку не відображає суму торговельної націнки і продажної вартості товару, а лише їх купівельну вартість. Він запропонував ввести синтетичний рахунок 29 «Торгова націнка», на якому буде обліковуватись торговельна націнка роздрібних, оптових, підприємств та підприємств рестораного господарства [1].

Таке нововведення буде не складно впровадити за допомогою будь-якої бухгалтерської програми (1С:Бухгалтерія, Акцент або Парус), тому що у кожній з цих програм є функція додавання нових рахунків до існуючого плану.

На практиці на підприємствах оптової торгівлі надбавки і націнки не відображаються взагалі. ТМЦ, при надходженні на оптові підприємства оприбутковуються на рахунку 281 „Товари на складі”. Продажна вартість формується без відображення націнки на рахунках, прибуток, в свою чергу, визначається, як різниця між доходами і собівартістю вибувших товарів.

Таким чином, для обліку торговельних націнок можна виділити два субрахунки: 291 „Торгові націнки роздрібу”; 292 „Торгові націнки громадського харчування”.

Необхідно відмітити, що додаток Microsoft Excel є невід’ємним помічником бухгалтера у роботі з товарними запасами. За допомогою цієї програми можна не лише вести облік товарних запасів, у разі відсутності спеціального програмного забезпечення, але й аналізувати стан товарних запасів на підприємстві. Так, множина функцій, можливість введення та копіювання формул дають основу для кількісного аналізу товаро-матеріальних цінностей, наприклад, коефіцієнт оборотності, тривалість обороту в днях, середню кількість запасів на підприємстві та інше.

Таким чином, облік торговельної націнки на окремому синтетичному рахунку 29 „Торгова націнка” дозволить значно спростити бухгалтерські записи в синтетичному і аналітичному обліку, уникнути плутанини при документуванні. Для аналізу складу, динаміки, ресурсної забезпеченності товарними запасами доцільно використовувати Microsoft Excel.

Література:

1. Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку торгової націнки і шляхи їх вирішення [Текст]/І. Павлюк//Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – № 2. – С. 15-25.

2. Шатун О. Як начислити торгову націнку [Текст]/ О. Шатун// Все про бухгалтерський облік. – 2003. – № 83. – С. 20-22.

3. Лаврєнов В. Аналіз товарно-матеріального запасу з допомогою EXCEL [Текст]/ В. Лаврєнов// Дебет-Кредит. – 2002. - №19.