К.х.н. Лудченко О.М., Сидоренко І.В., Рудоловська М.О.

Донбаська державна машинобудівна академія, Україна

Визначення категорії "Облікова політика підприємства"

Зміни в системі економічних відносин зумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні, його пристосування до нових умов господарювання. Наслідком впроваджених змін є залучення із зарубіжної практики значної кількості якісно нових понять та явищ, до яких належить і облікова політика підприємства.

Вперше сформувати облікову політику на рівні фірми намагались в США, в зв’язку з впровадженням офіційних стандартів фінансового обліку, які були розроблені ще в 1929 р. [1, с. 154].

Поняття "облікова політика" офіційно стало прийнятим в міжнародній термінології з фінансового обліку з 1974 року, а з 1975 року – введено в дію Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку №1 "Розкриття облікової політики".

В Україні термін "облікова політика" став відомим та увійшов у бухгалтерську термінологію на початку 90-х років XX ст. після того, як були перекладені і видані Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Поява терміна "облікова політика" у національних системах бухгалтерського обліку, як і в системах обліку інших пострадянських країн, та його офіційне закріплення, зумовлені процесами реформування бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами. Необхідність у цьому виникла у зв’язку з відмовленням України від жорсткої державної регламентації і введенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики.

У відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" у сучасну науку і практику бухгалтерського обліку увійшло поняття "облікова політика". Відповідно до цих нормативних документів під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [2, 3].

Згідно із міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилках" облікові політики – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансових звітів які прийняті компанією для підготовки й надання фінансової звітності [4].

Загальнотеоретичні положення облікової політики викладені в наукових працях вітчизняних вчених: Ф. Бутинець, П. Житний, М. Пушкар, С. Голов, С. Моссаковський, В. Лінник, Т. Войтенко, С. Іваненкова, А. Авдєєва, М. Амбарцумов, В. Андрієнко, М. Аніщенко, І. Басова, Т. Корнієнко, Л. Гуцалюк, Я. Олійник, С. Мельник, О. Сапоговська, А. Хуторян та інших.

Аналіз літературних джерел достовірно показує, що більшість українських вчених розуміють і трактують поняття "облікова політика" по різному. На думку окремих наукових представників облікова політика – це сукупність форм і методів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Також у літературі знаходить своє відображення й інше поняття облікової політики – сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, які були визнані підприємством; це цілеспрямована діяльність по керуванню бухгалтерським обліком для досягнення поставлених цілей. Однак, літературні дані достатньо повно не визначають термін "облікова політика", як основного та базового документа, яким керується підприємство в період своєї діяльності.

Вважаємо, що найбільш точним і зрозумілим визначенням терміна облікова політика є наступне визначення: облікова політика підприємства – це сукупність методичних прийомів, способів і процедур організації й ведення бухгалтерського, управлінського та податкового обліку, які обираються підприємством із числа загальноприйнятих або розробляються підприємством самостійно, виходячи із особливостей діяльності господарюючого суб'єкта з метою забезпечення захисту прав і інтересів засновників підприємства, а також для надання повної, об'єктивної й неупередженої інформації, з метою прийняття управлінських рішень як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежена державною регламентацією бухгалтерського обліку, що визначена переліком методик і облікових процедур. Підприємствам надана можливість вибору конкретних способів оцінки, методів, процедур, калькуляції та переліку бухгалтерських рахунків. На вибір облікової політики підприємства впливають наступні фактори: форма власності підприємства, специфіка і обсяг діяльності, система оподаткування, стратегія й тактика фінансово – господарського розвитку, забезпеченість технічними засобами, рівень інформаційного забезпечення, рівень кваліфікації працівників, кількість матеріально відповідальних осіб та інші.

Принципи, методи і процедури, які представлені в обліковій політиці, потребують від господарюючих суб'єктів строгого їх дотримання із року в рік, а це, в свою чергу, надає можливість користувачам інформації порівнювати показники поточної фінансової звітності відповідного господарюючого суб'єкта минулих періодів для визначення тенденцій фінансового стану суб'єкта, з метою прийняття відповідних управлінських рішень.

Слід зазначити, що у господарській практиці роль облікової політики недостатньо розкрита, внаслідок чого знижується вплив на процеси, які безпосередньо знаходять своє відображення в діяльності підприємства. Знижується роль ефективності керування, об'єктивно необхідного на сучасному етапі розвитку ринкових відносин. Аналіз наказів про облікову політику показав, що у практичній діяльності більшості підприємств Донецької області простежується формальний і дуже вузький підхід до розробки й впровадження облікової політики. У наказі про облікову політику, на багатьох підприємствах у дуже стислих аспектах відображено виключно методологічні аспекти обліку. Накази не структуровані; в них не відстежується логічний взаємозв’язок між описом окремих облікових об’єктів; в переважній кількості наказів відсутні як аспекти організації обліку, так і організація роботи облікового апарату підприємства.

З метою вдосконалення національної регламентації облікової політики підприємства доцільно впровадити Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Облікова політика". Даний стандарт сприяв би формуванню не тільки фінансової звітності, але й вдосконаленню системи управлінського й податкового обліку, а також маркетингової діяльності підприємства в цілому.

Література:

1. Хендриксен Э.С. Теория бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под ред. проф. Я.В. Соколова / Э.С. Хендриксен, М.Ф. Ван Бреда. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 576 с.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 р. http://www.nibu.factor.ua/info/instrbuh/psbu1/

3. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.1999 р. № 87. http://www.nibu.factor.ua/info/instrbuh/psbu1/

4. МСБО 8. Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки. http://www.rada.com.ua/eng/ifrs/u8/