Економічні науки/7. Облік і аудит

Качур О.А., Здирко Н. Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Екологічний аудит в Україні та цілі його проведення

Згідно із Законом України «Про екологічний аудит» від 24.06.2004 року №1862-IV [6] під екологічним аудитом розуміється документально – оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання й об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

У цілому можна зазначити, що Закон «Про екологічний аудит» побудований за аналогією із Законом України «Про аудиторську діяльність». Необхідно підкреслити, що низка положень, які не знайшли відображення в Законі «Про екологічний аудит», зокрема визначення суті екологічного аудиту акцентує увагу лише на змістовній, «технологічній» характеристиці відповідного поняття. Водночас екологічний аудит спочатку потрібно трактувати як вид професійної діяльності, а вже потім розкривати його суть, доповнивши її економічним змістом [4, с.45].

Екологічний аудит являє собою важливий інструмент забезпечення раціонального використання і відтворення земельних ресурсів в умовах приватної власності на землю. При проведенні екологічного аудиту як складової загального аудиту передбачається перевірка заповнення зведеного розрахунку земельного податку підприємств [3, с.73]. Крім того, екологічний аудит є обов’язковою процедурою оцінки вартості нерухомості та земельних ділянок у процесі зміни власника з метою визначення відповідальності за завданий екологічний збиток. Об’єктами екологічного аудиту визначаються підприємства, установи й організації, їхні філії та представництва чи об’єднання, окремі виробництва, інші господарські об’єкти; системи екологічного управління; інші об’єкти, передбачені законом. Суб’єктами екологічного аудиту є замовники та виконавці екологічного аудиту.

Завданням екологічного аудиту є: обґрунтування екологічної стратегії та політики підприємства; перевірка дотриманням суб’єктом господарської діяльності природоохоронного законодавства; зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, які пов’язані із забрудненням довкілля; визначення пріоритетів при плануванні природоохоронної діяльності підприємства, виявлення додаткових можливостей її здійснення; підвищення ефективності регулювання впливу суб’єкта господарської діяльності на навколишнє природне середовище; виявлення причин виникнення нештатних ситуацій, які в подальшому можуть призвести до фінансових втрат [4, с. 47].

Щодо виявлення причин виникнення нештатних ситуацій, то на цьому пункті хотілося б зупинитися докладніше. Досить часто трапляються такі випадки, коли незалежний погляд аудитора дає змогу визначити, що технологічні помилки є наслідком консервативного підходу в управлінні, недостатньої підготовленості персоналу або відсутності оперативного зв’язку з компетентними фахівцями. Практика засвідчує, що часто працівники підприємств звикають до тих або інших відхилень від нормального режиму роботи. Тому у персоналу занижена або навіть відсутня мотивація до своєчасних дій щодо усунення таких недоліків, які в майбутньому можуть призвести до аварій і значних втрат. У багатьох випадках прихід зовнішнього незалежного аудитора і адекватна оцінка ним ситуації дають можливість підняти рівень уваги керівництва до таких проблем [4, с.48].

Пройшло вже більше п’яти років з того часу, як Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про екологічний аудит». За цей час спеціальною комісією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України більше 60 спеціалістів було сертифіковано на право проведення екологічного аудиту і більше десяти організацій внесені до реєстру Міністерства як юридичні особи, які мають право на укладання угод на проведення екологічного аудиту. Цими організаціями та спеціалістами з метою виконання даного Закону України був проведений екологічний аудит декількох десятків підприємств України [1, с.41].

Проведення екологічного аудиту на підприємстві наслідує такі цілі:

- збільшення конкурентоспроможності підприємства;

- оцінку та використання потенційних можливостей підприємства;

- зниження та оптимізація екологічних ризиків;

- виявлення та попередження екологічних правопорушень та

непередбачених економічних витрат;

- підвищення екологічних та економічних показників;

- зменшення витрат підприємства;

- підвищення інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання.

Досягнення означених цілей і надасть зацікавленим власникам певного ефекту від проведення екологічного аудиту. На сучасному етапі саме економічні фактори мають найбільший вплив на прийняття екологізованих управлінських рішень [5, с.121].

Саме тепер, під час фінансово – економічної кризи та в умовах переходу сільського господарства України до нових методів господарювання, екологічний аудит може виконувати ряд суспільно необхідних функцій у сфері земельних відносин. Зокрема, він здатний бути інформаційною основою для прийняття управлінських рішень у процесах приватизації й страхування земельних ділянок, створення екологічно конкурентного середовища і ринкового ціноутворення з урахуванням екологічних витрат сільськогосподарського виробництва, а також функції розподілу фінансових ресурсів, децентралізації управління, гнучкого нормування й оподаткування суб’єктів земельних відносин з урахуванням екологічних чинників [2, с.77].

Екологічний аудит завершується складанням звіту. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України наприкінці 2005 року затверджено Методичні рекомендації щодо підготовки, здійснення та оформлення звіту про екологічний аудит, які розроблені відповідно до положень Законів України «Про екологічний аудит», «Про внесення змін до деяких законів України з метою забезпечення врахування екологічних вимог у процесі приватизації», «Про охорону навколишнього природного середовища», інших нормативно-правових актів України, державних стандартів України ДСТУ ISO 19011-2003, ДСТУ ІSO 14000-1997, з урахуванням рекомендацій Світового банку і положень Протоколу екологічного аудиту Європейського банку реконструкції та розвитку. Цей звіт включає опис цілей аудиту, завдань та застосованих методів, результати аналізу зібраних матеріалів, розроблені природоохоронні заходи й висновки. Звіт направляють замовникові, який і використовує його для складання та реалізації планів і програм зі зменшенням впливу на навколишнє природне середовище, оптимізації екологічних характеристик його господарської діяльності.

Отже, в Україні на сьогодні з упевненістю можна стверджувати про існування гострої потреби у розвитку екологічного аудиту, що характеризується такими факторами, як погіршення екологічної ситуації в державі, існуванням значного потенціалу невикористаних можливостей для вирішення екологічних проблем, можливістю отримання економічних переваг.

Література

1. Басанцов І. В., Пантелейчук О. С. Екологічний аудит в Україні: актуальність, проблемні питання та напрями удосконалення // Механізм регулювання економіки. – 2010. – №1. – С. 41.

2. Кошель А. О. Екологічний аудит як інформаційна основа страхування землі // Землеустрій і кадастр. – 2010. – №6. – С. 74.

3. Левандівський О. Т. Механізм формування екологічного аудиту в Україні // Економіка АПК. – 2010. – №7. – С. 73.

4. Мех Я., Кулик Р. Екологічний аудит: сутність і проблеми становлення // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – №2. – С. 45.

5. Петенко І. В. Проблеми екологічного аудиту на промислових підприємствах України // Вісник БУМіБ. – 2010. – №1. – С. 121.

6. Про екологічний аудит. Закон України від 24.06.04р. №1862-IV.