Токарь Л. В.

ГУМАНІСТИЧНА ОРІЄНТАЦІЯ  ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

Гуманізація освіти займає важливе місце в багатогранному процесі сучасного суспільства.   Формування сучасного фахівця невід’ємно пов’язано зі становленням його як цілісної, гуманної, усебічно розвиненої особистості.

У педагогічному аспекті феномен становлення гуманізації освіти означає ні що інше, як діалогізацію навчально-виховного процесу, змістовною основою якої стає пізнавальна активність та пізнавальна самостійність студентів. Гуманістична орієнтація передбачає не відмову від універсальних педагогічних технологій, а їх варіативність залежно від індивідуальних особливостей. Саме тому диференціація самостійної навчальної діяльності студентів педагогічного університету займає одне з провідних місць у педагогічній науці й практиці.

Диференціація навчання дає змогу врахувати особливості пізнавальної діяльності студентів, тим самим, підвищуючи результативність освітнього процесу, сприяє розкриттю та розвитку здібностей кожного студента, стимулює процеси самопізнання і самовизначення особистості. Саме дидактичний принцип диференційованого підходу передбачає врахування в освітньому процесі індивідуальних особливостей студентів і створення на цьому ґрунті умов для їх особистісного розвитку й самореалізації.

Вкрай важливо у процесі здійснення диференціації самостійної навчальної діяльності дотримуватися таких гуманістичних позицій, які дозволяють розкрити потенційні можливості кожного студента, сформувати у нього найбільш високий рівень пізнавальних потреб. Успішний розвиток пізнавальної активності та самостійності студентів можливий тоді, коли диференціація самостійної навчальної діяльності здійснюється задля інтенсивної інтелектуальної діяльності кожного студента  з урахуванням його індивідуальних особливостей, психологічних якостей, здібностей, нахилів і потреб.

Принцип гуманізації робить можливим побудову гнучких стратегій в організації та управлінні самостійною навчальною діяльністю студентів у відповідності з існуючими ресурсами навчання, диференційованого та індивідуального підходів, різноманітністю методів і способів становлення «зворотного зв'язку», ефективної суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Тобто, становлення суб'єктного досвіду самостійної навчальної діяльності студента безпосередньо пов'язане з його індивідуальними особливостями емоційно-вольової та пізнавальної сфер. А ефективне становлення даного досвіду неможливе без опори на індивідуальність кожного студента. Ведущую роль в раскрытии теоретических основ дифференциации обучения занимают психолого-педагогические исследования. Среди них, прежде всего, следует назвать работы Б.Г.Ананьева, А.Н.Леонтьева, Б.Ф.Ломова, Г.И.Щукиной и др.

Диференціація є складним педагогічним явищем, що відображає загальну тенденцію здійснення наразі переходу до якісно нового стану суспільства, практичну реалізацію гармонійного розвитку особистості в умовах диференційованого навчання як одного з найважливіших ланок у системі самостійної навчальної діяльності.

Згідно соціальної точки зору, мета диференціації освіти − цілеспрямований вплив на формування творчого, інтелектуального, професійного потенціалу суспільства, прагнення до найбільш повного використання можливостей кожного члена суспільства. З дидактичної точки зору мета диференціації освіти −  створення оптимальних умов для виявлення нахилів, розвитку інтересів і здібностей кожного студента шляхом реалізації сукупності форм, методів і засобів навчання, що реалізуються з урахуванням індивідуальних здібностей тих, хто навчається з метою протидії нівелювання особистості. Іншими словами, освіта повинна мати гуманістичну, особистісно  орієнтовану спрямованість, унаслідок чого знання, уміння та навички перетворюються з головної мети навчання в засіб розвитку пізнавальних і особистісних якостей студентів.

Под дифференцированным обучением в Під диференційованим навчанням у вузе мы понимаем активное, взаимообуслов- вищому педагогічному закладі  розуміємо активну, взаємообумовлену взаємодію викладача і студента, у ході якого здійснюється формуванняи таразвитие розвиток индивидуально- індивідуально-типологических особенностей личности и потипологічних особливостей особистості й пізнавальної сфери суб'єктів навчальної діялтельности на основе учета их учебных возмож-ьності, невід’ємною складовою якої є самостійна навчальна діяльність на основі урахування їх навчальних можливостейностей и посредством варьирования дидактиче- і за допомогою варіювання дидактичних умов та організаційних форм. Личност-

Особистісна, гуманістична орієнтація освіти вносить у це поняття деякі корекційні мотиви, а саме: конструювання та організація навчального матеріалу має здійснюватисяся с учетом субъективного опыта обучаемых, з урахуванням суб'єктивного досвіду студентів,предполагать возможность выбора личностно припускати можливість вибору особистісно значимых способов работы, построения инди- значущих способів роботи, побудови індивідуальної освітньої траєкторії та формирования профессионально значимых ка- формування професійно значущих ячеств личности.костей особистості.

Гуманістична модель навчання, що розробляється в даний час у цілому ряді психолого-педагогічних, дидактичних і методичних досліджень спрямована на розвиток розумових здібностей студентів на основі максимального врахування і використання індивідуальних особливостей їх пізнавальної діяльності та мислення в самостійній навчальній діяльності. Для цього можна використовувати: а) вибір змісту навчання відповідного рівня, але не нижче обов'язкового, заданого державним стандартом; б) обґрунтоване поєднання диференціації та інтеграції, розробку структури самостійної навчальної діяльності студентів, спрямованої на максимальний розвиток їх здібностей, мотивації, прагнень; привласнення студентами досвіду діяльності різного типу − комунікативної, когнітивної, трудової, естетичної, ураховуючи, що в цьому випадку відбувається вплив на всі сфери особистості: когнітивну, вольову, соціально-психологічну, діяльнісно практичну; в) створення сприятливих умов у соціальному оточенні.

Таким чином, розвиток особистості здійснюється при реалізації активності студента, його самостійності, ініціативності.