Феномен аналізу якості уроку як педагогічної системи

Надія Островерхова, док. пед. наук., доцент, провідний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України

Актуальність проблеми. Проблема підвищення якості результатів людської діяльності в усіх галузях виробництва, науки та освіти є наріжним каменем світової цивілізації. Її виникнення в галузі освіти пояснюється тим, що в останні роки з’явилися нові системи цінностей на фоні прогресуючої деідеологізації освіти, кризи попередніх систем цінностей, які культивували знання, а не формування життєздатної та життєтворчої особистості. Тому цілком закономірно їх замінила особистісно орієнтована парадигма, основою якої є широкопланова диференціація навчання, спрямованість на кожного учня з погляду на рівень його навченості, розвитку й вихованості, освітніх потреб. За цих умов постала проблема підвищення якості освіти на національних засадах у контексті нового наукового напряму – «філософії якості освіти», яка інтенсивно розвивається у країнах Західної Європи, Америки, Японії.

На докорінну переорієнтацію галузі освіти в Україні, її високу якість націлює «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті». Зокрема, у ній зазначається: «Висока якість освіти передбачає органічний взаємозв’язок освіти і науки, педагогічної теорії й практики. Критерії і показники якості визначаються національними освітніми стандартами» [1, с. 5].

Аналіз стану дослідження проблеми. Проблема підвищення якості освіти стоїть в центрі уваги вітчизняної педагогічної науки і практики, яка розглядається на кількох рівнях: загальнодержавному, регіональному, на рівні закладу освіти. Синтез поглядів вітчизняних і зарубіжних учених на аналіз уроку (почасти суперечливих) уможливив формування авторської позиції щодо його педагогічної доцільності. Відвідування та аналіз якості уроку слід розглядати як спосіб отримання інформації про педагогічну діяльність учителя і навчально-пізнавальну діяльність учнів щодо реалізації його змісту, оцінювання її ефективності – навчальних досягнень учнів, їх розвитку та вихованості; впливу на самоствердження вчителя й удосконалення його педагогічної майстерності; вивчення передового педагогічного досвіду вчителя; отримання інформації про роботу вчителя, який атестується; підвищення рівня професійно-фахових знань та вдосконалення професійно-особистісних якостей учителя. Отже, цільове призначення відвідування й аналізу уроку є багатовекторним. Вони взаємопов’язані та взаємозумовлені, водночас мають суттєві відмінності. Надаючи великого значення якості шкільної освіти, академік НАПН України О. Я. Савченко, зазначає: «…у визначенні і оцінюванні якості шкільної освіти необхідне теоретичне обґрунтування тієї сукупності якостей, що мають бути об’єктом контролю і оцінювання на внутрішньошкільному рівні…» [ 2, с. 15]. Цей висновок є цілком правомірним, тому що підвалини якості освіти учнів закладаються в школі, переважно на уроці. У зв’язку з цим необхідно зосередити увагу на підвищенні якості уроку, яка характеризується рівнем навчальних досягнень учнів щодо засвоєння змісту навчальних програм, детермінованих державним стандартом загальної середньої освіти, ступенем їх розвитку та вихованості.

Мета і завдання статті. Розкрити теоретико-методологічні засади аналізу якості уроку як педагогічної системи, варіативність технологій і критеріїв її оцінювання.

Основний зміст матеріалу дослідження. У процесі дослідження проблеми аналізу якості уроку нами розроблено концепцію, основою якої є системно-диференційований підхід та ідея його декомпозиції на об’єктивно існуючі складові. Згідно з концепцією урок розглядається як педагогічна система, яка інтегрує основні сумативні (змістові) підсистеми (організаційну, дидактичну, психологічну, виховну, санітарно-гігієнічну) на основі об’єктивно існуючих взаємозв’язків між ними; діяльнісні підсистеми (педагогічна діяльність учителя, навчально-пізнавальна діяльність учнів); результативність уроку (досягнення освітньої, виховної та розвивальної мети). Розроблено структурно-змістову модель уроку як педагогічної системи, яка подана на рис. 1 [3, с. 27].

Здійснена декомпозиція уроку з погляду філософії – це не результат довільного, механічного членування цілого на частини, а сутнісно відмінне від нього виокремлення об’єктивно існуючих, взаємодіючих змістових і структурних складових навчального процесу. Градація уроку на сумативні та діяльнісні підсистеми забезпечує диференційований вибір «об’єкта домінувального спостереження» на уроці та оцінювання його якості; введення у науковий обіг видів аналізу уроку (компонентний, аспектний, загальний); удосконалення технології спостереження уроку та технології аналізу його якості.

Теоретичне і практичне значення дослідження проблеми аналізу уроку полягає в тому, що якість уроку підвищується завдяки врахуванню показників оцінювання якості реалізації частин цілого, тобто його основних підсистем, що сприяє глибокому зануренню у процес навчання на уроці, об’єктивному вивченню та оцінюванню рівня навчальних досягнень учнів, їхнього розвитку і вихованості. Здійснене дослідження уможливило з’ясування сутності категорії «якість уроку» як квалітологічної категорії, що поєднує поняття «якість», «виміри якості», «оцінку якості». При цьому методологічною основою слугувало філософське тлумачення «якості» як сутнісної визначеності предмета, яка відрізняє його від інших предметів.

З огляду виробника якість будь-якої продукції інтегрує дві ознаки: а) наявність у неї конкретних властивостей, б) розгляд її цінності з позицій споживача. За аналогією можна стверджувати, що «якість освіти» – це продукт спільної діяльності вчителя і учнів на уроці, що характеризується властивостями навченості, вихованості та розвитку особистості, які задовольняють «споживачів» освіти (учнів, батьків, суспільство). Водночас педагогічно доцільним є поняття «ефективність уроку» як оцінна категорія, що характеризує процес спільної діяльності вчителя й учнів з реалізації змісту уроку за критерієм відповідності поставленим цілям навчання, змісту чинних навчальних програм.

З’ясовано також, що важливими чинниками впливу на аналіз якості уроку є: знання його морфології, використання експертами науково обґрунтованих

параметрів оцінювання; володіння технологіями спостереження навчального процесу на уроці та оцінювання його результатів; вироблення й прийняття управлінського рішення, адекватного реальному стану процесу навчання і його результативності. З огляду на морфологічні особливості уроків нами експериментально перевірено системи параметрів, технології і критерії аналізу ефективності уроку та якості знань учнів залежно від їх типів, логіко-структурних особливостей теми навчального матеріалу.

Доведено, що об’єктивність оцінювання якості уроку значною мірою залежить від використання експертами науково обґрунтованих технологій його спостереження та аналізу як педагогічної системи. Оптимальною є та технологія аналізу якості уроку, яка охоплює його основні сумативні і діяльнісні підсистеми, параметри їх реалізації на уроці, результативність – рівні навчальних досягнень учнів щодо засвоєння знань у межах державного стандарту середньої загальної освіти та понад ним.

Висновки. Отже, феномен аналізу якості уроку полягає у розумінні його як педагогічної системи; варіативності, динамічності, педагогічній детермінованості параметрів і технологій його оцінювання; розгляді уроку в ракурсі інноваційних освітніх парадигм, концепцій та наукових підходів. Педагогічна доцільність, практична значущість теоретико-методологічних засад, технологій та критеріїв оцінювання якості уроку як педагогічної системи підтверджено позитивними результатами експерименту.

Використана література

1. Національна доктрина розвитку освіти в України у ХХI столітті: Затв. Указом Президента України від 17 квіт. 2002р. № 347 // Освіта. – 2002.– 26 квіт. - 1 трав.(№26). – С. 5.

2. Савченко О. Я. Управління якістю шкільної освіти у контексті державної освітньої політики / О. Я. Савченко: Моделі інноваційного розвитку школи: Матеріали науково-практичної конференції, яка відбулася в м. Києві 25–30 жовтня 2009 року. – К.: Арт Економі, 2010. – С. 15. – 312 с.

3. Островерхова Н. М. Методологія аналізу якості уроку як педагогічної системи / Н. М. Островерхова: Монографія , Харків: ТИТУЛ, 2008. – 402 с.