педагогика

Махінов В.М.

кандидат педагогічних наук, професор

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Київ

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ КОМПЕТЕНЦІЇ

ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ

СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Постановка проблеми. Глобалізація, розвиток технологій, перехід від постіндустріального до інформаційного суспільства обумовили подальші зміни в галузі освіти Україні. У зв’язку з цим у Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття” та “Національній доктрині освіти України” (2002 р.) визначено основні тенденції гуманітаризації й гуманізації в освіті, які спрямовані на істотне зростання інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства шляхом інтеграції вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів [4, 3-17].

Зміст соціокультурної компетенції з іноземної мови визначається метою її формування та вимогами фахової підготовки студентів. Виходячиз того, що зміст навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі має забезпечити досягнення головної мети – навчити студентів спілкування іноземною мовою на повсякденні, академічні та професійні теми, зміст СКК підпорядкований формуванню іншомовної комунікативної компетенції, яка складається з мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенцій.

Такий пріоритет державної політики знайшов своє відображення і в мовній освіті. На сьогодні “провідною тенденцією в галузі навчання іноземних мов (ІМ) є орієнтація на міжнародні (європейські) стандарти” [3, 25]. Відповідно до них студент повинен володіти “знаннями та вміннями, необхідними для здійснення соціального досвіду використання мови” [6, 118]. Але практика свідчить, що в багатьох студентів недостатньо сформовані ці знання та вміння ними оперувати. У зв’язку з цим і виникла потреба пошуку нових підходів та методів навчання студентів в контексті культури.

Розглянемо коротко різні підходи включення соціокультури до вивчення мови. У 70-80-х роках ці методи здебільшого реалізуються або через введення розрізнених фрагментів мови, або через розробку лекційних курсів з історії та культури країни. Більшість робіт 90-х років з цієї проблематики (Н.Б. Ішханян, Т.П. Сисоєва, Т.П. Попова) зосереджено головним чином на формуванні лексичних навиків та вмінь на основі лінгвокраїнознавчих матеріалів. У дослідженнях останнього десятиріччя вчені визнають той факт, що настав новий етап розвитку цієї проблематики, що відповідає як потребам навчального процесу, що зростають, так і більш глибокому осмисленню питань взаємозв’язку мови та культури і її відображення в практиці викладання іноземних мов (В.В. Сафонова, В.П. Фурманова, С.Г. Тер-Мінасова).

Мета статті - всебічно проаналізувати особливості морального виховання у соціокультурних обставинах Просвітництва. Виходячи з цього, можемо виділити такі завдання:

1) Розглянути змінами в програмі з англійської мови для університетів та вплив соціокультурних обставин на навчальний процес.

2) Вивчити соціокультурні характеристики особистості .

3) Виявити вплив трансформаційних змін на соціокультурне та мовне середовище.

4) Дослідити соціокультурну адаптацію студентів до змін середовища.

Виклад основного матеріалу.

Сучасні вчені, звертаючись до означеної проблеми, прагнуть досліджувати взаємний детермінізм соціальних, культурних і мовних факторів у суспільстві, аналізуючи ті чи інші кореляції між соціокультурними і мовними структурами на широкому географічному й історичному просторі [1; 2; 4; 6]. На жаль, українські вчені здебільш обходять це питання, віддаючи перевагу розглядові впливу та взаємодії соціальних і культурних підстав на трансформацію суспільства [2; 3].

Соціокультурний компетентнісний підхід у освіті дозволяє розглядати досвід суб'єкта як систему компетентностей у різних галузях суспільного та духовного життя (І.Ф.Ґудзик, І.О.Зимняя, О.Лебедев, В.І.Луговий, О.Овчарук, О.Пометун, І.Родигіна, Л.Скуратівський, А.Фасоля).

Як показують результати спостережень, рівень підготовки майбутніх учителів іноземної мови не відповідає вимогам сучасного суспільства. З метою вивчення характеру ставлення студентів до занять з англійської мови, ми провели анкетне опитування серед 420 студентів другого курсу мовних вузів України. Результати анкетування було систематизовано та проаналізовано, що надало нам можливості зробити певні висновки. Ми ретельно вивчали результати анкетування й установили, що для більшості студентів другого курсу матеріал, що вивчається, вже відомий, а тому нецікавий. Стає цілком очевидним, що студентів не задовольняє сам зміст навчального матеріалу, більшість з них відмічають відсутність нового, цікавого, а інформація, що повідомляються, їм уже відома з першого курсу та шкільної програми.

Такий висновок змусив нас критично переглянути зміст навчальних матеріалів у контексті соціокультури. Останнім часом одним з найбільш раціональних напрямків у вирішенні цієї проблеми є забезпечення студента матеріалом, що має достатньо цікаву за своїм змістом екстралінгвістичну інформацію, яка б відповідала їхнім інтелектуальним та духовним потребам [1, 19]. У рамках лінгвокультурологічного підходу подання матеріалу будується за принципом від культурної одиниці, а не від мовної одиниці. Культурна одиниця представлена лінгвокультуремою, під якою розглядається особлива одиниця, що включає в себе сегменти не тільки мови (мовного значення), але й культури (позамовного культурного сенсу), які представлені відповідним знаком. На відміну від слова лінгвокультурема є власне мовна репрезентація, яка нерозривно пов’язана з позамовним культурним середовищем. Тому слово-сигнал неминуче збуджує в людині, що володіє мовою, не лише значення, але й усю сукупність культурного ореола [4, 20]. При такому підході акцент робиться не на точкову реєстрацію певної культурної інформації, що отримана від певної мовної одиниці, а на відображення в мові деякого достатньо репрезентативного блоку національної культури в зв’язку з мовними (мовленнєвими) одиницями тексту, що розглядається.

Вивчення певного фрагменту культури методом від лінгвокультуреми здійснюється шляхом побудови лінгвокультурологічного поля, яке розуміється як ієрархічна структура безлічі лінгвокультурем, які мають загальне значення, що характеризує певну культурну сферу. Перевага польового підходу до вивчення об’єктів у галузі культури випливає із загальної природи поля як синтезуючої одиниці. Змістова значимість кожної одиниці поля залежить від всього складу поля, яке в своїй єдності й цілісності “вимальовує певне щільне без пропусків покриття” [2,60]. Завдяки цьому явища зовнішнього світу упорядковані в понятійній системі так, що не помітно ніяких прогалин. Для цілей навчання іноземній мові й культурі в систему поля повинні входити мінімально-достатні, але необхідні лінгвокультуреми, які характеризують відмінність двох культур. Вибір фрагменту культури для вивчення, як і відбір культурологічних знань взагалі – складне та цілком ще не вирішене в методиці завдання. Ми дотримуємося основних критеріїв відбору змісту соціокультурного компоненту, які були запропоновані І.А. Черкас і Ю.І. Черниковою :

1. Критерій культурологічної і країнознавчої цінності, що сприяє формуванню основ лінгвокраїнознавчої (лінгвокультурологічної) концепції студентів.

2. Критерій типовості. У процесі навчання повинні розглядатися ті елементи культури, які мають поширений, загальний характер.

3. Критерій сучасності і загальновідомості фонових країнознавчих знань у середовищі носіїв мови.

4. Вимога залучення рідної культури і чіткої диференціації з нею для попередження мовної і лінгвокраїнознавчої інтерференції, а також з метою розвитку взаєморозуміння між носіями двох культур.

5. Тематичний критерій припускає відбір фонових країнознавчих знань відповідно до тематики, передбаченої програмою. До завдань нашого курсу входить визначення найбільш важливих проблем і явищ, що широко обговорюються в сучасному суспільстві і стикаються з найбільш важливими сферами життя суспільства, яке вивчається, їх аналіз і критичне осмислення студентами.

6. Критерій функціональності має на увазі необхідність активного використання лексичних одиниць з національно-культурною семантикою, фонових знань, норм мовного етикету в процесі спілкування іноземною мовою.

Для занять з практики мовлення на другому курсі нами було вибрано блок британської культури в межах програмних вимог. Уявляється, що вибраний нами блок цілком задовольняє вищеперераховані критерії, оскільки проблеми, відбиті в ньому, зачіпають основні тенденції сучасного суспільства. Проблеми, які виникають у британському суспільстві, актуальні і для України. У зв’язку з цим у студентів з’являється можливість порівняння і аналізу як самих проблем, так і шляхів їх вирішення, що пропонуються різноманітними державами.

Відбір змісту визначається сферою діяльності, і лише здійснене нами вивчення вибраних проблем дало можливість визначити лінгвокультурологічне поле в межах тем, визначених Програмою. Процес вивчення вибраних проблем охоплював декілька етапів. На першому етапі ми відібрали автентичні статті із офіційного сайту www.bbc.co.uk відповідно до Програми з англійської мови для 2 курсів мовних спеціальностей. У результаті проведеної роботи нами було відібрано більше, ніж 1475 статей. Ці статті було написано носіями англійської мови і вони відбивали сучасні тенденції розвитку англійського суспільства.

На другому етапі з метою звуження кількості відібраних статей і виявлення джерел, у яких відображено найбільш глобальні проблеми, студентам 2-го курсу наприкінці навчального року було запропоновано анкету. Ця анкета складалася із питань і запропонованих до них варіантів відповідей. Зміст цих питань також перевіряв у студентів здатність критичного осмислення як своєї, так і іншої культури, суспільних процесів, що відбуваються в обох державах, терпимого ставлення до існуючої різниці, розуміння її об’єктивного характеру і бажання участувати у вирішенні цих проблем. Отримавши і обробивши дані анкетування, ми виявили основні тематичні “прогалини” культурологічного напрямку і склали таку порівняльну таблицю тематичного розділу в рамках Програми з англійської мови для 2-го курсу:

Тема	Лінгвокультурологічне поле
Choosing a Career
Career Counseling and Training.	Modern Apprenticeships
Occupation. Works and Employment.	E-commerce Work Dilemmas: Changing Jobs
Question of Health
Health Service in Great Britain, USA and Ukraine	What health service providers can do
Keeping Fit. Promoting Healthy Lifestyles.	Why fast food makes you get fat Brainwave fault explains slip-ups
On the Move
Using Public Transport	Congestion charging Tubes expands busking system
Hitch Hiking and Cycling	Cycle commuting Cycling in Cambridgeshire
Britain and the British
Geographical Position.	Architectural Styles across Britain
Cities and Towns in England, Wales, Scotland and Northern Ireland	Leeds voted favourite city
Ukraine and the Ukrainians
Geographical position	BBC – Country profile: Ukraine
Cities and Towns in Ukraine	Ukraine marks great famine anniversary
Theatre
A Visit to a Theatre	Spic and newly span Thoroughly modern millie
Theatres in London	The National Theatre has become a 'one-stop shop' of great theatre this year

До структури кожного лінгвокультурологічного поля входять різноманітні групи лінгвокультурем. Результати останніх досліджень у лінгвокультурології показують, що культурна інформація може бути подана лінгвокультуремами чотирма способами: через культурні семи, культурний фон, культурні концепти і конотації [4, 54]. Культурні семи – більш дрібні і більш універсальні, ніж слово, семантичні одиниці, семантичні ознаки. Наприклад, у слова “постоли” можна виділити таку культурну сему: селянське взуття, плетене з лика. Культурний фон – характеристика номінативних одиниць (слів і фразеологізмів), що позначають явища соціального життя і історичні події – добувсь (пропав), як швед під Полтавою. Ці два види культурної інформації локалізуються в денотати і добре вивчені лінгвокраїнознавством.

Культурні концепти – зумовлені певною культурою – базові одиниці картини світу, що володіють екзистенційною значимістю як для окремої мовної особистості, так і для лінгвокультурного суспільства в цілому. До ключових концептів культури відносяться такі абстрактні імена, як совість, воля, доля [4, 51]. Концепти культури розглядаються, за А.Я. Гуревичем, на філософські категорії, котрі він називає універсальними категоріями культури (час, простір, причина, зміна, рух), і соціальні категорії, так звані культурні категорії (свобода, право, справедливість, труд, багатство, власність). До цієї класифікації В.А.Маслова додає категорію національної культури, до якої відносяться концепти, властиві лише для певної культури. Так, для української культури властиві такі концепти категорії національної культури, як воля, доля, інтелігентність, соборність.

Культурна конотація – це інтерпретація денотативного або образно-мотивованого аспектів значення в категоріях культури. Така культурно-маркована конотація виникає як результат інтерпретації асоціативно-образної фразеологічної єдності чи метафори посередництвом співвіднесення її з культурно-національними еталонами і стереотипами [3, 42]. Таким чином, співвіднесення з тим чи іншим культурним кодом складає зміст культурно-національної конотації. Стає очевидним, що ці лінгвокультуреми розрізняються обсягом інформаційної і культурної наповнюваності. Вибравши цей критерій в якості основного, ми вважаємо за необхідне виділити таку ієрархічну структуру лінгвокультурологічного поля: 1) культурні семи і фони; 2) культурні концепти; 3) культурні конотації.

Результати отриманих досліджень можуть бути використані під час розробки системи вправ з формування ЛК, а також у процесі подальших досліджень у цій галузі на старших курсах.

Висновки і перспективи подальшого дослідження. Таким чином, у процесі дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів у контексті культурологічної парадигми освіти ми дійшли висновку, що культурологічна парадигма освіти сприяє кращому розумінню сучасних oсoбливoстей прoфесійнoї підгoтoвки майбутніх фахівців. Результатом сформованості соціокультурної компетентності є здатність майбутнього вчителя допомогти учням усвідомити, що в світі існує безліч цінностей, що деякі з цих цінностей відрізняються від їх власних, що будь-які цінності укорінені в традиціях того або іншого народу і є для нього закономірним плодом його досвіду і історичного розвитку. Лише через діалог з іншою культурою можна досягти певного рівня самопізнання, оскільки при діалогічній зустрічі двох культур, кожна зберігає свою єдність і відкриту цілісність, одночасно збагачуючи іншу. Процес формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів полягає в ознайомленні їх із морально-етичними та культурними надбаннями інших народів, оволодінні студентами певним лінгвокраїнознавчим мінімумом та моделями поведінки у різних країнах. Розробка і апробація конкретних механізмів реалізації такої освіти має велику наукову і соціальну актуальність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы): Монография. – М.: Изд-во РУДН, 1997. – 331 с.

2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

3. Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 208 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти: Наказ від 17 квітня 2002 року № 347/ 2002. – Освіта України. – 2002. - № 33. – С. 4-6.

5. Николаева С.Ю. Индивидуализация обучения иностранным языкам. – К.: Вища школа: 1987. – 139 с.

6. Ніколаєва С.Ю. Сучасні тенденції навчання іноземних мов студентів мовних спеціальностей // Інноваційні підходи до навчання іноземних мов та культур у новому тисячолітті / Міжнародна науково-методична конференція /Тези доповідей. – Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2002. – С. 24- 27.

У статті розглядаються проблеми підготовки майбутніх учителів у контексті культурологічної парадигми освіти, яка сприяє кращому розумінню сучасних oсoбливoстей прoфесійнoї підгoтoвки майбутніх фахівців. Процес формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів полягає в ознайомленні їх із морально-етичними та культурними надбаннями інших народів, оволодінні студентами певним лінгвокраїнознавчим мінімумом та моделями поведінки у різних країнах.

Ключові слова: національна доктрина розвитку освіти, соціокультурна компетенція, соціокультурні обставини, світоглядні позиції, культурологічна парадигми освіти.

В статье рассматриваются проблемы подготовки будущих учителей в контексте культурологической парадигмы образования, которая способствует лучшему пониманию современных oсoбенностей прoфессиональной подгoтoвки будущих специалистов. Процесс формирования социокультурной компетентности будущих учителей заключается в ознакомлении их с морально-нравственными и культурными достижениями других народов, овладении студентами определенным лингвокраинознавчих минимумом и моделями поведения в различных странах.

Ключевые слова: национальная доктрина развития образования, социокультурная компетенция, социокультурные обстоятельства, мировоззренческие позиции, культурологическая парадигмы образования.

The article deals with the problem of training future teachers in the context of culturogical paradigm of education. The process of sociocultural competence of future teachers is to acquaint them with the moral and cultural heritage of other nations, students learning the specific linguistic minimum and behavior in different countries.

Key words: National doctrine of education, socio-cultural competence, social and cultural circumstances, outlook, culture paradigm of education.