Курманова Ганна, студентка V курсу Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького,

Коноваленко Тетяна Василівна, к. пед. наук., доцент, завідувач кафедри іноземної філології Мелітопольського державного педагогічного

університету імені Богдана Хмельницького

КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧА КОМПЕТЕНЦІЯ В ЗМІСТІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Знання іноземної мови (ІМ) є важливою передумовою для особистих, культурних, професійних та економічних контактів. Сучасні психолого-педагогічні та методичні дослідження розглядають навчання ІМ як процес особистісного розвитку учня в контексті «полілогу культур». Практична мета навчання ІМ у загальноосвітній школі полягає в навчанні учнів міжкультурного іншомовного спілкування в межах тематики, визначеної навчальною програмою, так, щоб здобуті в школі знання з іноземної мови та сформовані мовленнєві вміння  змогли забезпечити учням доступ до інших національних культур.

Численні дослідження з питань взаємодії культур свідчать про те, що зміст і результати різноманітних міжкультурних контактів багато в чому зумовлюються здатністю їх учасників розуміти один одного й досягати згоди, яка передусім визначається етнічною культурою кожної із взаємодіючих сторін, психологією народів, цінностями, домінуючими в певній культурі. У культурній антропології такі взаємовідносини різних культур отримали назву «міжкультурної комунікації», яка означає обмін між двома і більше культурами та продуктами їх діяльності, що здійснюється в різних формах. Такий обмін може відбуватися як у політиці, так і в міжособистісному спілкуванні людей у побуті, сім’ї, неформальних контактах [3, с. 109].

Проблема оволодіння відповідною культурою у процесі вивчення ІМ знайшла своє відображення в дослідженнях та публікаціях Н.Ф.Бориско, Є.М. Верещагіної, В.Г.Костомарова, Н.Б.Ішханян, Ю.І.Пассова, В.В.Сафонової, О.І.Селіванової, В.Л.Скалкіна, Н.К.Скляренко, О.Б.Тарнопольського, Г.Д.Томахіна, В.М.Топалової, В.П.Фурманової та ін. Незважаючи на те, що питання одночасного засвоєння мови й культури вивчалася багатьма науковцями, такі важливі аспекти, які передують будь-якому навчанню (характеристика, відбір, паспортизація, презентація лінгвокраїнознавчих матеріалів), розглядалися в основному в методиці навчання російської мови як іноземної та англійської мови у вищих навчальних закладів. Однак методика навчання культурно-країнознавчої компетенції (ККК) на уроках англійської мови учнів ЗОШ як цілісного системного явища залишається недостатньо розробленою.

Таким чином, важливість формування культурно-країнознавчої компетенції на уроках ІМ та недостатня розробленість цього питання в методиці викладання ІМ зумовили актуальність теми нашої статті.

Її мета – теоретично обґрунтувати методику навчання культурно-країнознавчої компетенції учнів ЗОШ на уроках англійської мови.

Аналіз соціолінгвістичних, психологічних і методичних досліджень, а також існуючої практики навчання ІМ дає підставу зробити висновок про те, що для взаєморозуміння в процесі міжкультурної комунікації важливими є не тільки сформованість мовленнєвих навичок і вмінь, але й наявність фонових знань. На думку В.Фурманової, фонові знання, якими володіють члени певної етнічної і мовної спільноти, визначаються як культурно-країнознавчі та поділяються на знання історико-культурного, соціокультурного, етнокультурного, семіотичного фонів; знання зі сфер літератури, мистецтва, географії тощо [4, с. 19].

Засвоєння такого роду знань разом із навичками вживати і розуміти лексичні одиниці культурно-країнознавчого характеру та вміннями використовувати культурно-країнознавчу інформацію в процесі спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, говорінні, читанні та письмі) складають особливий вид компетенції – культурно-країнознавчу (як складову соціокультурної компетенції) – у процесі формування іншомовної комунікативної компетенції. Як зазначає С.Ніколаєва, соціокультурна компетенція складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенцій. Перша – це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається (знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традицій та звичаїв країни). Друга – передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування, тобто сформованість в учнів цілісної системи уявлень про національно-культурні особливості країни, «що дозволяє асоціювати з мовною одиницею ту ж інформацію, що й носії мови, і досягати в такий спосіб повної комунікації» [2, с. 43].

Л.Голованчук підкреслила, що для навчання ККК потрібні навчальні матеріали, до яких висувається низка загальних та спеціальних вимог. До загальних вимог, що пред’являються до будь-яких навчальних матеріалів, відносять такі: автентичність, інформативність, врахування вікових особливостей та національної ментальності учнів, відповідність програмі. Крім того, учені висувають ще дві вимоги: культурна і країнознавча цінність навчальних матеріалів та загальновідомість включених до них реалій серед носіїв мови, що вивчається. Спеціальні вимоги стосуються окремих типів навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру, а саме текстів-полілогів, пізнавально-інформаційних текстів для аудіювання і читання, творів пісенно-поетичного жанру. До текстів-полілогів висувають такі спеціальні вимоги: вони мають відображати реальні типові ситуації спілкування українських школярів зі своїми англомовними однолітками; їх сюжет повинен уміщувати реалії країн мови, що вивчається ; частина учнів має виступати від власного імені, решта – грати ролі своїх зарубіжних товаришів [1, с. 13 – 14].

На основі описаних вище вимог до навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру виділено такі критерії відбору матеріалів для формування ККК учнів: культурологічна і країнознавча цінність; загальновідомість серед носіїв мови; автентичність; урахування адресата відбору; інформативність та змістовність; тематичність.

Отже, зміст навчання англійської мови в ЗОШ має на меті навчити учнів спілкуватися нею в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмного матеріалу. Для цього необхідно забезпечити формування в учнів іншомовної комунікативної компетенції, досягнення якої неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації про країну й народ, мову якого вивчають. Ефективність формування культурно-країнознавчої компетенції залежить від успішності організації навчального процесу згідно з певними принципами та вимогами.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Голованчук Л.П. Навчання учнів основної загальноосвітньої школи культурно-країнознавчої компетенції на уроках англійської мови: Автореф. дис... канд. пед. наук / Київ. нац. лінгв. ун-т. – К., 2003. – 20 с.

2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник [для студ. вищ. навч. закл. / наук. ред. С.Ю. Ніколаєва]. – К.: Ленвіт, 1999. – 327 с.

3. М’язова І.Ю. Особливості тлумачення поняття «міжкультурна комунікація» / І.Ю. М’язова // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2006. – № 8 . – С. 108 – 113.

4. Фурманова В.П. Межкультурная коммуникация и культурно-языковая прагматика в теории и практике преподавания иностранных языков: Автореф. дисс… д-ра пед. наук / Морд. гос. ун-т им. Н.П. Огарева. – М., 1994. – 58 с.