Орел M.В.
Державний
вищий навчальний заклад “Національний гірничий університет”
ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕРЕКЛАДАЧА
Нині близько
250 університетів і вищих учбових закладів Європи готують перекладачів. Попит
на перекладачів у світі постійно зростає. За даними вивчення ринку
лінгвістичних послуг Європейського Союзу, його оборот зростає, щонайменше, на
10% щороку, і може досягти 20 млрд. євро до 2015 року.
Вихід України
на Європейський ринок та стрімкий розвиток міжнародних відносин не тільки відкривають
перед перекладачами нове поле для діяльності, але й ставлять їх в умови гострої
конкуренції, що веде до посилення жорстких вимог до представників цієї
професії.
Вивченням
особливостей підготовки майбутніх перекладачів та їх професійної компетентності
займаються вітчизняні та зарубіжні науковці: Комісаров В. Н., Латишев Л. К.,
Міньяр-Белоручєв Р. К., Сафонова В. В., Халєєва І. І., Ю. Хольц-Мянттярі та ін.
Успішна
реалізація майбутніх перекладачів повною мірою залежить від їхньої професійної
підготовки, якостей і вмінь. Професія перекладача вимагає широких знань
(лінгвістичних, екстралінгвістичних, загальнокультурних з галузі
країнознавства, історії і літератури, а також знань, необхідних для перекладу в
спеціальних галузях − економіці, техніці, юриспруденції, політиці,
освіті, медицині і т. ін.). Крім того, професійна підготовка майбутніх
перекладачів є процесом формування їхньої комунікативної компетентності, що передбачає
нормативно-правильне й функціонально-адекватне володіння всіма видами мовленнєвої
діяльності іноземною мовою на рівні, близькому рівню носія мови.
Як правило,
фахова підготовка потенційних перекладачів у вузі здійснюється в рамках курсу
теорії та практики перекладу, метою якого є формування у студентів базових знань,
умінь та навичок, які дозволяють перекладачу успішно вирішувати свої професійні
завдання.
Особливе
місце у структурі підготовки перекладачів займає базова лінгвістична
підготовка, яка закладає фундамент для професійної перекладацької освіти,
головною метою якої повинно стати формування професійної мовної особистості
перекладача. У процесі лінгвістичної підготовки перекладача професійно
значимими стають такі компетенції як:
1. Семантична
– здатність мобілізувати ресурси (системні знання, вміння, особистісні якості),
необхідні для вилучення і передачі змісту.
2.
Інтерпретативна – здатність мобілізувати ресурси, необхідні для визначення
контекстуального значення мовленнєвих засобів та їх трансформації.
3. Текстова –
здатність мобілізувати ресурси, необхідні для текстової діяльності:
відтворювати текст, а також розрізняти тип, жанр і стиль тексту.
Формування на
рідній мові і розвиток цих компетенцій на іноземній сприятиме утворенню
первинних перекладацьких навичок. Тому, базова лінгвістична підготовка є
фундаментом для професійної перекладацької освіти.
Важливою
умовою, яка сприяє формуванню і розвитку вищезазначених лінгвістичних
компетенцій у навчальному процесі є розв’язання різних перекладацьких завдань і
ситуацій, направлених на розвиток навичок контекстуальної здогадки, компресії, трансформації
граматичної структури висловлювання, переформулювання і перефразування змісту, оперування
синонімічними та антонімічними засобами, прогнозування ситуації (завершення
незакінченого висловлювання), вилучення і утримання в пам’яті основної
інформації прослуханого висловлювання (власних назв, дат, цифр, імен) тощо.
Швидкий ріст
комп’ютеризації та стрімкого розповсюдження найновіших технологічних засобів
змінили зміст і умови сучасної професійної перекладацької праці. В умовах
сьогодення необхідними стають такі професійні якості перекладача як здатність
працювати в стресових умовах; аналізувати, компресувати, редагувати текст,
дотримуючись обмеженості часу; відчувати мову, характерну для засобів
відеоінформації; швидко приймати рішення і брати на себе відповідальність за
якість перекладів перед замовниками, телевізійними кампаніями,
розповсюджувачами відеофільмів, виробниками СД; здатність працювати в команді,
співпрацювати з спеціалістами інших галузей і різним рівнем авторитарності; юридична
грамотність.
Збільшення
обсягу і диверсифікація вимог до перекладу як професійної діяльності призвели
до зміни ринку перекладацьких послуг. Змінюються традиційні уявлення про
перекладацьку діяльність, ускладнюється професійна модель перекладача, з’являються
нові перекладацькі спеціальності: переклад супровід (гід-перекладач), переклад
фільмів, відеоконференції, перекладач-укладач технічної документації,
субтитрів, перекладач реклами тощо.
Але в
сучасних умовах, здійснюючи переклад значного обсягу інформації, перекладачі
часто вдаються у своїй діяльності до буквального перекладу іншомовних
лінгвістичних конструкцій в результаті чого переклад перестає бути адекватним
та якісним. На даний час при наявності достатньої кількості перекладачів лише
певна її частина може успішно вирішувати питання перекладу з урахуванням вимог
сьогодення. Перекладацька робота частіше виконується у стресовій обстановці в
колективі. Це вимагає від перекладача умінь встановлювати контакти, вести
переговори. Уявлення про письмового перекладача, який працює в кабінеті серед
словників, міняється. Тепер це людина, яка вступає в діалог, це спеціаліст,
який діє, визначає свою галузь і роль в багатомовній комунікації. Сьогодні він
сам вирішує, які завдання він може чи не може виконувати. Перекладач сам
встановлює контакти з замовниками, проявляє ініціативу у пошуку замовників,
розповсюджує пропозиції про свої послуги. Тому професію перекладача може
засвоїти лише людина, яка володіє певним складом мислення, стабільною нервовою
системою, високим рівнем вербального інтелекту, інтерпретативними здібностями.