Орел M.В.

Державний вищий навчальний заклад “Національний гірничий університет”

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕРЕКЛАДАЧА

Нині близько 250 університетів і вищих учбових закладів Європи готують перекладачів. Попит на перекладачів у світі постійно зростає. За даними вивчення ринку лінгвістичних послуг Європейського Союзу, його оборот зростає, щонайменше, на 10% щороку, і може досягти 20 млрд. євро до 2015 року.

Вихід України на Європейський ринок та стрімкий розвиток міжнародних відносин не тільки відкривають перед перекладачами нове поле для діяльності, але й ставлять їх в умови гострої конкуренції, що веде до посилення жорстких вимог до представників цієї професії.

Вивченням особливостей підготовки майбутніх перекладачів та їх професійної компетентності займаються вітчизняні та зарубіжні науковці: Комісаров В. Н., Латишев Л. К., Міньяр-Белоручєв Р. К., Сафонова В. В., Халєєва І. І., Ю. Хольц-Мянттярі та ін.

Успішна реалізація майбутніх перекладачів повною мірою залежить від їхньої професійної підготовки, якостей і вмінь. Професія перекладача вимагає широких знань (лінгвістичних, екстралінгвістичних, загальнокультурних з галузі країнознавства, історії і літератури, а також знань, необхідних для перекладу в спеціальних галузях − економіці, техніці, юриспруденції, політиці, освіті, медицині і т. ін.). Крім того, професійна підготовка майбутніх перекладачів є процесом формування їхньої комунікативної компетентності, що передбачає нормативно-правильне й функціонально-адекватне володіння всіма видами мовленнєвої діяльності іноземною мовою на рівні, близькому рівню носія мови.

Як правило, фахова підготовка потенційних перекладачів у вузі здійснюється в рамках курсу теорії та практики перекладу, метою якого є формування у студентів базових знань, умінь та навичок, які дозволяють перекладачу успішно вирішувати свої професійні завдання.

Особливе місце у структурі підготовки перекладачів займає базова лінгвістична підготовка, яка закладає фундамент для професійної перекладацької освіти, головною метою якої повинно стати формування професійної мовної особистості перекладача. У процесі лінгвістичної підготовки перекладача професійно значимими стають такі компетенції як:

1. Семантична – здатність мобілізувати ресурси (системні знання, вміння, особистісні якості), необхідні для вилучення і передачі змісту.

2. Інтерпретативна – здатність мобілізувати ресурси, необхідні для визначення контекстуального значення мовленнєвих засобів та їх трансформації.

3. Текстова – здатність мобілізувати ресурси, необхідні для текстової діяльності: відтворювати текст, а також розрізняти тип, жанр і стиль тексту.

Формування на рідній мові і розвиток цих компетенцій на іноземній сприятиме утворенню первинних перекладацьких навичок. Тому, базова лінгвістична підготовка є фундаментом для професійної перекладацької освіти.

Важливою умовою, яка сприяє формуванню і розвитку вищезазначених лінгвістичних компетенцій у навчальному процесі є розв’язання різних перекладацьких завдань і ситуацій, направлених на розвиток навичок контекстуальної здогадки, компресії, трансформації граматичної структури висловлювання, переформулювання і перефразування змісту, оперування синонімічними та антонімічними засобами, прогнозування ситуації (завершення незакінченого висловлювання), вилучення і утримання в пам’яті основної інформації прослуханого висловлювання (власних назв, дат, цифр, імен) тощо.

Швидкий ріст комп’ютеризації та стрімкого розповсюдження найновіших технологічних засобів змінили зміст і умови сучасної професійної перекладацької праці. В умовах сьогодення необхідними стають такі професійні якості перекладача як здатність працювати в стресових умовах; аналізувати, компресувати, редагувати текст, дотримуючись обмеженості часу; відчувати мову, характерну для засобів відеоінформації; швидко приймати рішення і брати на себе відповідальність за якість перекладів перед замовниками, телевізійними кампаніями, розповсюджувачами відеофільмів, виробниками СД; здатність працювати в команді, співпрацювати з спеціалістами інших галузей і різним рівнем авторитарності; юридична грамотність.

Збільшення обсягу і диверсифікація вимог до перекладу як професійної діяльності призвели до зміни ринку перекладацьких послуг. Змінюються традиційні уявлення про перекладацьку діяльність, ускладнюється професійна модель перекладача, з’являються нові перекладацькі спеціальності: переклад супровід (гід-перекладач), переклад фільмів, відеоконференції, перекладач-укладач технічної документації, субтитрів, перекладач реклами тощо.

Але в сучасних умовах, здійснюючи переклад значного обсягу інформації, перекладачі часто вдаються у своїй діяльності до буквального перекладу іншомовних лінгвістичних конструкцій в результаті чого переклад перестає бути адекватним та якісним. На даний час при наявності достатньої кількості перекладачів лише певна її частина може успішно вирішувати питання перекладу з урахуванням вимог сьогодення. Перекладацька робота частіше виконується у стресовій обстановці в колективі. Це вимагає від перекладача умінь встановлювати контакти, вести переговори. Уявлення про письмового перекладача, який працює в кабінеті серед словників, міняється. Тепер це людина, яка вступає в діалог, це спеціаліст, який діє, визначає свою галузь і роль в багатомовній комунікації. Сьогодні він сам вирішує, які завдання він може чи не може виконувати. Перекладач сам встановлює контакти з замовниками, проявляє ініціативу у пошуку замовників, розповсюджує пропозиції про свої послуги. Тому професію перекладача може засвоїти лише людина, яка володіє певним складом мислення, стабільною нервовою системою, високим рівнем вербального інтелекту, інтерпретативними здібностями.