Политология/7. Глобалистика

Аспірант Гарієвич Ю.В.

Національна Академія Служби безпеки України, Україна

Актуалізація напрямків дослідження інформації

Для ХХІ століття характерним є те, що людство вступило у період інформаційної революції, яка прискорює в десятки разів розвиток всіх сфер життя суспільства: виробництва, обміну, розподілення, переміщення товарів, послуг, фінансових потоків, управління [5, 279].

Домінування інформації у всіх сферах життя підтверджує і той факт, що конструювання нової техніки (від математичного моделювання до оформлення дизайну) переведено на надто швидкі процеси – 3 трлн. операцій у секунду. Японці об’явили, що до 30-х рр. нинішнього століття створять комп’ютери на квантовій основі. Швидкість кванта – 300000 км/сек. (швидкість світла). Іншою буде і владна структура. Вона буде приймати конкретні рішення щодо комп’ютеризації країни, розвитку інформаційних мереж, прискорення темпів виробництва. В цих умовах буде зростати цінність соціальної інформації.

Будь-яка соціальна інформація є настільки цінною та оптимально адаптованою до соціальних потреб, наскільки вона ідентифікована з управлінським «оригіналом», тобто абстрактно ототожнена з властивостями та якостями керованої структури, співвідноситься з правильним усвідомленням функціональної залежності від неї підсистеми, яка, регулюючи певні управлінські процеси, забезпечує постійне оновлення різновиду, змісту, поведінки та сутності об’єкта управління [4, 54].

60-70-ті рр. ХХ століття були успішними для наукових висліджувань інформаційної проблематики. Поняття – «інформація» набуло популярності і викликало підвищений інтерес наукової спільноти.

Була вироблена багаточисельність дефініцій інформації (спеціалісти нараховують їх більше 200). Однак серед них немає однієї більш чи менш загальновизнаної. Оформились наукові школи, що по-різному трактують це поняття, розвивають різні концепції інформації [2, 1].

Однією із перших концепцій вважають кібернетичну, яка розглядала феномен, що досліджується, як спосіб (функцію) управління складними системами. В подальшому були спроби більш ширшого розгляду інформації не тільки як засобу управління, але і як філософського поняття. Велику популярність набула концепція, що розглядає інформацію в контексті теорії відображення, що пов’язує її з різноманітністю матеріального світу і що визначає її як відображена різноманітність. Цей підхід належить І. Єшбі і має багато послідовників, які розвивають і уточнюють його погляд.

Автор іншої, не менш популярної концепції К. Шеннон обґрунтував кількісний підхід до визначення інформації. Згідно Шеннону, чим більше людина отримує інформації, тим менше ступінь невизначеності по відношенню того чи іншого об’єкта, явища чи процесу. Інформація виступає, таким чином, мірою зняття невизначеності.

Крім того, інформація розглядалась як засіб упорядкування (зниження ентропії), як засіб комунікації (зв’язку), оформилась сигнальна і семантична концепції інформації. Опубліковані узагальнюючі роботи, які підводять підсумок всім дослідженням в цій галузі. Наприклад, роботи О.Д. Урсула, В.Г. Афанасьєва. Зокрема, точка зору на природу інформації відомого дослідника в цій галузі В.Г. Афанасьєва: «Інформація у самому загальному сенсі слова – є результат відображення різноманітності дійсності, повідомлення, відомості про неї. Вона не матеріальна, не енергетична за своєю сутністю, а мислинева, ідеальна категорія» [1, 112]. Хоча кінцеву точку у пізнанні природи і сутності інформації ці роботи не поставили, вузько прагматичне завдання – сприяння розвитку нових інформаційних технологій як вважають дослідники, - вирішили [2, 2].

З середини 80-х рр. ХХ століття спостерігається нова хвиля інтересу до інформації, яка обумовлена не стільки необхідністю рішення практичних проблем, скільки неясністю методологічних установок, базових підстав. Проблема в тому, що вчені-натуралісти дивляться на феномен інформації дещо з іншого боку, ніж гуманітарії. Перші вивчають фізичну причинність інформації, другі – момент, коли зовнішнє по відношенню до людини стає наявністю його внутрішнього світу. Спеціалісти ж в галузі іноземних технологій взагалі вбачають третє – прагматичні властивості інформації, які дозволяють оптимізувати її передачу.

Крім того, З. В. Партико звертає увагу на прагматичний бік трактування інформації, вона пише: «у наш час теорія інформації здебільшого досліджує значення терміна інформація, яка базується на понятті «знята невизначеність» (тобто коли інформацію розглядають як протилежність невизначеності, хаосу). Проте дослідникам, мабуть, слід зосереджувати увагу й на складнішому значенні цього терміна (інформація як «знання»), трактуючи знання як систематизовану, класифіковану й скомпресовану інформацію, яка зберігається на носії інформації» [3, 47].

А взагалі, сьогодні дискутуються наступні проблеми. По-перше, самим гострим і поки малоперспективним в плані рішення залишається питання: чи є інформація загальною та іманентною (внутрішнє властивою) властивістю матерії чи вона з’являється на рівні живих і соціальних систем? По-друге, яка сутність інформації? Нарешті, третя проблема виникла у зв’язку зі спробою розповсюдити природні науки за межу матеріальної реальності, що і стало причиною пошуку нового місця інформації у нематеріальній сфері. Ці три проблеми тісно взаємопов’язані між собою і однозначних відповідей не передбачають, тому поле для досліджень залишається широким.

Література:

1. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. – М: Политиздат, 1975. – 408 с.

2. Зиновьева Н.Б. Новый взгляд на природу информации // НТИ. Сер.1. Организация и методика информационной работы. М.: 2003. - №11. – с.1.

3. Партико З.В. Теорія масової інформації та комунікації: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2008 – 292 с.

4. Фареник С. Критерії оцінки соціальної інформації в сфері управлінської діяльності // Філософська думка, 2002. - №3. – с.54-67.

5. Яковлев А.И. Всемирная информационная революция и будущее России (по прогнозам Э.Тоффлера) // Социально-гуманитарные знания. – 2003. - №4. – с.279-287.