Студент магістратури Ларичев В.В.

Донецький національний університет, економіко-правовий факультет, Україна

Щодо питання реалізації зерна сільськогосподарськими товаровиробниками за допомогою біржових угод

Реалізація зерна сільськогосподарськими товаровиробниками за допомогою біржових угод є універсальним механізмом ринкової організації, масштабом використання якого можна вимірювати стан розвитку ринку зерна. Однак, система реалізації зерна за допомогою біржових угод відіграє вкрай незначну роль в перерозподілі товарно-сировинних ресурсів, посідаючи мізерну частку у валовому національному продукті.

На сьогодні найбільш розповсюдженими у практиці аграрних бірж є укладання спотових, форвардних та товарообмінних (бартерних) біржових договорів. Водночас ф’ючерсні договори, на реалізацію зерна не набули необхідного поширення, що зумовлено початковим етапом формування ф’ючерсного ринку зерна в Україні. Зазначається, що нині проблеми розвитку торгівлі ф’ючерсними контрактами на зерно в Україні пов’язані, перш за все, з неготовністю національного товаровиробника до такої форми торгівлі.

Відсутність необхідних знань у сфері біржової торгівлі зупиняє сільськогосподарського товаровиробника, як потенційного гравця на біржовому ринку, від укладання строкових договорів, а тим більше проведення біржової гри. Біржова гра безпосередньо пов’язана з процесом ціноутворення на біржі. Ціни на зерно, як правило, формуються із застосуванням адміністративного впливу, усупереч правилу визначення ціни виключно на підставі попиту та пропозиції та принципам вільного ціноутворення закріпленим у Законі України «Про ціни та ціноутворення».

В цілому це свідчить про те, що реалізація зерна за допомогою біржових угод не становить безперервний потік товару. На біржах майже не відбувається торгівля надлишковою продукцією. Практично не розвинена біржова інфраструктура. Відсутні або слабо розвинені нові форми біржової діяльності, як, наприклад, електронна регіональна або всеукраїнська біржа. Порівняно, наприклад, з провідними біржами світу, де ф'ючерсні контракти для продажу зернових домінують, а ціна є адекватною для кожної біржі. Для українського товаровиробника зерна, інвестора та споживача фінансових та інших послуг біржова торгівля не стала індикатором ціноутворення і джерелом достовірної інформації щодо ринку зерна.

В даний час основною функцією товарної біржі залишається укладання договорів купівлі–продажу, яке зводиться до простої реєстрації біржових договорів, в обхід об’єктивно діючих механізмів виконання розпоряджень клієнтів шляхом відкритої та конкурентної торгівлі. Це протиречить основним принципам діяльності товарної біржі, які передбачені Законом України «Про товарну біржу».

Ф’ючерсний ринок за своєю сутністю здебільшого використовується для фіксування ціни, за якою товар буде продано (куплено) в майбутньому. Здійснюючи купівлю (продаж) на ф’ючерсному ринку придбавачі, що мають справу з фізичним товаром, спочатку мають впевнитись, що ф’ючерсна ціна їх влаштовує з точки зору отримання доходу від їх бізнесу.

Операції на ф’ючерсному ринку надають реальне підґрунтя для розробки державної політики, оскільки дозволяють стимулювати економічну активність вже сьогодні і таким чином залучати додаткові кошти до бюджету. В той же час кошти на майбутні закупівлі будуть потрібні в майбутньому і їх частково можна буде відшкодувати за рахунок цих надходжень.

При цьому необхідна законодавчо обумовлена концентрація торгівлі строковими контрактами на національній ф’ючерсній біржі, що стане запорукою створення конкурентного середовища для визначення реальної справедливої ціни на зерно, оскільки основною умовою функціонування ф’ючерсних ринків є гарантування виконання правочинів купівлі-продажу, що укладаються на організаторі торгівлі.

Впровадження ф’ючерсних угод на реалізацію зерна сільськогосподарськими товаровиробниками розширить ефективність перерозподілу цінових ризиків, основна економічна функція яких – хеджування, тобто страхування від зміни цін на ринку капіталів шляхом їх фіксації на день укладення правочину, та підвищить інформативність оптового товарного ринку, створить уніфіковані умови для розвитку біржової торгівлі похідними (деривативами), базовим активом яких можуть бути інші фінансові та/або товарні ресурси, що в свою чергу сприятиме прискореному формуванню в Україні цілісного та інвестиційно привабливого товарного ринку, інтеграції у європейський та світові ринки.

Все вищезазначене дозволяє зробити висновок, що система реалізації зерна сільськогосподарськими товаровиробниками за допомогою біржових угод потребує подальшого розвитку на основі класичних бірж світу та вдосконалення на базі розвитку біржової інфраструктури, створення рівних умов доступу на біржовий ринок. Тому необхідним у цьому зв'язку є подальший аналіз загальних процесів розвитку біржової системи України на основі виявлення та розмежування її функцій як специфічних для економічної системи перехідного періоду.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

2. Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 04 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.

3. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527.

4. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.