УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА ТЕОРЕТИЧНОЇ ВЕРИФІКАЦІЇ ПРИНЦИПІВ РОЗВИТКУ ТА СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ. ЧАСТИНА 1.

За численними дослідженнями, у тому числі й нашими, змістовно відбитими та презентованими [12-15], принципи розвитку та становлення української правової свідомості, є ідейно-функціональними принципами домінантного системного розвитку за періодів розвитку правової свідомості (недомінантними принципами становлення) та нормативно-функціональними принципами структурного становлення української правової свідомості та культури, разом з їх нормами, ідейними світоглядностями та закономірностями. Формуючи наші підходи до визначення конкретних принципів становлення та розвитку української правової свідомості у контексті її системи та структури, або у контексті структурно-системного підходу (методу), ми формуємо та уточнюємо за ідеями О.М. Ярошенко, С. В. Попова, П.В. Алексєєва, А.В. Паніна, А.Н. Авер’янова, Л. І. Луць, І. Канта, M.I. Байтіна, Д.Є. Петрова, О.В. Лавріненка та інших [ 1-17] наші поняття про українську правову свідомість як певну систему процесуального та статичного права. Уточнюємо, що система правової свідомості є іманентною ідейно-світоглядною та нормативно-правовою цілісною одиницею процесуального вимірювання всіх або конкретно-історичних явищ об’єктивного правового світу, конкретної галузі статичного права, а також й явищ самої правової свідомості  [1, с. 27; 2, с. 192-193]. Правова свідомість за некризових циклів її соціальної активності як й статичне право, за умов домінування у ньому норм правової культури, є також сукупністю створюваних і охоронюваних державою норм, але «така сукупність норма – це випадкове й тим більш – не хаотичне накопичення, якась «механічна маса», а взаємозалежна цілісна система, у якій норми вибудовуються «свідомо», групуються в певному порядку, логічній послідовності», а значить за певною системою принципів, принципів певної спадкоємності правової свідомості та культури [17]. Ми з цим згодні, але чому ніхто з правознавців досі не піднімає питання про те, що ж зв’язує конкретно так «свідомо» ту чи іншу сукупність правових норм? Загалом для статичного позитивного права цілком є логічним робити певні або повні дефініції, не поринаючи у глибинну сутність правових явищ. А вона завжди криється у природній ідеї існування та функціонування кожного окремого правового явища та елементу. Правильно цитують сучасні дослідники досить старі, але вірні положення колишньої радянської позитивної правової науки про те, що «Право – це складне системне ієрархічне утворення: між конкретними його нормами завжди присутні елементи загального й одиничного, подібності й відмінності, самостійності й залежності, інтеграції й диференціації тощо [3, с. 217; 17]. Але на жаль, ніхто не бажав та чомусь не бажає досі намагатись встановити природні причини існування «елементів загального й одиничного, подібностей й відмінностей, самостійності й залежності, інтеграції й диференціації». Нами ж давно досліджено, що причиною існування елементів «загального й одиничного, подібностей й відмінностей, самостійності й залежності, інтеграції й диференціації» є наявність чи відсутність спадкоємності в правовій свідомості, циклів її соціальної активності, самостійності та ін. [14-15], що скріплює або їх роз’єднує наявність або відсутність правової ідеї як найголовнішого системного елементу правосвідомості та права, змістовно сформованого за періодів розвитку правової свідомості та культури.

Список використаних джерел:

1. Ярошенко О.М. Теоретичні та практичні проблеми джерел трудового права : монографія . – Київ: Палітура, 2010. – 587 с.

2. Попов С.В. Зайнятість та ринок праці в умовах ринкової економіки : монографія. – Харків: Право, 2009. – 457 с.

3. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова. – М. : Юристъ, 2007. – 687 с.

4. Алексеев П.В. Философия.  – М. : Кентавр, 2011. – 987 с.

5. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: классическая и постнеоклассическая парадигма. – М.: Пирамида, 2011. – 425 с.

6. Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002. – № 9. – С. 7-12.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків: Право, 2011. – 874 с.

8. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права. – К.: Кондор, 2010. – 587 с.

9. Кант И. Критика критического разума // Сочинение : в 8 т. – Т. 4. – М. : Мысль, 2006. – 489 с.

10. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. – К.: Визерунок, 2008. – 348 с.

11. Тюхин B.C. Системно-структурный подход и специфика философского знания / В.С. Тюхин // Вопросы философии. – 1968. – № 11. – С. 48-49.

12. dmitrienko3.narod.ru

13. Рабінович П. Соціальне право: деякі питання загальної теорії / П. Рабінович, О. Панкевич // Право України. – 2003. – № 1. – С. 104–107.

14.Дмитрієнко Ю. М. Норми правової свідомості-культури-права: історико-правовий стан становлення та розвитку в методологічно-правовій співвіднесеності та перспективі / Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 77–82 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10djmctp.pdf

15. Дмитрієнко Ю. М. Норми правової культури як якісної частини механізму правового регулювання / Ю. М. Дмитрієнко, І. В. Дмитрієнко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 83–91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ FP/2010-3/10djmmpr.pdf

16. Байтин М.И. Система права: к продолжению дискуссии / М.И. Байтин, Д.Е. Петров // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 31-35.

17. ЛАВРІНЕНКО О.В. Реалізація системно-структурного підходу під час побудови системи галузевих принципів: питання теорії трудового права // «Актуальные научные разработки (Болгарія, 15.01-07.02. 2011 р.» (Міжнародна науково-практична інтернет-конференція ООО «Руснаучкнига» (м. Бєлгород, Росія), Міжнародна академія наук екології та безпеки життєдіяльності (м. Нью-Йорк-Берлін-Москва-Пекін-Токіо), видавництво «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, Україна), Університета мислі (мм. Харків-Київ, Україна), Publishing House “Education and Science” s.r.o. (Чехія, м. Прага), ТОО «Уралнаучкнига» (м. Уральск, Казахстан), ООД «Бял ГРАД-БГ» (м. Софія, Болгарія), ООО «Научный вестник» (м. Гомель, Беларусь), Sp. z o.o. “Nauka і studia” (Przemysl, Poland) 27.08-05.09. 2010 г.: Publishing house Education and Science s.r.o, SCO: 27156877, Frydlanska 15/1314, Praha 8, MS v Praze, oddil C, vlozka, 100614). – Режим доступу: http // www.rusnauka.com