УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА ТЕОРЕТИЧНОЇ ВЕРИФІКАЦІЇ ПРИНЦИПІВ РОЗВИТКУ ТА СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ. ЧАСТИНА 2.

Ці два елементи – наявність функціонально діючої правової ідеї (системного елементу) та функціональної (системної) спадкоємності правової свідомості (коли нема кризового циклу її соціальної активності) презентуємо чинною правовою традицією, котра може бути повнофункціональною (закон правовий, правова традиція неперервана), маргінальнофункціональною (закон маргінально-правовий, правова традиція частково преривається та поновлюється, та ін.) та нефункціональною (закон неправовий, правова традиція є перерваною або замінена на неприродну, штучну, та котра природно не виконує істинні функції). Додамо лише, що за нашими дослідженнями формальною системною спадкоємністю правової свідомості є Конституція України, а найактуальнішою правовою ідеєю, найголовнішим системним елементом правової свідомості та статичного права є та найголовніша її правова ідея, що презентує природну сутність Конституції, а також домінанту процесів становлення правової свідомості та культури. Додаючи до раніше визначної структуру правової свідомості іншу інформацію, зазначаємо, що до структури правової свідомості як сукупності усталених ідейно-світоглядних відносин і нормативно-правових зв’язків між її елементами (найчастіше системними), ми правомірно включаємо загальну (світову), специфічну (національну) та особливу (регіональну) організацію її елементів, компонентів, форм, циклів активності, змістів, їх розташування (за місцем правосвідомості), різнолінійні, насамперед, нормативні зв’язки між конкретно-історичними епохами її розвитку, різногалузеві нормативні акти та механізми регулювання суспільних відносин за різних періодів становлення та розвитку статичної правової системи. За періодів становлення правової свідомості домінантними зв’язками стають ті, що вибудовують її нормативно-правову парадигма на рівні законодавчого формування нормативно-правових актів. За умов повного панування процесів становлення української правової свідомості її структурою є така, що остаточно нагадує структуру статичного права  – сукупність усталених відносин і зв’язків між елементами, поступово розвинений у комплекс взаємодіючих елементів, загальна організація елементів, їхнє розташування, зв’язки між етапами не розвитку, а становлення. При чому навіть Л. Луць [1] впритул наближаючись до істинного розуміння структури права (правової системи): «Структура» – це не стійка єдність елементів та їхніх зв’язків, які утворюють цілісну систему, а стійке об’єднання функціональних, внутрішньо системних пар, які також є стійкими як усередині системи, так і поза нею (поєднані з іншими парами), отож, до структури правової системи, як і будь-якої підсистеми соціальної системи суспільства, належать сукупність елементів і зв’язків між ними» [1, с. 7-8] не порушує також принципового питання про причину наявності цих зв’язків. Але досить корисним є те, що він правову систему (видову правову природу), фактично характеризує як підсистему соціальної системи суспільства (родова правова природа). За нашим підходом правова свідомість (видова правова природа) є підсистемо-підструктурою соціальної, суспільної або громадянської свідомості (родова правова природа). За нашим підходом також треба з’єднувати «стійку єдність елементів та їхніх зв’язків, які утворюють цілісну систему структури» - теж спадкоємністю правової свідомості, але ця спадкоємність структурна. При чому тут найголовніший структурним елементом правової свідомості є різногалузева норма права, різні регулятивні та нормативні відношення у польових структурах і межевих конфігураціях правової свідомості, співпадаючих з кордонами держави, суспільства, етносу, народу, котрі можуть бути нормою правової свідомості, нормою правової культури, або чистою статичною нормою права, або зазначені норми можуть знаходитись у різних комбінаціях, співвідношеннях та пропорціях як самі з собою, так й з іншими просторовими елементами правової свідомості та культури, котрі є, перш за все, зв'язковими [2]. Виходить, що регулятивною силою найголовнішого структурного елементу правової свідомості – різногалузевої її правової норми, норми правової культури та норми статичного права є саме той просторовий масштаб нормативно-правового впливу на суспільні відносини, які його сприймають та врегульовуються ними. Як правило, але не завжди, нормативна сила правової норми свідомості, культури та права завершують своє нормативне існування на державних кордонах, історичних і сучасних. Але норми правової свідомості та правової культури набагато ширші, вони можуть функціонувати за межами державних кордонів та далеко за межами традиційного місця української правової свідомості, яке, зазвичай прив’язують до державної території: далеко у Америці, Канаді в українських діаспорах, на заробітках у Росії, Сибиру, Туреччині, Північній Кулі та ін. українці обирають, наприклад, Президента України та ін. Вони користуються нормами статичного українського права не тому, що воно дозволено на території іншої держави, а тому що суб’єктами української правової свідомості керують її норми та норми української правової культури, вимагаючи їх здійснити власну волю на обрання президента своєї української незалежної держави. Структурна спадкоємність правової свідомості та найголовніший структурний елемент (елементи) формують стійку або нестійку структурну правову традицію, процесуально реалізовану як структурна правова традиція правової свідомості або як неформальна, ментально структурована її спадкоємність. Статично спадкоємність правової свідомості реалізована як структурна традиція формальної спадкоємності правової свідомості. Її сутність полягає у збереженні того звичайного (звичаєвого) структурного зв’язку між структурними її елементами, що міцно її стримують у єдину одиницю просторового унормовування та вимірювання правової дійсності. Цим стійким структурним зв’язком є різногалузеві норми правової свідомості, культури, статичного права та механізми регулювання суспільних відносин за кризового правостановлення (механізмом правового регулювання є сама правова свідомість, що має кризовий цикл соціальної активності) і некризового правового стану, де правова свідомість є основою та стержневим елементом цього механізму, а також інші елементи [2].

Список використаних джерел:

1. Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти //

Право України. – 2002. – № 9. – С. 7-12.

2. Дмитрієнко Ю. М. Норми правової свідомості-культури-права: історико-правовий стан становлення та розвитку в методологічно-правовій співвіднесеності та перспективі / Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 77–82 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10djmctp.pdf