Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.ю.н. Городецька І.А.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Функції органів виконавчої влади

У правовому регулюванні діяльності органів виконавчої влади суттєве значення має науково обґрунтоване визначення виконуваних цими органами функцій. Слово “функція” походить від латинського functio (“виконання, здійснення”) і має таке значення: “…роль, яку певний соціальний інститут виконує відносно потреб суспільної системи… залежність, яка прослідковується між різними соціальними процесами”. У науковій літературі термін “функція” найчастіше використовується як назва та/або характеристика напрямку діяльності, як узагальнююча характеристика сутності завдань і цілей діяльності кого-небудь або призначення чого-небудь [1, с. 101].

Дослідженню функцій органів виконавчої влади (їхньої сутності, видів, ролі, класифікації, подільності) присвятили свої праці такі науковці, як В.Б. Авер’янов, І.Л. Бачило, Ю.М. Козлов, Б.М. Лазарєв, В.І. Попова, Л.А. Симонян, В.Ф. Харченко, Ц.А. Ямпольська та ін.

Серед науковців немає єдиної точки зору стосовно самого поняття “функція органу виконавчої влади”, адже автори акцентують увагу на тому чи іншому критерії або ознаці, називають деякі з них істотними, деякі факультативними, і навпаки. Так, функцію управління характеризують як: частину управлінської діяльності держави, яку здійснюють на основі закону чи іншого правового акта органи виконавчої влади притаманними їй методами для виконання завдань державного управління; основний напрямок управлінської діяльності; своєрідний комунікаційний канал, що діалектично поєднує й інтегрує керовану й керівну системи [1, с. 105; 2, с. 126; 3, с. 7]. Функції органів виконавчої влади В.Б. Авер’янов визначає як відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності цих органів, які характеризуються цільовою спрямованістю, а цільову спрямованість функцій управління вважає найважливішим аргументом на користь визначення самостійності тієї чи іншої функції, В.Ф. Харченко – як узагальнюючу характеристику призначення й спрямованості дій органу виконавчої влади, спрямованих на досягнення об’єктивно обумовлених цілей та завдань державного управління, Д.М. Овсянко – як виконання законів і слідкування за їх виконанням, що відображається у назві цих органів [1, с. 106; 4, с. 16].

В адміністративно-правовій літературі є різні варіанти класифікацій функцій органів управління, оскільки автори вкладають в одні й ті самі функції різні змісти та значення, по різному поділяють їх на види. Досліджуючи питання класифікації функцій органів управління В.Ф. Харченко звернувся до існуючих в юридичній науці найбільш типових точок зору: “матричної”, “лінійної”, “предметної” [1, c. 109-110]. Так, автор першої точки зору І.Л. Бачило в основу класифікації функцій державних органів покладає кілька ознак, а саме: 1) цілі, завдання, досягнення яких слід забезпечити; 2) ознаку організаційно-структурного підрозділу; 3) стадії виконання самих функцій [5, с. 26]. Автор другої точки зору, Б.М. Лазарєв, обґрунтував існування таких функцій органів управління, як збирання, обробка, аналіз інформації, передача її іншим органам, прогнозування, організація, регулювання, керівництво, координація, планування, стимулювання, контроль, облік [1, с. 109-110; 6, с. 32-38].

Існує й інша точка зору – так звана “предметна” класифікація функцій, яка доводить, що будь-яка діяльність має свій предмет, на нього спрямована і має на меті створити, змінити або ліквідувати його [1, с. 110]. Так, К.С. Бєльський виділяє два рівні функцій органів виконавчої влади (ті, що мають глобальне значення для життя суспільства і виникають із субстанційної природи цієї влади; ті, які мають допоміжний характер) з подальшою їх деталізацією в залежності від предметного спрямування [7, с. 14-21]. Прихильником предметної класифікації функцій державного управління є і В.Б. Авер’янов. Він розподіляє функції управління на види, які відповідають цілям (завданням) щодо забезпечення керованих об’єктів: цілевстановлюючі (прогнозування, планування тощо); ресурсозабезпечувальні (фінансування, стимулювання, кадрове забезпечення тощо); організаційно-регулюючі (керівництво, координація, організація, регулювання, контроль тощо); трансформаційні (організаційне проектування, реорганізація, організаційний розвиток, раціоналізація, організаційна діагностика тощо) [8, с. 263-264].

І все ж, зважаючи на різноманітність видової класифікації функцій державних органів, варто відзначити, що більшість авторів одностайні щодо існування таких функцій, як планування, прогнозування, керування, організація, регулювання, координація, облік, контроль.

Література:

1. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.

2. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

3. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / Голосніченко І. П. – К. : Міжрегіональна академія управління персоналом, 1998. – 52 с.

4. Овсянко Д. М. Административное право : [учеб. пособ. для студ. юрид. фак. и ин-тов.] / Овсянко Д. М. – М. : Юристъ, 1995. – 304 с.

5. Бачило И. Л. Функции органов управления / Бачило И. Л. – М. : Юрид. лит., 1976. – 198 с.

6. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 с.

7. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти / К. С. Бельский // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14–21.

8. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл : у 2 т. / [Авер’янов В. Б., Андрійко О. Ф., Битяк Ю. П. та ін.] ; [В. Б. Авер’янов (голова ред. кол.)]. – К. : Юридична думка, 2004.

Т. 1 : Загальна частина – 2004. – 584 с.