Право/9. Уголовное право и криминология

Дюба Г.М.

Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Правові та психологічні проблеми особистості в неконтрольованому гральному бізнесі

Людське життя – суперечливе, конфліктне у своїй сутності. Кожна людська істота так чи інакше самовизначається і самостверджується в просторі й часі, знаходить себе на перетені біологічного й соціального, фізичного й психічного, індивідуального й універсального, внутрішнього й зовнішнього, суб’єктивного та об’єктивного, матеріального й духовного вимірів існування. Певний баланс між особистістю й суспільством, що існував досі, порушено. Нові умови життя та соціальні реалії вимагають нових методів розв’язання протиріччя сучасної цивілізації, яка полягає у розриві між рівнем невпинно зростаючих соціальних потреб особистості в гідному житті та самореалізації сутнісних сил й обмеженими можливостями задоволення їх у межах соціальної реальності [3, с.14].

Суспільство загалом і окремий індивід зокрема опинилися перед проблемою, від розв'язання якої суттєво залежать темпи соціального прогресу, цінності й духовні принципи майбуття. Ця проблема полягає в необхідності виробити нові правові, психологічні технології, що дозволять людині не тільки пристосуватися й адаптуватися до нових умов із мінімальними духовно-особистісними втратами, а й здобути нові життєві опори, які забезпечують якомога повнішу самореалізацію гідним чином, без жодного обмеження прав особистості й насильства над її духовним світом [2, с.179].

Доцільно підкреслити, що проблема неконторольованості та лобіювання дерегуляції грального бізнесу в Україні загострилась досить давно. Причому питання виникали, як в діяльності респектабельних казино, так і до існування безліч розважальних центрів, які стрімко росли в усіх містах.

Законопроектів щодо регулювання сфери азартних ігор в Україні зареєстровано багато, але жодний з них не може вирішити проблему в колі функціонуванні грального бізнесу в нашому суспільстві, якщо їх суттєво доповнити. Всі існуючи законопроекти мають недоліки. Саме тому сьогодні в край необхідно вивчити світовий досвід організації та регулювання в галузі грального бізнесу і розробити засоби мінімізації шкідливого впливу на соціум, а також звести їх у чітко регламентоване правове поле України. В цій ситуації конче необхідно, щоб свої підходи по регулюванню азартного бізнесу сформулювали законодавча та виконавча гілки влади.

Після проведення дострокових парламентських виборів і початку роботи Верховної Ради VI скликання депутати знову почали повертатися до теми законодавчого регулювання організації проведення азартних ігор, адже ця тема є надактуальною для українського суспільства, особливо в столиці. За кілька місяців існування цього парламенту було зареєстровано чотири законопроекти: Проект закону України „Про азартні ігри” (реєстраційний номер 1016, автор - Г.Смітюх), Проект закону „Про правове регулювання організації та проведення азартних ігор на території України” (№ 1016-1, автор - В. Писаренко), Проект закону „Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор” (№ 1016-2, автор О.Білозір та інші) та Проект закону „Про обмеження провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах на території міста Києва” (№ 1094, автор В. Горбаль). Альтернативний законопроект „Про заборону грального бізнесу” існує в Україні з 2009 року, в четвертій статті якого було зобов‘язано Кабінет Міністрів розробити новий законопроект з урахуванням усіх недоліків попередніх. Автор статті внес свої корективи та доповнення.

Варто відмітити, що в Україні, як і в багатьох країнах світу, розвивається негативне явище - гемблінг – патологічна пристрасть до азартних ігор. З 1977 року цю хворобу включено Всесвітньою організацією охорони здоров'я до Міжнародного класифікатора хвороб. Але Міністерство охорони здоров‘я України не вважає це явище захворюванням, а відносить його до групи поведінкових розладів. Тому жодне медичне лікування (за допомогою хімічних речовин - медичних препаратів) вважається не потрібним та неможливим. За впровадження реабілітаційних програм з поведінкових розладів у нашій країні відповідає Державна соціальна служба для сім‘ї, дітей та молоді, а не лікарські, психологічні служби.

Незважаючи на прийняття законопроекту „Про заборону грального бізнесу”, в цій сфері досі існує загроза психологічних розладів, зловживань, шахрайства та інших психічних й кримінальних явищ.

Варто відзначити, що нові правові, психологічні техніки й технології мають ґрунтуватися на суттєво іншому принципі суспільного розвитку. Якщо раніше перевага віддавалася інтересам суспільства, тобто особистість виявлялася підім'ятою суспільством і мусила підпорядковувати свої інтереси суспільній необхідності, а суспільство, у свою чергу, „обслуговувало” державу, то нині суспільний прогрес залежить від того, наскільки успішним буде „перевертання піраміди”, встановлення зворотного співвідношення – не суспільство та особистість для держави, яка має необмежену владу над особистістю, а держава для суспільства і суспільство для особистості, для кожного окремого індивідуума.

У нашому суспільстві конфліктність інтересів і конфліктність соціальних ідентичностей посилюється через загострене почуття різниці та протиборства групових інтересів, загальної невизначеності. Нормою стає маргінальність, внаслідок якої руйнуються раніш сформовані соціальні зв'язки, виникає соціальна апатія (яка може несподівано перетворитися на бурхливу активність, навіть агресивність), знижується мотивація цілеспрямованої групової діяльності, починає домінувати інстинкт самозбереження як головний принцип поведінки. Життя стає процесом виживання, а виживання висуває перед людиною завдання, які абсолютно не сприяють самореалізації особистісного потенціалу. За умов соціальної кризи захисні функції домінують над функціями самовираження і самореалізації особистості [1].

Кардинальні зміни, які відбуваються в українській державі, торкнулися не тільки всіх сфер життєдіяльності людини, але й інтересів індивідів, груп, організацій, соціальних інститутів, широких соціальних верств населення. Кожний із суб’єктів соціальної взаємодії прагне визначити межі своїх можливостей, стикаючись з певними протидіями не тільки зовнішних обставин, але й внутрішнім станом самого суб’єкта. При цьому реалізація можливостей кожного визначається ступенем участі в правовому та конфліктному колах.

Сьогоднішнє життя, яке вибухнуло змінами, новим напрямом думок і дій, що створює безліч економічних, правових, психологічних труднощів, жадає від людини всіх її моральних і фізичних резервів для того, щоб адаптуватися в нових умовах, і не просто вижити, а перемогти – насамперед себе, а потім обставини. Водночас і світ у своєму динамічному русі стає дедалі складнішим, загадковішим, суперечливішим, конфліктним. Виникають нові проблеми, конфлікти людського існування, які вимагають нових наукових підходів, теорей концепцій, нової методології і нових методів дослідження феномену конфлікту. Конфлікти існують стільки, скільки люди живуть і працюють разом. Тільки завдяки скоординованим, конструктивним діям люди могли розвиватися і створювати матеріальні та соціальні цінності [4, с.16-19].

Поєднання психологічних підходів до наукового пояснення сутності природи суперечностей, спорів, конфлікту дає змогу більш ефективно інерпретувати загальнофілософські, психологічні проблеми щодо юридичної діяльності (розкрити особливості поведінки злочинця на різних етапах протиправової дії, визначити мотивацію та психологічні механізми вчинення злочину, створення професіограми особистості працівників інституту правоохоронної діяльності тощо). Пробіли в знаннях про феномен конфлікту явно виявилися саме сьогодні, коли в країнах світу почали інтенсивно розвиватися внутрішньоособистісні, міжособистісні, сімейні, воєнні, регіональні, міжнародні, міжетнічні, екологічні, економічні, виробничі та інші види конфліктів.

На нашу думку, вивчення природи конфлікту має досить істотне теоретичне й практичне значення в реаліях сьогодення. Знання про феномен конфлікту реально дозволяє попереджати й вирішувати спори, суперечки, зіткнення світоглядів, які виникають у суспільстві та сприяють стабілізації ситуації й подоланню протиріч правовим шляхом, породжуючи певні правові, економічні, психологічні, соціальні наслідки й гарантуючи здійснення ухваленого рішення силою й авторитетом держави або світового співтовариства.

У силовому полі конфлікту нині перебувають держава і громадянин, виробник і споживач, різні суспільні і демографічні групи, партії, політичні об’єднання. Важко сказати, хто тепер не має до кого-небудь претензій. Конфліктують усі – бізнесмени і демократи, студенти і пенсіонери, центр і „периферія”, підприємницький „авангард” і знедолені „аутсайдери”.

З’ясування природи і суті феномену конфлікту як специфічного прояву суперечності індивідуальних, суспільних відносин в „людському вимірі”, тобто персонифікованих, вимагає від науковців врахування плюралізації в філософському, правовому, психологічному діалогах поглядів, підходів, ідей, теорій, концепцій при вирішенні проблем, які завжди були джерелом віковічних запитань людського духу щодо смислу життя, таїни людського існування, розгадки секретів пізнання світу та історії. У наш час зложився цілий напрямок, який у своїх теоретичних побудовах наголошує на проблемі стабільності й консенсусу. У цьому нас переконують, насамперед, роботи Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, Н. Смелсера.

Сучасні науковці, які займаються вивченням проблем конфліктів, мають різні визначення самого конфлікту, і вони вносять певну термінологічну плутанину. Цей факт говорить про те, що виникла нагальна потреба систематизації накопиченого як теоретичного, так і практичного досвіду. Вивчення емпіричного матеріалу з окресленої проблеми дає підстави наголосити, що знання про природу конфліктів допомагає людині краще орієнтуватися в складній соціальній дійсності, глибше зрозуміти людську природу з усіма її сильними й слабкими сторонами й, отже, знаходити правильні рішення в екстремальних умовах і нестандартних ситуаціях, а саме ці наукові доробки посприяють створенню ефективних законів щодо створення та регулювання грального бізнесу.

Таким чином, вирішивши ці та інші проблеми, держава отримає повноцінну й ефективну систему регулювання грального бізнесу в Україні. Нова регуляторна система в сфері грального бізнесу забезпечить практичне застосування норм нового закону про азартні ігри, які будуть спрямовані на укрупнення і стримування подальшого зростання цього сегмента ринку, а також максимально можливе обмеження негативних психологічних, соціальних наслідків, які виникають сьогодні в результаті неконтрольованого розширення ринку азартних ігор в Україні.

Литература:

1. Гірник А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. Вид. 2-е. / Гірник А., Бобро А. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004. – 172 с.

2. Донченко Е., Овчаров А. Адаптационный невроз социума как следствие управленчесного кризиса / Донченко Е., Овчаров А. // Социология: теорія, методы, маркетинг. – 1999. – №1. – С. 173-190.

3. Життєві кризи особистості: Наук.-методичний посібник: У 2 ч. / [Ред. рада: В.М. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін.] – К.: ІЗМН, 1998. – Ч.1: Психологія життєвих криз особистості. – 360 с.

4. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук. – метод. посібник: У 2ч. / [ред. рада В.М. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін.]. – К.:ІЗМН, 1997 –Ч.2 Життєтворчий потенціал нової школи. – 936 с.