Юридические науки/5.Уголовное право и криминология.

Магістранта 5-го курсу Стиблюк О.П.

Національний університет державної податкової служби України, Україна

Міжнародно-правові стандарти незалежності судової влади

На сьогодні – наша держава робить значні поступи до інтеграції Європейським співтовариством. Вступивши до складу Ради Європи, Україна повинна виконати взяті на себе зобов’язання, що наведені у Висновку ПАРЄ № 190. Одним із зобов’язань є забезпечення незалежності судової влади у відповідності до принципів Ради Європи щодо забезпечення незалежності судової влади.

Питання, щодо незалежності судової влади знайшло своє відображення в міжнародно-правових нормах. У зазначеному контексті можна говорити про інтернаціоналізацію стандартів незалежності суддів і взагалі незалежності судової влади. Принцип суддівської незалежності є одним із основних принципів судочинства. На міжнародному рівні він розглядається паралельно з принципом незалежності судової влади і визнається та підтверджується як загальна ознака (атрибут) судів в демократичних суспільствах. Вважається, суд, якому надана правомочність вирішення правових питань, повинен бути спроможним робити це вільно від втручання з боку виконавчої і законодавчої влад, а також взагалі без будь-якого примусу або незаконних впливів.

Для гарантування незалежності суддів, Рада Європи в різноманітних заявах та рекомендаціях розробила критерії призначення судді, строки служби та просування по ній. Вони базуються з одного боку на судовій практиці Європейського Суду, з іншого на порівнянні ефективності різних конституційних та правових систем європейського співтовариства.

У цьому сенсі певним чином, важливим та необхідним є говорити про інтернаціоналізацію стандартів незалежності суддів, судової системи та взагалі судової влади [1,с.15-17].

Найбільш детально проблема незалежності судового органу аналізувалася у справі «Кемпбел і Фел проти Сполученого Королівства» [2,с.34]. При розгляді справи Європейський суд зазначив: «При визначенні того, чи може цей орган вважатися незалежним як від виконавчої влади, так і від сторін є процедура призначення суддів, тривалість їх служби, суттєві гарантії від тиску на них, а також те, чи має дана організація зовнішні атрибути незалежності».

Суд підкреслив, що неможливість звільнення суддів виконавчою владою упродовж їх мандату повинна в цілому розглядатися як наслідок їх незалежності, яку гарантує п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Але навіть якщо незмінюваність суддів формально законом не встановлена, це ще не передбачає їх залежність від виконавчої влади при умові, що цей принцип визнано фактично і що існують інші гарантії незмінюваності суддів (наприклад, можливість оскарження в суд відсторонення від посади) .

Говорячи про незалежність, варто підкреслити, що вона не тільки надає судам права і привілеї, але і покладає на них певні обов'язки. Так, у п. 6 Основних принципів незалежності судових органів (Мілан, Італія, 1985 р.), підкреслюється, що принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду та дотримання прав сторін. Звідси випливає, що не можна посилатися на тиск, який чиниться для виправдання відступу від справедливого ведення судового розгляду.

Європейський Суд також вважає, що для забезпечення незалежності суддів не обов'язково вводити практику довічного призначення. Досить, якщо судді не можуть бути необґрунтовано звільнені чи відсторонені від займаної посади за бажанням влади [3,с.174]. У той же час відзначається, що «…практика призначення на визначений строк неминуче припускає негативний вплив на незалежність суду». Таким чином, бажаним лишається безстрокове призначення суддів.

Також, слід зазначити, що суддя остаточно перестає виконувати свої посадові обов’язки у разі відставки, фізичної нездатності, встановленої на підставі медичної експертизи, по досягненню пенсійного віку, по закінченню строку його повноважень, передбачених законом або у результаті звільнення, рішення про яке прийнято у рамках дисциплінарної процедури. Настання однієї із цих причин, окрім граничного віку або закінчення строку дії повноважень, передбачених законом, повинно бути перевірено інстанцією яка містить щонайменше половину суддів.

Підсумовуючи віще наведене слід зазначити, що міжнародно-правовими стандартами незалежності судової влади є: по-перше, нормативне закріплення незалежності судової влади в конституції або законах країни; по-друге, законодавче врегулювання вимог до кандидатів на посаду суддів, порядку їх відбору та призначення; по трете, заборону дискримінації щодо кандидатів на посаду суддів за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та інші; по-четверте, заборона примушування суддів давати свідчення судді щодо своєї роботи та конфіденційної інформації, отриманої в ході виконання ними своїх обов’язків; по-сьоме, встановлення особливої процедури для розгляду звинувачень або скарга, що надійшли на суддю в ході виконання ним своїх судових і професійних обов’язків.

Література:

1. Городовенко В.В. Міжнародні стандарти незалежності суддів // Вісник Всеукраїнської незалежної асоціації суддів.- Київ: ВНСА.- 2005.- № 2.- с.15-17.

2. Алексеева Л.Б. Практика применения ст.6 Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод Европейским судом по правам человека.– М.: Издательство «Рудомино», 2000.– С. 34.

3. Алексеева Л.Б., Жуйков В.М., Лукашук И.Л. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации (практическое пособие).– М.: Права человека, 1996.– С.174.