Гриценко В. А., Gritsenko V. А.,

Дніпропетровський національний

університет імені Олеся Гончара,

кафедра соціальної роботи,

викладач

самотність як чинник

Аутоагресивної та суїцидальної поведінки підлітків

loneliness as a factor

of autoaggressive and suicidal behavior of adolescents

одиночество как фактор аутоагрессивного

и суицидального поведения подростков

Стаття присвячена проблемі самотності як одному з чинників аутоагресивної та суїцидальної поведінки підлітків. Ключові слова: аутоагресивна поведінка, фрустрація, суїцидальна поведінка, мотивація суїцидальної поведінки.

The article is dedicated to the problem of loneliness as one of the factors of adolescent autoaggressive and suicidal behavior. Key words: autoaggressive behavior, frustration, suicidal behavior, motives of suicidal behavior.

Статья посвящена проблеме одиночества как одному из факторов аутоагрессивного и суицидального поведения подростков. Ключевые слова: аутоагрессивное поведение, фрустрация, суицидальное поведение, мотивация суицидального поведения.

Показник підліткових самогубств в Україні зростає, тому ця проблема потребує негайної уваги. У даному контексті, у першу чергу, слід звернутися до з’ясування тих мотивів та чинників, які сприяють прийняттю підлітком суїцидального рішення. Так, слід зазначити, що невдала спроба задоволення провідних для підлітка потреб (у позитивній оцінці дорослих, у спілкуванні з однолітками, прагненні зайняти гідне положення в системі міжособистісних взаємин) веде до фрустрації особливо значущих цілей. Поведінка фрустованої дитини втрачає свою цільову орієнтацію, виникає емоційне напруження та, якщо воно занадто велике, відбувається зрив, дезінтеграція психологічних функцій. Тоді підліток замикається у собі, протиставляючи реальному або вигаданому злу неслухняність, грубість, сваволю, щоб заявити людям про своє право на увагу. В результаті такої інтенсивної амбівалентності виникають страхи, депресії, агресія або аутоагресія і навіть суїцидальні наміри.

Як відмічає О. І. Захаров, страхи, які переживають підлітки, значною мірою зумовлені однією з основних суперечностей цього віку: бути разом з усіма, тобто відповідати цінностям та нормам групи і водночас бути самим собою, зберегти свою індивідуальність [1]. Іншими словами, підліток амбівалентно інтегрує егоцентризм та конформізм у самосвідомості. Ця ситуація є одним з основних джерел виникнення страхів у підлітків, що мають соціальну зумовленість (страх змін, страхи в сфері міжособистісних стосунків тощо).

Нерідко підліткова депресія може маніфестуватися поведінковими розладами, раніше не присутніми у підлітка, – конфліктною поведінкою, пропусками занять, алкоголізацією, протиправними вчинками.

За критерієм співвідношення аутоагресивності, проявом якої є суїцидальна поведінка підлітків та юнаків, виділяють наступні типи ситуативних реакцій:

1. Реакція депривації: вона спостерігається у підлітків молодшого та середнього пубертатного віку і пов’язана з пригніченням емоційної активності, втратою інтересу до попередніх занять. Переважно ця реакція виникає у підлітків, що виховувалися в нібито соціально благополучних родинах, які, насправді, додержувалися ортодоксальних методів виховання, практики покарання дитини, не забезпечували емоційних зв’язків. Суїцидальна спроба у таких випадках характеризується стійким наміром умерти.

2. Афективна реакція: спостерігається у підлітків середнього пубертатного віку (14 – 16 років). Вона характеризується афективною напруженістю, агресивністю, брутальністю, ворожістю по відношенню до інших. Така реакція може сформуватися у підлітків з підвищеними домаганнями та прагненням до лідерства. У родинах таких підлітків реакції на ситуативні труднощі подібні до традиційних для дорослих членів родини. Суїцидальні дії у таких випадках диктуються прагненням помститися, довести свою правоту, утвердити свою позицію. Самогубства у таких випадках мотивуються афектом у хвилини найбільшого напруження конфліктної ситуації, часто на очах у напасників.

3. Реакція самоусунення характерна для підлітків середнього пубертатного віку, а також для підлітків старшого пубертату (ранній юнацький вік) з рисами соціальної та емоційної незрілості. Суїцидальні дії виражають бажання усунути себе з конфлікту, відійти від нього. При цьому як вихід прийнятною є не обов’язково смерть, а, можливо, хвороба.

Що стосується причин суїцидальних намірів підлітків, то за результатами опитування, проведеного С. М. Трусовою за особистісним опитувальником А. Т. Джеральда, до “групи ризику” відносяться підлітки, які мали яскраво виражені стани самотності, беззмістовності існування, статевого конфлікту, безнадійності [4, 83].

Порівняльний аналіз соціальних та психологічних особливостей життєдіяльності неповнолітніх “благополучних” і “суїцидонебезпечних” груп, визначених за параметрами: “самотність”, “депресія”, “самооцінка” та за діагностикою особливостей “Я-концепції” особистості, а також позиції серед однолітків дозволив дійти висновку про фрустрованість в останніх певної суми потреб і цінностей:

Ø Потреби безпеки та захисту в колі батьківської сім’ї. У дітей “груп ризику” значно частіше, ніж у “благополучних” дітей виникають проблеми у спілкуванні з батьками, вони не бажають жити так, як батьки ні матеріально, ні духовно, багато з них вказують, що у скрутну хвилину не можуть очікувати на допомогу рідних. Напроти, ті, хто завжди сподіваються на близьких, у своїй більшості бажають жити так, як їх батьки саме у духовному плані. Отже, фактор духовного життя батьківської сім’ї може слугувати суїцидопровокуючим, або виступати джерелом психологічної підтримки дитини у період кризи.

Ø Потреба у приналежності до референтної групи. У вищезгаданому дослідженні встановлені підвищена конфліктність стосунків дітей “групи ризику” з близьким оточенням, відсутність поваги та визнання до них з боку друзів. Незадоволеність емоційними контактами зі значущими іншими, відчуженість від групи однолітків сприяють виникненню у підлітків та юнаків почуття одинокості, безпомічності, нікчемності, а значить, і браку самоповаги.

Ø Потреба впевненості у майбутньому. Згідно з даними вказаного дослідження, потенційні суїциденти втрачають впевненість у майбутньому, ставляться до нього з побоюванням та острахом і внутрішньо живуть минулим [4, 89-90].

На основі аналізу взаємозв’язку мотиваційних чинників аутоагресивної поведінки з іншими видами життєдіяльності підлітків вітчизняний дослідник Т. О. Ларіна встановила, що почуття самотності та безпорадності, невиправданий ризик та переважання стресового ситуаційного навантаження є складовими аутоагресивного паттерну особистості [2, 5]. Переживання самотності та соціальної ізольованості, підвищена підозрілість та недовіра, страх розчарування у своїх можливостях та психологічна напруженість корелюють з позитивним ставленням до таких моделей поведінки, як “небезпечний” секс, дуже швидка їзда на автомобілі, потреба перебувати в екстремальних умовах, заняття ризикованими видами спорту, та мають у своїй основі схильність до аутоагресії. Теоретичне обґрунтування вказаної кореляції базується на положеннях представників гуманістичної психології (Р. Мей, К. Роджерс) про провідну роль тривоги та інших негативних переживань (таких, як самотність, недовіра до себе, ненависть, зневага до життя) у формуванні аутоагресивної поведінки.

Базуючись на вивченні паттернів суїцидальної поведінки підлітків (у дослідженнях О. Р. Арнольд, О. С. Слуцького, С. М. Трусової) було з’ясовано, що невдоволеність неповнолітнього своїм життям, як правило, проявляється в його життєдіяльності на трьох рівнях: афективному, когнітивному та поведінковому. Переживання емоційної ізольованості, афективної напруженості, амбівалентності почуттів (афективний рівень), крайнього ступеня негативізму по відношенню до себе, а також стресозумовленого звуження мислення, втрати смислу життя, романтизації смерті (когнітивний рівень) та послаблення навчальної та інших видів діяльності, дарування особистих речей, незвичні зміни у поведінці, віддалення від близьких (поведінковий рівень) можуть бути ознаками безпорадності, самотності, безнадійності та безцільності існування неповнолітнього, що стає спонукою до самогубства.

На основі теоретичного аналізу кореляції суїцидологічних чинників з іншими соціально-психологічними показниками життєдіяльності дитини (дослідження Т. М. Мішиної, Л. І. Постовалової, О. М. Вроно, Т. В. Самохіної, С. М. Трусової) було встановлено, що приблизно половина мотивів підліткових самогубств відносяться до сфери родинного життя [4, 11]. Причинами можуть бути такі життєві обставини: втрата батьків через розлучення або смерть, емоційна відчуженість членів родини та почуття самотності, тривалі конфлікти поміж батьками, гіперопіка та гіперконтроль, фізичне чи сексуальне насильство над неповнолітнім тощо. Таким чином, дитина шляхом суїциду намагається викликати певні дії і з боку іншої особи або осіб чи спонукати зміни у ставленні до неї оточуючих.

Цікавим є порівняння груп “самотніх” та “не самотніх” за різними критеріями. Щодо успіхів у навчанні, то серед “самотніх” менше відмінників (10,3% – 14,1% серед тих, хто не відчуває себе самотнім, відповідно) і тих, хто вчиться добре (58,6% – 64,1%), проте більше тих, хто вчиться задовільно (24,1% – 19,3%) і має незадовільні оцінки (3,4% – 0,7%).

Щодо характеру дозвільних інтересів, самотні підлітки значно менше читають (36,2% – 52,2%), дивляться телевізор і відео (70,7% – 78,7%), відвідують гуртки за інтересами (19,0% – 25,6%), проте більше грають у комп’ютерні ігри (36,2% – 30,7%), сидять вдома і займаються улюбленою справою (31,0% – 24,2%). Серед дітей, які відчувають себе “самотніми”, більше тих, хто читає книжки за межами навчальної програми (70,4% – 64,2%). Щодо улюблених книжок, це більше фантастика (20,0% – 13,2%), історичні книжки (7,3% – 2,2%) і менше – детективи (3,6% – 9,3%).

Щодо спілкування з оточенням, то “самотні” мають більше проблем у спілкуванні з батьками (7,1% – 3,8%), братами і сестрами (16,1% – 13,4%), вчителями (11,3% – 8,7%), однолітками (8,0% – 4,6%), сусідами, знайомими (5,6% – 2,1%).

Серед тих, хто відчуває себе “самотнім” більше тих, хто, за суб’єктивною оцінкою, вдягається гірше за інших (8,6% – 4,5%) і тих, хто вдягається так, як інші (53,4% – 70,5%). Крім того, серед них більше таких, кому батьки дають гроші (34,5% – 30,7%).

Для більшості “самотніх” дітей батьки не є прикладом у професійному плані. 60,3% з них не хотіли б займатися справою батька у порівнянні з 55,6% тих дітей, які не відчувають себе самотніми. Щодо справи матері, групи розподілилися таким чином: 63,8% – 60,0%. Цікаво, що у професійних намірах “одинокі” частіше, ніж “не одинокі” обирають людинознавчі спеціальності: викладач (10,3% – 4,4%) або лікар (8,6% – 6,6%). Щодо майбутнього, серед “самотніх” більше тих, хто дивиться у майбутнє з невпевненістю (20,7% – 11,2%) і менше зі змішаними почуттями (15,5% – 21,4%) [4, 62].

У підсумку треба зауважити, що у підлітковому віці відбувається формування нових видів діяльності, що обумовлені появою цілої системи потреб, які необхідні для розвитку соціально та психічно адаптованої особистості. Невдала спроба задоволення провідних для підлітка потреб (у позитивній оцінці дорослих, у спілкуванні з однолітками, у прийнятті та визнанні, прагненні зайняти гідне положення в системі міжособистісних стосунків) веде до фрустрації особливо значущих цілей.

Узагальнення теоретичних та емпіричних даних з проблеми мотивації аутоагресивної та суїцидальної поведінки дало змогу визначити такі соціально-психологічні фактори як, перш за все, почуття самотності у поєднанні із соціальними проблемами, переживанням життєвої кризи, що знижує адаптивні можливості особистості, а також з фрустрацією потреби в самореалізації та самоствердженні, які можуть призводити до виникнення аутоагресії у підлітків і стати спонукою до самогубства.

Література

1. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха [Текст] / А.И. Захаров. – СПб.: Союз, 1995. – 314с.;

2. Ларіна Т. О. Соціально-психологічні передумови аутоагресивної поведінки молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.05 “Соціальна психологія” / Ларіна Тетяна Олексіївна. – К., 2004. – 150, [17] с.;

3. Лук’яненко Т. Н. Психологічні особливості прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці : дис. … канд. псих. наук : 19.00.07 / Лук’яненко Тетяна Никифорівна. – К., 2003. – 230с.;

4. Трусова С. М. Соціально-психологічні передумови та профілактика суїцидальної поведінки підлітків і юнацтва: дис. … канд. псих. наук : 19.00.07 / Трусова Світлана Миколаївна. – К., 2000. – 200 с.