Васильєв В.В., Vasyl’ev V.V.

Дніпропетровський національний університет

Соціальна допомога серед єврейських общин на Катеринославщині

Social assistance in Hebrew community in Katerinoslav region

Висвітлюються різні способи історичного розвитку благодійності серед єврейських общин Катеринославщини, фінансове та моральне забезпечення відповідних сімей та певних осіб, пожертви на підтримку, на навчання та розвиток єврейських дітей, підтримка притулків та лікарень одновірців.

Освещаються различные способы исторического развития благодеятельности среди еврейских общин Екатеринослава, финансовое и моральное обеспечение соответствующих семей и определенных лиц, пожертвования на поддержку, на обучение и развитие еврейских детей, поддержка приютов и больниц одноверцев.

The different aspects of historical development of charity among Hebrew communities in Katerinoslav region, financial and moral provision of the certain families and people, offerings and grants for the Hebrew children, assistance of orphanages and hospitals of the coreligionists are revealed.

Економічний стан Катеринослава був порівняно сприятливим для проживання в ньому, але кількість малозабезпечених серед населення була досить великою. Історично склалося так, що в єврейських общинах дуже поширена доброчинна діяльність, допомога ближнім, людям із меншими економічними можливостями.

У 1898 р. за допомогою до общини звернулися 2 565 родин на свято Песах, а в 1900 р. отримали допомогу 20% євреїв від загальної кількості населення. Усього губернія нараховувала: 33 єврейські доброчинні установи, 6 спілок допомоги бідним, 8 благодійних громад загального характеру, 5 позикових кас і 2 дешеві їдальні.

Доброчинність серед населення здійснювалася в різний спосіб. Для прикладу наведемо один запис із журналу засідань Катеринославської міської думи в лютому 1903 р.: "Катеринославські купці Меєр, Абрам, Вульф, Герш Добруськіни внесли до каси міської управи 2 закладні білети з виграшем Державного Дворянського Земельного Банку, прохали Міську управу прийняти зазначені папери на довічне зберігання, відсотки ж по купонах видавати щорічно Катеринославському громадському рабину для передачі їх на користь бідних учнів місцевої Талмуд-Тори”[1,с.45]. На іншому засіданні міської думи обговорювалося питання про розподіл відписаних на благодійність місту коштів Розенберга у розмірі 5 500 крб.

Газета "Приднепровский край" повідомляла про регулярне надходження коштів на користь євреїв-біженців, кількість яких у місті досягла 10 тис. У серпні 1915 р. таких пожертв надійшло більше 6 000 крб, більша частина цих коштів була передана в Катеринославський відділ Організації охорони здоров’я єврейського населення, скарбничим якого був М.А.Зільберман.

У грудні 1915 р. ця ж газета повідомляла, що місцевий гурток єврейських дам подарував армії 200 комплектів білизни і 200 пакетів із продуктами, милом, тютюном і сірниками.

Доброчинна діяльність здійснювалася різними спілками. Катеринославська благодійна спілка, очолювана М.Ю. Карпасом, мала два двокласні училища, у першому завідуючою була Р.Б. Метелицька, у другому – Х.А. Плоткіна

Організація опіки учнів катеринославських Талмуд-Тор допомагала незабезпеченим учням трьох міських Талмуд-Тор, її директором була Е.М.Співаковська.

Організацією взаємодопомоги учням і вчителям-євреям м. Катеринослава опікувався Д.А. Каплан.

Центральна спілка опіки над учнями-євреями в молодших класах піклувалася про дві безкоштовні школи. Перша мала 6 відділів, що відповідало чотирикласній гімназії. У 1910 р. кількість учениць у гімназії досягла 280 чоловік. Друга гімназія на 160 чоловік була на вул. Московській, 7 і складалася з чотирьох відділів. Випускниці цієї школи могли продовжувати навчання, перейшовши на п’яте відділення першої школи.

Спілка також мала вечірні курси для 150 дорослих дівчат. Керувала нею В.Д.Цацкіна, її заступником був Ф.Д.Ротенберг, секретарем – М.М. Гольденштейн, скарбничим – Є.М.Гольденштейн, членами правління були С.Д.Палій і Г.М.Карпас.

Досить велику доброчинну діяльність проводила Спілка опіки над дітьми євреїв. У 1911 р. до складу спілки входили: голова – М.Б. Амчиславська, скарбничий – Г.А. Зільберман, секретар – С.Р.Болоховська, пізніше ці обов’язки виконував Б.С.Шабад; члени правління: Р.В.Берлін, С.С.Геккер, О.Л.Гіммельфарб, Ф.І.Зільберман, Р.А.Камінська, М.А.Мечерет, Р.М.Уманська, З.А.Ямпольська, а також А.Г.Лур’є, М.А.Штейн, М.Б.Ямпольський, С.М.Станіславський. Членами спілки було близько 200 чоловік.

На своїх засіданнях окрім ряду організаційних справ правління розглядало і питання виховання в школах, організації харчування учнів, надання медичної допомоги. Це допомога стоматолога А.Г.Фельдмана, лікарні М.С.Ерліха, лікаря М.Г.Болоховського, а також лікарів єврейської лікарні. Багато уваги приділялося літньому відпочинку учнів.

Грошовий звіт спілки за 1911 р. показує, що бюджет складав 9 533 крб прибутків і видатків. Дохід складався із сум коробкового збору – 1 008 крб, добровільних пожертв від різних організацій – 2 222 крб, також було виділено 75 крб від громадського збору та багатьох інших джерел. Витрати становили: на виплату педагогічному персоналу – 2 427 крб, слугам – 322 крб. Міська управа виплатила Спілці поширення освіти серед євреїв 400 крб [1,с.46].

Пожертви надходили від різних приватних осіб, суми внесків складали від 1 до 50 крб. В опублікованому звіті за 1911 р. наводиться повний список осіб, які вносили свої кошти, що включає більше 400 прізвищ.

Пожертви були не лише грошові, надавалися також речі, вугілля, цемент, інші будівельні матеріали. Наприклад, трубопрокатним заводом було подаровано 12 листів цинкового заліза, а від „пані Фірман – дрова, пані Кісін – 5 фунтів цукру” [Там же] і т. ін. Усім, хто допомагав, правління висловлювало подяку.

Перша безкоштовна жіноча школа в Катеринославі – „Школа громадської опіки над дітьми євреїв – була відкрита в 1895 р., там спочатку навчалося 50 дівчат. Створена в 1908 р. Спілка опіки над дітьми євреїв узяла під опіку цю школу, де кількість учениць збільшилася до 150. У наступному році вже було 184 дитини, із кожним роком їх кількість дедалі збільшувалася (у 1910 р. – 200, в 1911 р. – 259 учениць). Школа була трикласною. Був підготовчий клас – 62 дівчинки. Існувала група з 29 осіб, більшість яких були сиротами, вони за рівнем підготовки не могли навчатися навіть у підготовчому класі. Таку групу називали "звуковики" (їх заняття проходили виключно в усній формі). Вік учениць становив від 8 до 15 років. В основному це були діти ремісників – 89 дівчаток, робітників – 30, сироти – 43 [Там же, с.47].

Учениці отримували допомогу у вигляді книг, одягу, взуття, саме ж навчання було безкоштовне. Особливо нужденні отримували безкоштовні обіди і чай. Заняття починались о 9.00 ранку і закінчувалися для молодших класів – о 14.10, для старших – о 15.10 (у ІІІ класі). Графік навчальних годин був такий: "звуковики" навчалися 9 годин на тиждень (російська мова та арифметика); у підготовчому класі вивчали російську мову, арифметику, закони єврейської віри і єврейську історію, а також рукоділля – усього 28 годин на тиждень. Стільки ж становило навантаження в І класі, але тут були добавлені ще співи й малювання. Навчальне навантаження в ІІІ класі складало 34 години, додатковими дисциплінами були історія, гігієна та гімнастика.

На свято Пурим готували дитячі вистави, пригощали різними солодощами, проводили ігри, конкурси, танці. На кінець навчального року призначалися прогулянки на Воронцовський острів. У цій поїздці брали участь вчителі, а також учениці ІІ та ІІІ класів. Випускний клас відвідував завод Петровського, а молодші – „сінематограф Ролля”. Учні за час навчання відвідували Музей О.М. Поля (зараз Історичний музей ім. Д.І.Яворницького).

У школі регулярно проводилися засідання педагогічного комітету (у 1911 р. їх було 20), на яких окрім повсякденних справ обговорювалися нові напрямки в педагогіці. Основна увага приділялася відстаючим дітям, для досягнення кращого результату їх виділили в окрему групу й займалися з ними окремо – показники були позитивними. Із 14 вчителів вищу освіту мали троє.

Друга безкоштовна школа була відкрита 2 вересня 1911 р., вона знаходилася там, де й трикласна школа спілки. Трирічна освіта в школі дозволяла випускати кваліфікованих працівників із „пошиття дамського і дитячого одягу”. Навчальне навантаження складалося з 45 годин на тиждень, із яких 33 години відведені на вдосконалювання ремесла, що викладалося в школі. Із загальноосвітніх предметів викладалися: російська мова – 3 години, єврейська мова та історія – 1, географія – 2, малювання – 2, історія, гігієна, співи, гімнастика – по 1 годині.

У 1911 р. в школу було прийнято 25 учениць (серед них діти ремісників – 9 чоловік, дрібних торговців – 6, учителів – 3, а також 5 сиріт). Перевага віддавалась ученицям, які закінчили початкову школу спілки, проте зараховувалися випускниці й інших міських шкіл [1, с. 48]. Освіта була безкоштовна, найбідніші отримували одяг та взуття. Усі учениці одержували безкоштовну медичну допомогу, яку надавали: стоматолог О.Г.Фельдман, лікар М.І.Балоховський, єврейська лікарня Н.С.Евріха. Діти знаходились у школі протягом всього дня – з 8.00 до 18.00. Гарячі обіди були дуже дешеві. Подружжя Ф.І. та Г.А. Зільберманів оплачувало за свій рахунок обіди п’ятьом дівчатам-сиротам. Організовувалися традиційні дитячі свята і лотереї.

Бюджет школи в першому півріччі 1911/12 р. становив 1 118 крб. Із цієї суми 986 крб складали особисті пожертви. Ф.І. та Г.А. Зільбермани внесли 510 крб, В.Я. і Г.Л.Геккери – 100 крб, інші вносили від 3 до 50 крб.

Спілка опіки над дітьми євреїв організувала „Летнюю колонию”. У 1911 р. вона була розташована безкоштовно на дачі Ф.І. та І.Є.Кофманів. У колонії з 7 червня по 7 липня відпочивало 75 дівчат, направлених Центральною і Катеринославською спілками опіки над дітьми євреїв, а також училищем Аврашової. З 10 липня по 10 червня в колонії знаходилося 75 хлопчиків, які навчалися в міських училищах та в школі рабина Гельмана, частину дітей присилала Спілка освіти євреїв.

Побудова школи почалася 15 березня 1910 р. і завершилася 15 жовтня того ж року. На це було витрачено 15 000 крб, причому матеріалів було надано на 3 600 крб. Спілка поширення освіти серед євреїв виділила 4 000 крб безвідсоткової грошової допомоги терміном на 10 років. Було пожертвувано багато грошей і матеріалів. Список жертводавців нараховує сотні прізвищ, так, Б.А.Рачинський вніс 2 100 крб, також не залишилися осторонь Зільбермани, Карпас і багато інших.

На вулиці Бородинській в будинку №24 було 3 доброчинних заклади: Притулок ім. М.Ю.Карпаса для бідних жінок - євреєк, Притулок для старих-євреїв та Дитяча їдальня Спілки допомоги бідним євреям м. Катеринослава.

Цими закладами керував один опікунський комітет, головою якого був М.Ю.Карпас, його заступником був М.З.Мошкевич, скарбничим – І. М. Лєвін, а наглядачем – І. Д. Агульник. Обидва притулки вміщували по 20 чоловік, яким надавалося харчування. Приймались у притулки переважно місцеві євреї, які не мали родичів або через старість не могли себе забезпечити.

У притулку для старих у часи Першої світової і громадянської воєн жив і закінчив у 1919 р. своє життя Й. А. Хазанов, єврейський громадський діяч, один із засновників Єврейської національної бібліотеки й університетської бібліотеки в Єрусалимі. Й.А. Хазанов був прибічником Т. Герцля і зумів у Білостоці зібрати велику кількість книг і матеріалів, котрі поступово переправляв в Єрусалим. Тільки в 1895 р. він відіслав 8 800 томів (вагою приблизно 4 тонни). У 1915 р. всі євреї, які жили в прикордонній зоні, були за наказом російського військового командування вислані з Білостока, тоді ж Й.А.Хазанов опинився без будь-яких коштів і був прийнятий у Катеринославський притулок.

У 1909 р. на кошти М.Ю.Карпаса був відкритий єврейський сирітський будинок на вулиці Філософській, 29. У 1917 р. ним керував І. Кричевський. Пізніше цей притулок став єврейським дитячим будинком (тепер дитячий будинок №4), директором якого був Г. М. Левін. Недалеко знаходилось училище сирітського будинку. В 1910 р. ним завідувала Р.Н.Богдановська, потім – Є.Гіцельтер. У лютому 1910 р. газета "Приднепровский край" опублікувала лист секретаря опікунської ради сирітського будинку С.Кранцефельда з подякою особам, які надавали допомогу.

Спілка допомоги бідним євреям та ремісникам м. Катеринослава, головою якої був А.В.Вітлін, знаходилася на вулиці Харківській. Ця спілка організовувала різні професійні курси для столярів, про що свідчило оголошення в газеті "Приднепровский край". Існував катеринославський відділ Спілки охорони здоров’я євреїв, управління якого знаходилося на вулиці Олександрійській, 24 (зараз вулиця Артема). В 1915 р. сюди зверталися євреї-біженці, яким знаходили роботу й надавали матеріальну допомогу. Оголошення про допомогу публікувалося в газеті "Приднепровский край".

Кожного року в довідниках „Весь Екатеринослав” розміщувалися повідомлення про роботу єврейської лікарні, гуртожитка безпритульних дітей гуртка дам Спілки допомоги бідним євреям м. Катеринослава

У місті діяли різні лікарні, як правило, платні. Одним із напрямків покращення життя євреїв було створення безкоштовної багатопрофільної лікарні. Міська управа виділила земельний наділ на тодішній околиці міста, територія була оточена високою огорожею. Лікарня мала три одноповерхові і одну двоповерхову будівлі. В одному з одноповерхових будинків вівся амбулаторний прийом, в інших двох корпусах були стаціонарні відділення. На першому поверсі були адміністративні кабінети, а другий поверх здавався під квартиру старшого (головного) лікаря.

Управління єврейською лікарнею здійснювалося під контролем лікарського комітету, який, згідно з уставом, складався з голови (в особі міського голови) чи його заступників і двох лікарів: старшого і молодшого, які змінювалися щороку. У лікарні працювали хірурги С.Л.Фельдман, С.Б.Бенісович, терапевт П.З.Гольдберг, А.І.Фельдман. Завідувачем інфекційного відділення був Й. М. Розенгард, батько видатного вченого-теплоенергетика, доктора технічних наук, професора Ю. Й. Розенгарда, автора більше 500 наукових праць. Він створив свою наукову школу, серед його учнів багато вчених та інженерів.

З приходом до влади більшовиків система доброчинної діяльності різко змінилася, більшість організацій припинила своє існування, деякі об’єднувались і змінювали напрямки своєї діяльності. Але, зробивши аналіз наукової літератури, можемо стверджувати, що в народу без держави була досить добре організована система взаємодопомоги, доброчинної діяльності. Єврейський народ мав економічне підґрунтя для цього і вірив у свою роботу. Взаємодопомога, благодійна діяльність є прикладом, який варто наслідувати, для того щоб поліпшити життя українського народу.

Список використаної літератури

1. Быстряков А. Евреи Екатеринослава – Днепропетровска (ХVІІІ – нач. ХХ вв.). – Д.: АРТ-Пресс, 2001. – 144 с.

2. Быстряков А.Г. История Екатеринославского политехнического института (1916 – 1921). – Д.: Січ, 1999. – 64 с.

3. Варшавский А.М. История евреев России, СССР и Украины.– Д.: Січ., 1997. – 93 с.

4. Днепропетровский еврейский народный университет. Общие сведения/ Под ред. проф. Л.М. Черткова и В.М. Лирера/ – Д.: ДС "Джойнт", 1993. – 20 с.

5. Дніпропетровськ: віхи історії/ За ред. А.Г. Болебруха. – Д.: Грані, 2001. – 258 с.

6. Евреи в Украине: Учеб.-метод. материалы/ Под ред. И.Б. Кабанчик. – Л.: ЛПТ, 2004. – 232 с.

7. Еврейская благотворительность в СНГ. Страницы истории 1989 – 2000: Сб. ст./ Ред. Р.Бур штейн. – С. Пб.: ИСОР, 2002. – 368 с.

8. Еврейская энциклопедия: свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем / Под общей ред. Л.Каценельсона и Д.Г.Гинцбурга. – С.Пб.: Терра, 1991. – Т.4. – 959 с.

9. Єврейське населення півдня України: дослідження і документи. Щорічник / Під ред. Б.Л. Стеркіна. – Запоріжжя: ДС "Джойнт". – Вип. 1. – 1995. – 96 с.

10. История евреев России, СССР и Украины. Учеб. пособие / Сост. А.М.Варшавський. – Д.: Б.и., 1995. – 184 с.

11. Кандель Ф. Очерки времен и событий: В 3 ч. – Иерусалим: Ассоциация „Тарбут”. – Ч.1. – 1988. – 195 с.; Ч.2. – 1990. – 295 с.; Ч.3. – 1994. – 335 с.

12. Мазо Б. Еврейский образ жизни, традиции и ритуал. Учеб. пособие. – Д.: ДС "Джойнт", 1994. – 82 с.

13. Материалы к истории евреев Украины/ Сост. Р.И.Гольдштейн. – Д.: Дніпро, 1993. – 96 с.

14. Материалы к истории еврейской общины Днепропетровщины (к 200-летию ее основания) – Д.: Дніпро, 1992. – 72 с.

15. Программы лекционных курсов Днепропетровского еврейского народного университета / Под ред. проф. Л.М. Черткова и В.М. Лирера – Д.: ДС „Джойнт”, 1997. – 50 с.

16. Стародубов А.Ф. Память истории / А.Ф. Стародубов, В.В. Самодрига, С.С. Іванов. – Д.: РВА „Дніпро-VAL”, 2003. – 336 с.

17. Чернова Л. Перспективы возрождения еврейских общин в Восточной Украине. – Д.: Призма, 1996. – 71 с.

18. Шадриков В.Д. Философия образования и образовательная политика. – М.: Б.и., 1993. – 190 с.

19. Яворницкий Д.И. История города Екатеринослава. – Д.: Промінь, 1989. – 196 с.