Біологічні науки

Корнієвська В.Г., Панченко С.В., Корнієвський Ю.І.

Запорізький державний медичний університет

Класичний фітотранквілізатор валеріана лікарська

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.s.l.) поліморфний вид, на території України зростає 16 видів, такі як валеріана висока (Valeriana exaltata Mikan et Phol.), в.болотна (V. palustris Kreyer), в.блискуча (V.nitida Kreyer) в північних областях, у південих областях України в. пагононосна (V. stolonifera Czern.) та інші. Всі вони входять в збірний вид Valeriana officinalis L.s.l. родини Valerianaceae Batsh.[5].

На данний час в сировині валеріани відкрито більше 400 сполук первинного і вторинного обміну із встановленою хімічною структурою. У ряді речовин первинного обміну виявлені вуглеводи, представлені моносахаридами (арабіноза, галактоза, галактуронова кислота, глюкоза, ксилоза, рамноза, фруктоза), дісахаридами (рутиноза, сахароза, рафіноза) і полісахаридами (крохмаль, пектин, геміцелюлоза, целюлоза); амінокислотами: моноамінокарбонові (гліцин, аланін, валін, лейцин, ізолейцин, серін, тренін, цистеїн, метіонін, тирозин), моноамінодікарбонові к (аспарагінова, глютамінова), діаміномонокарбонові (аргінін, лізин) і гетероциклічні (пролін, гістидин), ферменти (оксидаза, пероксидаза, каталаза, ліпаза, лінамараза), ліпіди: насичені жирні кислоти (масляна, капронова, ізокапронова, каприлова, капрінова, лаурінова, ізолауринова, міристинова, пентадеканова, пальмітинова, маргаринова, стеаринова, елеостеаринова, арахінова, бегенова), ненасичені жирні кислоти з одним подвійним зв'язком (пальметолеїнова, гептодієнова, олеїнова, ейкозенова, ерукова), ненасичені жирні кислоти з двома подвійними зв'язками (лінолева, ейкозадієнова, докозадієнова), ненасичені жирні кислоти з трьома подвійними зв'язками (ліноленова, ізоліноленова), вітаміни (аскорбінова кислота, каротиноїди, токофероли), органічні кислоти (мурашина, оцтова, пропіонова, яблучна, ізовалеріанова і інші.).

У ряді сполук вторинного обміну найбільш вивчені ефірні олії і іридоїди (валепотріати), як основні речовини, що зумовлюють заспокійливі властивості валеріани лікарської. У зв'язку з цим якісний склад ефірних олій і валепотріатів вельми різноманітний, що природньо позначається на специфіці фармакологічних ефектів і особливостях терапевтичної дії.

У ефірній олії валеріани ідентифіковано 69 компонентів, серед яких монотерпеноїди, представлені аліфатичними (α- і β-мірцен, ліналоол, цитронелол, цитронелілацетат, цитронелілізовалеріанат), моноциклічними (лімонен, α- і β-феландрен, α-терпінен, терпінеол, терпінілацетат, терпінолен, піперитон, іонон, дігідроіонон, β-елемон) і біциклічними (α-пінен, камфер, камфен, камфора, α-фенхен, сабінен, α-туйен, борнеол, борнілацетат, борнілізовалеріанат, міртенол, міртенилацетат) речовинами; сесквітерпеноїди - ациклічні (неродіол), моноциклічні (бісаболен, гермакран), біциклічні (валеренол, валеренал, валеренолова кислота еудесмол, γ-селінон, валеранон, валеріанол, фауронілацетат, кріптофауронол, конгол, каноконол, каноконілацетат, γ-кадінен, арістол, коларен, мааліол, (+)-маалоксід, похідні кесану), трициклічні (каріофілен, алоаромадендрен, ледол) і ароматичні речовини (бензальдегід, метилтимол, метилкарвакрол, метилчавікол, евгенол) [1,3].

Основною групою природних сполук валеріани, що зумовлюють седативну дію, є валепотріати. У ряду сполук, що не містять вуглеводних залишків (валтрат, ізовалтрат, ацевалтрат, 7-епідеацетилізовалтрат, 5-6-дігідровалтрат, ізовалероксігідроксідідровалтрат) і глікозиди [6]. При кількісному визначенні валепотріатів з використанням гідроксамової реакції відмічено, що більше всього їх містилося в кореневищах з коренями валеріани високої (0,75-1,21%), в. болотної (0,97-1,04%), в. блискучої (0,41-0,47%), в.пагононосної (0,22-0,27%) [2].

Вміст ефірної олії в середньому становить: у валеріани високої (1,28%), в.блискучої (1,59%), в.пагононосної (1,12%).

З даних, отриманих при проведенні нами кількісних визначень ефірної олії і валепотріатів, видно, що при більшому накопиченні в тому або іншому виді валеріани ефірної олії, менше містилося валепотріатів і навпаки, можливо, з цим пов'язана вираженість проявлення фармакотерапевтичної дії, головним чином, седативних властивостей валеріани з різних місць зростання.

Багатий хімічний склад зумовлює широту медичного застосування валеріани, перш за все як м'якого заспокійливого, загальновизнаного, нешкідливого і сприяючого сну засобу. Вона є класичним гіпнотичним фітотранквілізатором, що проявляє (подібно до найпоширеніших по частоті застосування препаратів - похідних бенздіазепіну) транквілізуючі властивості, які виражаються переважно в анксіолітичному, антифобічному, противосудомному, антиагресивному, антидепресивному, антистресовому ефектах. Валеріана прискорює процес засипання, поглиблює сон, пролонгує на 30-50% дію снодійних, потенціює вплив седативних, протисудомних і інших засобів.

Препарати валеріани не викликають відчуття ейфорії і звикання. Вони регулють обмінні процеси, особливо при весняній втомі. На відміну від похідних бенздіазепіну і снодійних препаратів синтетичного походження, яким віддають перевагу як сучаснішим і дієвішим, її лікувальний ефект не супроводиться утрудненням формування будь-яких емоцій, у тому числі і позитивних, а також зниженням уваги, точності реакцій, працездатності. Після різкого припинення прийому синтетичних транквілізаторів бенздіазепінового ряду виникає синдром відміни: нервозність, дратівливість, тривожність, симптоми абдомінального дистресу (нудота, блювота, диспепсія). До того ж при їх тривалому застосуванні формується лікарська залежність. Механізм ефектів валеріани постійно дискутується. Особливості його психофармакологічного спектру остаточно не з'ясовані. Для валеріани характерна двухфазність дії. У малих дозах вона надає місцеву стимулюючу дію на ЦНС, підвищуючи працездатність і збільшуючи концентрацію уваги, пам'яті; у великих дозах під її впливом відбувається пригнічення ЦНС, знижується рефлекторне збудження в центральних відділах з одночасним посиленням гальмівних процесів в нейронах кортикальних і субкортикальных структур головного мозку.

Найважливіша перевага валеріани полягає в тому, що вона доповнює і підтримує психічну енергію. У вигляді різних лікарських форм, зокрема біологічно активних добавок до їжі і фітозборів, її використовують для лікування хвороб нервової, серцево-судинної, травної і інших систем. Так, валеріана показана при лікуванні тривожних, соматоформних, особових розладів, неврастенії, розладах адаптації, сну. Крім того, вона цілюще впливає на головний біль м'язової напруги, судинного і психогенного характеру, на неврозоподобні і психопатоподібні стани, викликані інфекціями, інтоксикаціями, черепномозковими травмами та іншими причинами. При важких розладах ЦНС валеріана використовується як додатковий засіб для потенціювання нейролептиків седативного спектру, атипових нейролептиків, а також антидепресантів і транквілізаторів.

Застосування валеріани в гомеопатії визначається наявністю таких симптомів, як відчуття електричних розрядів, що проходять через все тіло, відчуття комка в горлі, а також різкому, несподіваному нервовому і м'язовому болі, швидкою зміною настрою з схильністю до відчаю та інше, особливо у випадках недостатньої реакції на навколишнє середовище, зокрема, на вживане, здавалося б, адекватне лікування. Вирівнююча дія валеріани нерідко знімає супутні болі в області серця, в шлунку, печінці, жовчному міхурі. Як профілактичний засіб вона використовується здоровими людьми перед конфліктною ситуацією.

За сучасними уявленнями депреміруючий ефект валеріани пояснюється синергізмом дії валепотріатів і компонентів ефірної олії, переважно сесквітерпеноїдів, зокрема, валеренової кислоти. Їх вміст залежить від географічних і екологічних умов зростання особин. Так, в зразку валеріани, що зростає на дослідному полі Запорізького державного медичного університету, в ефірній олії при газохроматографічному дослідженні виявлено до 100 складових з переважанням валеренола (19% ), а в суміші іридоїдів - близько 15 мажорних і мінорних речовин з домінуванням валтрата.

Валепотріати - нестійкі сполуки, що легко руйнуються, більш стабільніші сесквітерпеноїди. Заспокійливі властивості свіжовиготовлених галенових препаратів валеріани, особливо із свіжої фітомаси, і численних комбінованих препаратів, до складу яких вони входять, зумовлені, перш за все, цими двома групами речовин. При зберіганні седативна активність препаратів знижується, але не зникає повністю. Її продовжують проявляти компоненти ефірної олії, в їх числі сесквітерпеноїди, а також інші речовини цього комплексу.

Окрім седативної дії, валепотріати володіють спазмолітичною і цитотоксичною активністю. Одна з їх особливостей - відсутність міорелаксуючої активності, характерної для бенздіазепінових транквілізаторів. Наряду з цим по противосудомному ефекту валепотріати наближаються до останніх. Можливо, протисудомна дія реалізується шляхом їх впливу на ГАМК-ергічну систему. Регулюючу нейрогенну і психотропну дію валепотріатів пояснюють переважаючою активацією гальмівних процесів в корі великих півкуль головного мозку, збільшенням вмісту у-аміно-масляної кислоти (ГАМК) і зменшенням вмісту її метаболічного попередника - глутамінової, а також аспаргінової кислот. Ці нейромедіатори беруть участь у формуванні різних поведінкових реакцій. В цілому, в широкому розумінні, седативна дія валеріани, ймовірно, зумовлюється рецепторами ГАМК, аденозину, барбітуратів, бенздіазепінів та інших. Разом з цим, вплив ГАМК-ергічної системи на стан тривоги переважно пов'язаний з взаємодією з серотонінергічною системою. З серотоніном пов'язані неспокій, депресія, пам'ять, сон, галюцинації, терморегуляція, апетит, сексуальна поведінка.

Під впливом валепотріатов, головним чином, активується пентозний цикл на тлі стимуляції кінцевого етапу гліколізу, що, можливо, зумовлює не тільки їх седативну дію, але і здатність підвищувати толерантність тварин до гіпоксії (у дозі 250 міліграм/кг вони достовірно збільшують тривалість життя щурів - самців в умовах гіпобаричної гіпоксії майже в 2 рази).

Валепотріати проявляють антагоністичні властивості до етанолу. Певною мірою вони володіють досить високою антинаркотичною активністю.

Найбільш широке медичне застосування знаходять водні витяжки валеріани (настій, відвар, мацерат), проте остаточно не з'ясоване значення таких її компонентів, які переходять у водну витяжку, як ГАМК і глутамінова кислота, які беруть участь у передачі нервових імпульсів, а також ізовалеріанова кислота, що змінює перехід імпульсів від кори до підкірки, пригнічуючи емоції і діючи на гіпоталамус подібно аміназину. З іншого боку, седативна дія водних витяжок, можливо, пов'язана не з нативними валепотріатами, а з продуктами їх розпаду, що утворюються вже на початкових стадіях виготовлення настоїв і відварів. До того ж балдринал, гомобалдринал і валтроксал активніші, ніж нативні валтрат і дігідровалтрат. Мацерат, виготовлений настоюванням кореневищ з коренями у воді при кімнатній температурі, вважають ефективнішим за настій, виготовлений за методикою Державної Фармакопеї, тобто при нагріванні.

Офіцинальна сировина валеріани володіє специфічним смаком і запахом. Її запах пригнічує функції серцево-судинної системи (частоту пульсу, артеріальний тиск). Цей вплив розцінюють як гіпнотичний. У зв'язку з цим заслуговують на увагу твердження, що препарати валеріани діють запахом і смаком. При виражених проявах неврозу позитивний ефект може наступити через місяць систематичного вдихання валеріанового аромату. Найбільш оптимально він проявляється в суміші сировини валеріани і інших рослин. При перевірці в стаціонарі і поліклінічних умовах відмічена дієвість вдихання запаху настоянки валеріани [4].

ВИСНОВКИ

Найважливіша перевага фітотранквілізатора валеріани лікарської полягає в тому, що вона доповнює і підтримуює психічну енергію.

Використання у вигляді різних лікарських форм, а також біологічно активних добавок до їжі і фітозборів, може сприяти більшій або меншій вираженості терапевтичного ефекту, уміле комбінування різних видів лікарської сировини - важливий чинник в усуненні порушень сну і безсоння, тривожних станів.

Література

1.Валерианотерапия нервно-психических болезней. / Н.С.Фурса, Е.А.Григорьева, В.Г.Корниевская и др./Запорожье: Изд-во ЗАО «ИВЦ с/х» 2000.-348с.

2.Державна фармакопея України./Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр».-1-е вид.-Доповнення 2.-Харків:Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр», 2008.-620с.

3.Корнієвська В.Г. Порівняльне фармакогностичне дослідження валеріани пагононосної та валеріани високої.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд.фарм.наук.-Львів,2002.- 20с.

4.Фитотерапия инсомнии /Н.С.Фурса, Ю.И.Корниевский, А.А.Рыжов и др./Запорожье:Изд-во ЗГМУ,2005.-185 с.

5.Фурса Н.С., Корниевский Ю.И., Мазур И.А. Валериана - корень жизни.-Запорожье: Изд-во ЗГМУ,1996.-122с.

6.Stahl E.,Schild W. Uber die Verbeitung der aeguilibrierend Wirkenden Valepotriate in der Familie der Valerianaceen// Phytochemistry,1971.-Vol.10.№1.-Р.147-153.

Відомості про авторів:

Корнієвська В.Г., к.фарм.н.,старший викладач курсу ботаніки ЗДМУ

Панченко С.В. студентка 5курсу фармфакультету ЗДМУ

Корнієвський Ю.І., к.фарм.н., доцент, завідувач курсу ботаніки ЗДМУ

Адреса для листування:

Корнієвський Юрій Іванович

69032, м.Запоріжжя, проїзд Дружний 9А кв.22 Моб.тел 8.067.772.96.17