Кіровоградській національний технічний університет
ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ – ПОШУК КРАЩОЇ
ДОЛІ
Еміграція – це спосіб заявити своїй вітчизні,
що її не вважають рідною матір’ю
Андріан Декурсель (французький
драматург)
Стан ринку праці (який у свою
чергу зумовлений розвитком економіки) розглядається нами як економічна проблема,
що є першопричиною гіпертрофованості міграційних процесів.
Необхідно наголосити саме на цьому
терміні, оскільки існує природний (об’єктивний) рівень трудової міграції (як
природний рівень безробіття), зумовлений економічними процесами і зв’язками.
Формат цього процесу для України сформувався ще за часів Радянського Союзу, діє
і сьогодні внаслідок активного її входження до сфери міжнародного ринку праці.
І саме тому, відпрацювання
підходів взаємодії національних ринків праці (зокрема через регулювання
трудової міграції, як країн ЄС, так і країн, що будуть новими сусідами
співтовариства) є надзвичайно важливим завданням.
Особливість кроків у цьому напрямі
полягає у тому, що певна частина міжнародного ринку праці (в тому числі і
українського її сегменту) знаходиться в тіні, а отже породжує і нелегальну
трудову міграцію. Тому, спільні зусилля і країн-донорів, і країн-репецієнтів,
насамперед, мають бути спрямовані на детінізацію використання праці
робітників-мігрантів.
Становлення ринкових відносин у
країні відбувалося в умовах економічного спаду. Тому, у 90-х роках на її
трудовий потенціал не було достатнього попиту на внутрішньому ринку праці. Більш
того даний попит був обмежений навіть при досить високих темпах економічного
зростання країни і, як наслідок, майже відсутній в умовах сьогоднішньої
світової економічної кризи.
Крім недостатньої сфери прикладання
праці, дуже вагомим чинником трудової міграції є і неадекватна оцінка робочої
сили, адже в Україні склалися економічні передумови для перерозподілу робочої
сили як у країні-донорі. Причому економічний і соціальний ефект поїздок не
можна оцінювати в єдиному вимірі і тільки у темних барвах. За переконанням
Петрової Т.П., трудові міграційні поїздки громадян України в контексті
економічного її сьогодення є явищем позитивним. З іншого боку, у робітників
мігрантів є можливість використати своє природне багатство – здібності і набуті
знання та мати за це пристойну винагороду. З другого боку, держава, яка поки що
не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, має потужне
зовнішнє джерело формування національного багатства, а також громадян (з певним
матеріальним підґрунтям), які не тільки хочуть, але й можуть розбудовувати
цивілізований ринок в Україні, вже як підприємці.
За розрахунками на основі
статистичної і адміністративної інформації про чисельність та економічну
активність населення, даних консульських установ і суб’єктів господарської
діяльності, які займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян за
кордоном, близько трьох мільйонів наших співвітчизників працюють за межами
України [2, с. 47].
Якби накреслити графік бюджету
пересічної сім’ї за останнє десятиріччя, то буде видно, що
цей бюджет є надзвичайно дефіцитним. А за законом збереження енергії, енергія
не з’являється з не від куди і не зникає нікуди.
Тобто, як вважає Кондратюк С.М., «…цей дефіцит обов’язково мав бути
компенсований, що і відбулось шляхом скорочення життя, епідемії соціальних
хвороб, таких як туберкульоз, деградацію соціальних стандартів і моралі,
зростання злочинності» [2 С. 168].
Натомість, «величезним
досягненням» є те, що з 1 січня 2009 року законодавчо задекларовано мінімальну
заробітну плату, яка встановлюватиметься у розмірі не нижчому від розміру
прожиткового мінімуму для працездатних осіб [1].
Не можна вже відсторонюватися від
факту, що мільйони наших працелюбних співвітчизників не можуть мати пристойний
заробіток у власній країні і змушені перебувати в пошуках заробітку по світу для
утримання своїх сімей. Якщо в рідній країні відпрацювавши повну норму робочого
часу з належною продуктивністю не можеш заробити на елементарне харчування не
те що дітей, а навіть для самого себе, то за законом збереження енергії маєш
або вмерти, або вкрасти, або шукати кращої долі в еміграції.
Проте, не зважаючи на те, що
хвороба дуже запущена, держава має шанси і зобов’язана активно взятися за її
лікування. Причому успіх лікування залежить від того, наскільки солідарними
будуть дії соціальних партнерів – держави, роботодавців, профспілок, а також
науковців і засобів масової інформації.
Література:
1. Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на
рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб» від 14.12.2006р. №466-V http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=466-16
2. Матеріали Національного тристороннього семінару
«Політика у галузі трудової міграції, нормативно-правова база та її
застосування з метою запобігання торгівлі жінками в Україні» 15-17 березня 2004
року м. Київ, 170с.
3. Маразми заробітної плати
та трудового законодавства http://www.marazm.org.ua/payment/3_39.html