Лимар Валерія Валеріївна

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк)

Місце України на міжнародному ринку знаніємістких послуг

Актуальність дослідження. Бурхлива експансія "знаніємістких|" галузей, що почалася|розпочинала| в середині 70-х років XX століття|віку|, змусила|примусила| багато дослідників заговорити про настання|наступ| "інформаційної ери", що змінює|зраджує| структуру суспільного|громадського| виробництва. Інформація та знання, що розуміються не як субстанція, втілена у виробничих процесах або в самих засобах|коштах| виробництва, а як безпосередня продуктивна сила, виявляються|опиняються| найважливішим чинником|фактором| сучасного господарства. Галузі, які виробляють|виробляють| знання і віднесені до "четвертинного" або "п'ятіркового" секторів економіки, стають нині первинним сектором, що забезпечує господарство найбільш істотним|суттєвим| і важливим|поважним| ресурсом. [8]

Маючи на увазі зниження ролі й значення речових чинників|факторів| виробничого процесу, можна говорити про досягнення матеріальним виробництвом деякої природної межі свого розвитку. Сьогодні настав той момент, коли основними ресурсами суспільства|товариства| стають не праця й капітал, а знання та інформація, які є|з'являються| основою знаніємістких| товарів і послуг.

В умовах глобалізації все більша кількість країн прагне вийти на світовий ринок знаніємісткої| продукції. Країни – «експортери знань» мають сильні економічні позиції на світовому ринку знаніємістких| товарів і послуг. США, Японія, Німеччина|Германія|, Великобританія й деякі інші країни вже декілька десятиліть є|з'являються| основними лідерами на ринку високих технологій. Участь країни в міжнародному технологічному обміні як експортера знаніємісткої| продукції свідчить|засвідчує| про загальну|спільну| конкурентоспроможність економіки та ефективність її науково – технічного комплексу. [1, 35]

Метою даного дослідження є визначення місця України на ринку знаніємістких послуг, виробництво й надання яких є основою економіки розвинених країн.

Вивченню даної проблеми присвячені роботи багатьох українських учених, а саме Гєєца В. М., Андрощука Р., Денісюка В., Соловйова В. П., Кацури С. М., а також зарубіжних авторів Веліхова Е., Макарова В. Л., Келера В.

Інноваційний розвиток України є запорукою побудови сучасної конкурентоспроможної економіки, підвищення можливостей використання переваг економічної глобалізації, розширення ефективних напрямів міжнародної економічної співпраці, отримання більшої частки світового доходу. Тому, природно, стратегічним орієнтиром нової парадигми зовнішньоекономічної стратегії України мають бути „якісні зміни спеціалізації України у світовому поділі праці за рахунок упровадження комплексної експортної стратегії, орієнтованої на підвищення частки в експорті інноваційної та традиційно вітчизняної продукції з високим рівнем доданої вартості, збільшення надання високотехнологічних послуг”. [6, 51]

По суті послуги відрізняються від товарів чотирьма основними якостями: невідчутністю, невід’ємністю, непостійністю і незбереженням. Невідчутність трактується як якість, за якою існує лише дія, про яку неможливо робити судження до її завершення. Невід’ємність послуги від її носія обумовлена потребою у безпосередній взаємодії продавця і покупця. Унікальність кожної операції та її сприйняття клієнтом призводить до непостійності послуги. Нарешті, той факт, що послугу не можна зберігати, передавати, перевозити, формує таку її якість, як незбереження. [7, 149]

Державний комітет статистики України дає поняттю „послуга” наступне визначення: послуга – це діяльність суб’єктів, яка не набуває матеріально – речової форми і задовольняє певні потреби замовників – особисті, колективні. Вони є результатом різнородної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь – яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, призводить до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання. [2, 6]

Зовнішньоекономічні послуги являються товаром, що не проходять митного контролю і на який не оформляється вантажна митна декларація. Послуги не приймають форму матеріальних обєктів, на які розповсюджуються права власності. Реалізація послуг та їх виробництво невідокремлені один від одного. Головним в торгівлі послугами є те, що повинна відбутися операція купівлі – продажу, яка охоплює діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності (резидентів та нерезидентів), побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце, як на економічній території України так і за її межами. [3, 155]

Основними видами зовнішньоекономічних послуг є транспортні, подорожі, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні та інформаційні, роялті та ліцензійні, юридичні, бухгалтерські, науково – дослідні та дослідно – конструкторні, архітектурні та інженерні, державні послуги, послуги зв’язку, послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку. [3, 156]

В даній роботі буде проаналізована зовнішня торгівля України знаніємісткими послугами, які належать до п’ятіркового сектора економіки, а саме роялті й ліцензійні послуги та науково – дослідницькі та досвідно – конструкторські послуги.

Таблиця 1

 Зовнішня торгівля України знаніємісткими послугами в 2007 р., тис. дол. США

 

Роялті та ліцензійні послуги, тис. дол. США

Науково - дослідні та досвідно - конструкторські послуги, тис. дол. США

Експорт

Імпорт

Сальдо

Експорт

Імпорт

Сальдо

Країни СНД

1841,8

5961,6

-4119,8

67357

19161,7

48195,3

Європа

6976,9

96448,4

-89471,5

25149,8

36758,5

-11608,7

Азія

1012,5

90301,1

-89288,6

15293,1

601

14692,1

Африка

6

215,8

-209,8

1654,2

7,9

1646,3

Америка

3532,5

34785,8

-31253,3

3678,2

7742,2

-4064

Австралія та Океанія

34

1,7

32,3

60,5

0

60,5

Складено на основі джерел: [4, 135 - 142; 5, 145 - 153]

Дані наведеної таблиці свідчать про наступне. Географічна структура зовнішньої торгівлі України роялті та ліцензійними послугами в 2007 році характеризується негативним сальдо майже по всіх наведених регіонах, окрім Австралії та Океанії ( позитивне сальдо дорівнює 32,3 тис. дол. США).

Рис.1 Зовнішня торгівля України роялті та ліцензійними послугами в 2007 р., тис. дол. США

Що стосується науково – дослідницьких та досвідно – конструкторських послуг, тут ситуація інша: експортно – імпортні відносини України та країн СНД, Африки, Америки та Австралії та Океанії характеризуються позитивним сальдо (48195,3; 14692,1; 1646,3; 60,5 відповідно) – (табл 1).

Детальніше зупинимося на експорті та імпорті України науково – дослідницьких та досвідно – конструкторських робіт.

Рис. 2 Імпорт науково – дослідних                                         Рис. 3 Експорт науково - дослідних

та досвідно – конструкторських                                                   та досвідно – конструкторських

послуг України в 2007 р., тис. дол. США                     послуг України в 2007 р., тис. дол. США

 

Найбільша частка експорту даного виду знаніємістких послуг приходиться на країни СНД (більше 67 млн. дол. США), тобто саме цей регіон є найбільшим споживачем українських науково – дослідних та досвідно – конструкторських послуг. Що стосується імпорту, то країни Європи є найголовнішими постачальниками науково – дослідних та досвідно – конструкторських послуг. Їхня частка в загальному імпорті даного виду послуг складає майже 37 млн. дол. США.

Проведений аналіз свідчить про те, що країни СНД та Європи є головними торгівельними партнерами України стосовно знаніємістких послуг.

Висновки. Економіка сучасних розвинених країн характеризується превалюванням частки послуг над часткою вироблених товарів. Крім того саме знаніємісткі послуги складають найбільшу частину загального обсягу послуг. Експорт знаніємістких послуг свідчить про потужний науковий потенціал країни та грамотну експортно – імпортну політику держави.

На сучасному етапі Україна займає не значне місце на міжнародному ринку знаніємістких послуг. Найбільшим попитом українські послуги користуються серед країн СНД. Але ж на фоні такої ситуації Україна має значну залежність від європейського імпорту. В умовах всесвітньої економічної та фінансової кризи подібна ситуація не може бути вирішена в короткі строки: необхідна сбалансована зовнішньоекономічна політика, яка буде мати не тактичний, а стратегічний характер підтримки вітчизняного виробника знаніємістких послуг.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Андрощук Г., Денисюк В. Трансферт технологий: международный механизм передачи// Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 6 – С. 34 – 41

2.     Державний Комітет статистики України: Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К: Консультант. – 2004. – 625 с.

3.     Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2005 році: У 3 т./ Державний комітет статистики України; За ред. Ю. М. Остапчука. – К.: Вид. ІВЦ Держкомстату України, 2006. – Т. 2. – С. 155

4.   Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2006 році: Статистичний збірник. В 3 т. / Державний комітет статистики України. – К., 2007. – Т.1. – 156 с. С. 135 - 142;

5.   Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2007 році: Статистичний збірник. В 3 т. / Державний комітет статистики України. – К., 2008. – Т.1. – 172 с. С. 145 – 153

6.     Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 р. – К: Держкомстат України, 2006. – 128 с.

7.     Савельєв Є. В. Міжнародні послуги: сценарій розвитку для України XXI століття// Вісник економічної науки України. – 2005. - № 2.- С. 149 – 159

8.     Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы [Электронный ресурс]: учебное пособие для студентов вузов/ М.: Логос, 2000. – 365 с. – Режим доступа: http://www.postindustrial.net/content2/show_text.php?glavi_id=112&sql=glavi_show&books_id=34&table=books&lang=russian