Носенко Д.К.

Запорізький національний технічний університет

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ І МОНЕТАРНОГО ТРАНСМІСІЙНОГО МЕХАНІЗМУ

В сучасних умовах розвитку України стабільне функціонування економіки неможливе без проведення ефективної грошово-кредитної політики. Ефективність такої політики повністю залежить від правильного розуміння механізмів взаємодії між грошовим та реальним секторами економіки, і, відповідно, вибору цілей грошово-кредитної політики, що повністю визначається ступенем розвитку такого механізму, який називається трансмісійним або передатним. В свою чергу, в Україні, з її досить невисоким розвитком фінансового ринку, саме комерційні банки є основними суб’єктами, які передають імпульси грошово-кредитної політики реальному сектору економіки.

Термін «трансмісійний (передатний) механізм грошово-кредитної політики» був вперше запроваджений в кейнсіанському аналізі. Цей механізм Кейнс охарактеризував як систему змінних, через яку пропозиція грошей впливає на економічну активність [1]. Але, на сучасному етапі розвитку економіки, економісти перестали розглядати грошову пропозицію в якості головного визначника макроекономічних змін, включаючи ціну і замість грошового таргетування став поступово поширюватися режим інфляційного таргетування [3].

Провідні економісти визначають передатний механізм як процес послідовної передачі грошово-кредитної політики Національного банку на макроекономічні змінні (наприклад, на інфляцію). Виходячи з позиції структурної побудови трансмісійний механізм – це сукупність каналів, тобто ланцюгів макроекономічних змінних, якими передається вплив змін у грошово-кредитній політиці [2].

Структура трансмісійного механізму складається із каналів, по яким монетарні імпульси, генеровані Національним банком, впливають на основні макроекономічні змінні (ВВП, зайнятість, інфляцію), основними з яких є: процентний, канал доходу, валютного курсу, канал цін активів, Кредитний канал. Монетарні імпульси проходять три стадії. На першій стадії інструменти Національного банку (облікова ставка, операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкових резервів, курсу національної валюти тощо) впливають на ринкові відсоткові ставки, валютний курс, ціни на активи та умови кредитування. На другій – зміни в фінансовій кон’юнктурі ведуть до змін в номінальних видатках домогосподарств та фірм. На третій стадії відбуваються зміни в сукупному попиті, що впливають на темпи економічного росту, рівень безробіття тощо. Порушення на будь-якій стадії призводить до зниження або навіть відсутності результатів грошово-кредитної політики [4].

Саме через канали банківського кредитування і валютного курсу поступають імпульси банківської системи.

Комерційні банки є основними фінансовими посередниками, про що свідчать такі дані: на 01.11.2008 р. чисті активи банків склали 790493 млн. грн., тобто 98% до ВВП України (799996 млн. грн. за даними Держкомстату), а власний капітал банківської системи 95735 млн. грн., що становить 11,9% по відношенню до ВВП. Для порівняння у країнах Західної Європи чисті активи банків перевищують об’єм ВВП у 1,5–2 рази, а власний капітал становить близько 15% до ВВП. Також слід зазначити, що рентабельність власного капіталу склала на листопад 2008 р. склала 10,9%, а рентабельність активів 1,32%. Виходячи з цього, можна визначити, що банківська система України є досить розвиненою, відповідно, представляє інституціональну основу трансмісійного монетарного механізму, тому що інші складові фінансового ринку, а саме акції, облігації, ф’ючерси, опціони ще не є достатньо розвиненими, тому і значного впливу на дію передатного механізму не мають.

На сьогоднішній день у зв’язку з дестабілізацією валютного ринку України вплив обмінного курсу на стан банків і банківських ризиків є досить значним, що призводить до збільшення сили імпульсів (відповідно у випадку стабілізації валютного ринку відбудеться зниження сили імпульсів), які поступають банкам від номінального обмінного курсу. В свою чергу непередбачуваність динаміки валютного курсу збільшує інфляційні очікування суб’єктів економіки. Враховуючи ще високий рівень доларизації економіки (активи населення в іноземній валюті становлять 120313 млн. грн. на 01.11.2008), обмінний курс також непрямо впливає через інші канали трансмісійного механізму монетарної політики. Це свідчить про те, що обмінний курс здатний суттєво впливати на бухгалтерські баланси банків у випадку значної ревальвації або девальвації.

Розглянемо дію кредитного каналу, через який здійснюється передача імпульсів банків реальному секторі економіки. Об’єм кредитів (у тому числі довгострокових), наданих комерційними банкам суб’єктам підприємницької діяльності збільшився на 40% у порівнянні з 2007 р. (обсяг наданих кредитів – 432539 млн. грн.) і склав 608819 млн. грн. на 01.11.2008 р., що сприяло зростанню як і реального сектору, так і економіки країни в цілому. У той же час, інтенсивне кредитування є можливим фактором виникнення проблем і загрозою стабільності банківської системи, тому потрібен постійний аналіз ризиків, які беруть на себе банки з урахуванням зміни стану фінансового ринку та макроекономічної ситуації країни. З боку НБУ та уряду необхідні оперативні міри для підтримки належної ліквідності банків, оскільки цей показник характеризує, якою може бути реакція комерційного банку на дії монетарної політики: менш ліквідні банки реагують більш сильно, ніж банки з більшою ліквідністю. З іншого боку, фактори такі як розмір чи рівень капіталізації банку в цілому не є важливими для способу у який банк пристосовуватиметься до зміни процентної ставки.

Також дією кредитного каналу вважається зміна ризик-премії. Її сутність полягає в тому, що рівень процентних ставок по кредитам повинний забезпечувати їх доступність тільки для кредитоспроможних позичальників, які здатні своєчасно погашати свої фінансові зобов’язання. В той же час надання кредитів має бути недоступним для економічно недієздатних суб’єктів господарювання, що в майбутньому попередить виникнення проблемних кредитів. Премія за ризик визначається самостійно банком, виходячи з індивідуальних особливостей позичальника (його фінансовий стан, потрібна сума кредиту, термін тощо), відповідно, і формується кінцева вартість кредитної угоди.

Що стосується процентного каналу, то однією особливістю є обґрунтованість суперечливої інформації на банківських ринках [4]. Якщо вкладники та гравці на міжбанківських ринках зустрічаються з високою асиметричністю в розподілі інформації (наслідком якої є неповна інформація про фінансові можливості позичальника), тоді ефект розподілення відбудеться між банками, діяльність яких в значній мірі непрозора та недостатньо інформаційно забезпечена, що призведе до підвищення процентних ставок. Однак слід зазначити, що важливість асиметричності інформації нерідко перебільшується.

Таким чином, можна зробити висновок, що при проведенні монетарної політики необхідно враховувати стан банківської системи України, оскільки, як вже вище зазначалось, саме комерційні банки в сучасних умовах є інституціональною основою передатного механізму. Застосування помилкових і неадекватних інструментів грошово-кредитної політики може чинити негативний вплив на банківську діяльність, що фактично може призвести до зміни трансмісійного механізму.

Список використаних джерел

1. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос АРВ, 2002. – 352 с.

2. Міщенко В., Сомик А. Монетарний трансмісійний механізм в Україні. Стаття 1. Теоретичні засади трансмісійного механізму грошово-кредитної політики// Вісник Національного банку України. – 2007. – № 6. – С. 24–28

3. Моисеев С.Р. Трансмиссионный механизм денежно-кредитной политики // Финансы и кредит. – 2002. – №18. – С. 38–51.

4. Sgherri S. Monetary Transmission Channels, Monetary Regimes and Consumption Behaviour // DNB Staff Reports. – 2000. – №53, p. 5–43.