Чевичелова О.О.
Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Вплив
іноземної мови на хід процесу інтернаціоналізації вищої освіти
На початку XXI століття соціокультурний розвиток визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізація. До важливих векторів глобалізаційних процесів належить освіта, яка не тільки не залишається осторонь, а й активно залучається до них. Прискорення процесів глобалізації в економіці та політиці висувають нові вимоги до структури та якості освіти. Інтернаціоналізація вищої освіти – об’єктивний наслідок глобалізації сучасного світу та водночас значний ресурс прискорення інтеграції суспільного та економічного життя, усунення національної відокремленості. Глобалізація ставить перед університетами завдання підготовки до діяльності в умовах інтегрованих ринків праці. Орієнтована на ринок вища школа потребує змін навчальних програм, скорочення об’єму універсальної гуманітарної освіти, посилення професійного, спеціалізованого навчання. Відтак актуальним є з'ясування тенденцій розвитку вищої освіти в умовах культурної глобалізації та її наслідків, а також визначення передумов успішної інтернаціоналізації вищої школи, до яких, в першу чергу, належить знання іноземних мов.
В умовах небувалого ускладнення відносин у
глобалізованому інформаційному суспільстві часто ототожнюють такі поняття, як
інтернаціоналізація і глобалізація щодо вищої школи. Однак, як справедливо
стверджує М. Канаєв, необхідно проводити чітке розмежування між інтернаціоналізацією
навчальних закладів і глобалізацією освіти, які взаємопов’язані, але разом з
тим принципово різняться між собою [3].
Інтернаціоналізація – це розширення двосторонніх і багатосторонніх зв’язків і контактів між навчальними закладами різних країн на основі рівноправного і взаємовигідного співробітництва. Її мета – підвищення ефективності освітньої і науково-дослідної роботи, в ідеалі доведення її до кращого світового рівня, розширення мобільності викладацького й учнівського (студентського) персоналу [1]. Інтернаціоналізація освіти означає вільний академічний обмін викладачами і студентами між ВНЗ різних країн, а також створення єдиних спеціальних навчальних програм, а глобалізація – це універсалізація навчального планування, що здійснюється за рахунок попиту певного типу фахівця на глобальних ринках праці [2]. Отже, спробуємо узагальнити головні концептуальні погляди: інтернаціоналізація в галузі вищої освіти веде до інтеграції окремих ВНЗ і освітніх систем, а глобалізація, у свою чергу, – до їхньої конкуренції.
Які ж передумови успішної інтернаціоналізації? За яких
умов можливе ефективне міжнародне співробітництво? Або, іншими словами, які перепони стають на шляху вищого
навчального закладу, що бажає розвивати міжнародне співробітництво з метою
отримання відчутних результатів? До них, звісно, можна віднести недостатнє
фінансування, брак інформації, відмінності в організації та навчальних планах,
але першою з серйозних перепон на шляху інтернаціоналізації та глобалізації
вищої освіти може стати мовний бар’єр.
Мовний бар’єр не є проблемою лише у випадку
співробітництва країн, що використовують одну і ту саму мову. Мовні курси
складають більшу частину міжнародних програм у всьому світі. Вивчення менш
поширених мов заохочується та підтримується.
Інтернаціоналізація у вищій освіті не розвивалась би настільки добре,
якби не існувало мови міжнародного спілкування, якою сьогодні є англійська
мова. Європейські країни сигналізують про перехід до інтернаціоналізації,
впроваджуючи курси вивчення англійської мови, з метою організації міжнародних
обмінів студентами та викладачами.
Не викликає сумніву той факт, що найголовнішою умовою
міжнародного співробітництва є забезпечення взаєморозуміння шляхом викладання
та вивчення спільної мови та надання іноземним студентам освітніх програм на
мові, яку вони розуміють.
Нове бачення
освіти має на меті створення мотиваційного середовища для студентів у процесі
вивчення іноземних мов і сучасні умови розвитку суспільства здатні допомогти в
цьому. Адже з переходом системи освіти України до ринкових
економічних відносин підготовка майбутніх фахівців повинна враховувати світові
тенденції розвитку ринку праці, що вимагає володіння іноземними мовами.
Головне завдання
викладання іноземної мови у ВНЗ – навчити студентів користуватися нею як
засобом спілкування в усіх видах діяльності. Принцип функціонального підходу у
процесі вивчення іноземних мов стає основним.
Отже, нині розвиток вищої освіти підпорядковується
законам ринкової економіки, що вимагає постійного поповнення змісту освіти новітніми
матеріалами, запровадження сучасних технологій навчання з високим рівнем
інформатизації навчального процесу, розвитку вищої освіти у контексті тенденцій
світових освітніх систем. Європейська інтеграція відкриває нові горизонти для
випускників вищої школи. Добре знання іноземних мов та глибоке вивчення
економічних, соціальних, культурних умов життя та ментальності інших народів
відкривають двері до багатьох секторів міжнародного ринку праці.
Інтернаціоналізація всіх сторін суспільного життя робить іноземну мову
необхідністю. Вона стає дійовим чинником соціально-економічного,
науково-технічного й загальнокультурного прогресу суспільства. Це підвищує
статус іноземної мови як галузі освіти, адже
держава потребує висококваліфікованих фахівців із знанням іноземної
мови, професіоналів, зданих абсорбувати все нове і прогресивне, готових до
генерації і запровадження свіжих оригінальних ідей, а також до вигідної участі
у міжнародному співробітництві та формуванні нового ставлення до України в Європі і світі.
1. Балабанова Н. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України.
– К.: Арістей, 2005. – 104 с.
2.
Диев
В.С. Многомерный вектор глобализации: начало и основные компоненты// Философия
образования. – 2005. – № 1 (12). – С.15-21.
3.
Канаев
Н.М. Глобализация и высшее образование. Взгляд из ЮНЕСКО // Философия
образования. - 2005. - № 1 (12). - С.26-31.