Філософія/ 2. Соціальна філософія

к.філос.н. Мартинюк В.М.

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія .Кондратюка

ДУХОВНО-КУЛЬТУРНІ ЗАСАДИ ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Збіг процесів соціальної трансформації суспільства й процесів трансформації системи міжнародних відносин, загострення глобальних проблем сучасності й поява нових загроз існуванню людства, системна криза всіх сфер життєдіяльності суспільства, відсутність єдності в ньому щодо напрямків та перспектив його розвитку неминуче гальмують та деформують процес позитивної соціалізації особи, призводять до спотворених ціннісних орієнтацій молоді.

У таких умовах необхідність оптимізації процесу виховання високо моральної, духовно багатої особистості, громадянина – патріота самоочевидна й передбачає на підставі комплексного застосування соціальних, соціально-психологічних, педагогічних методик і технологій формування здорового, адекватного сприйняття соціальної дійсності, здатності до саморегуляції, стійкості, здорового соціального самопочуття. Інтегруючим началом може й повинна виступити ідея національно-державного патріотизму, реалізація якої починається вже з раннього дитинства.

Видатний мислитель М.О.Бердяєв писав, що всі політичні досягнення залежать від патріотичної наснаги, росту національної свідомості в суспільстві й народі. Народ повинен зробити гігантське напруження духу, щоб довести світові, що в нас є патріотизм, національна свідомість, гідність. Зрілість для світового життя і світової ролі буде прямо пропорційна свідомому громадянському патріотизму [1,47].

Консолідуюче значення ідеї патріотизму зумовлене тим, що:

- по-перше, вона є відносно партійно-нейтральною, не пов’язаною з будь-якими класово-політичними, партійними інтересами;

- по-друге, Батьківщина – поняття інтернаціональне, воно не підтверджене ані державницькими, ані націоналістичними амбіціями;

- по-третє, ідея патріотизму прийнятна для усіх релігій, вона забезпечує міжконфесійну єдність;

- по-четверте, ця консолідуюча ідея має досить простий і зрозумілий усім механізм її реалізації на практиці у вигляді патріотичної поведінки.

Ідея патріотизму настільки загальнозначуща, що антипатріотизм, виражений у заподіянні шкоди своїй Вітчизні, як у прямій, так і в опосередкованій формах, усе ще вважається в Україні не тільки незаконним, а й аморальним, гріховним (за винятком мафіозних угруповань, корумпованих чиновників, осіб, орієнтованих на одержання прибутку будь-якою ціною). Іншими словами, ця ідея має потужний пласт повсякденно-психологічного підкріплення в вигляді традицій, звичаїв, обрядів тощо.

Однак, слід ще раз підкреслити, що одного психологічного рівня недостатньо, ідею Батьківщини, патріотизму потрібно підсилити ідеологічною складовою, сформувати державно-патріотичну ідеологію в світлі національно-політичної свідомості суспільства. З іншого боку, повинні бути передбаченими й реалізованими конкретні напрямки, шляхи, форми реалізації такої державної програми.

Цінності ідеології державного та військового будівництва мають виразно духовний характер. Адже тільки духовне може компенсувати вплив соціальних суперечностей, глибоко проникати в серця людей, єднати їх у єдине ціле, творити з поділеного на групи населення людську спільність, розрізнене робити єдиним. Державницька ідеологія, що базується на загальнонаціональній ідеї, має національний характер, в основі її лежать інтереси нації. Консолідація нації й держави створює підґрунтя для виникнення національно-державницького патріотизму, тобто почуття відданості Україні всіх громадян незалежно від національності.

Оптимізація процесу соціалізації молоді в сучасних умовах має розглядатися як складова всього комплексу проблем загальнодержавного масштабу й буде набагато ефективнішою, коли буде вирішуватись комплекс заходів щодо патріотичного виховання молоді, їх підготовки до захисту держави, до служби в Збройних Силах України.

На думку авторів Програми героїко-патріотичного виховання «Навчання доблесті і слави», основними напрямками й механізмами формування військово-патріотичних якостей підростаючого покоління України мають бути наступні:

1. Удосконалення нормативно-правової бази героїко-патріотичного виховання :

- підготовка нормативно-правових актів із питань військово-патріотичного виховання, внесення відповідних змін до законодавства;

- визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, направлених на формування патріотичних якостей;

- розробка порядку проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор і конкурсів, присвячених проблемам героїко-патріотичного виховання.

2. Активізація діяльності органів державної влади й громадських організацій у сфері формування військово-патріотичних якостей:

- забезпечення системності патріотичного виховання;

- об’єднання й координація зусиль центральних і місцевих органів влади в роботі по військово-патріотичному вихованню;

- посилення військово-патріотичної роботи, проведення днів та місячників захисника Вітчизни, „Вахт пам’яті”, пошуково-краєзнавчої роботи, військово-спортивних ігор і туристичних походів;

- залучення учнівської молоді до вивчення культури, історії України, пропаганда досягнень вітчизняної культури й мистецтва, підтримка діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів;

- виховання культури поведінки, поваги до старшого покоління, правової свідомості, турботливого ставлення до природи;

- створення відповідних умов і залучення молоді до занять фізичною культурою й спортом, направлення набутого фізичного виховання на підготовку до праці й захисту Вітчизни;

- удосконалення системи підготовки й перепідготовки кадрів, що займаються питаннями формування військово-патріотичних якостей;

- активне залучення до формування військово-патріотичних якостей у молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду й духовного потенціалу з метою збереження та примноження славних бойових і трудових традицій нашого народу.

3. Інформаційно-пропагандистське забезпечення військово-патріотичного виховання учнівської молоді:

- розробка рекомендацій про посилення героїко-патріотичної направленості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації;

- активна протидія ідеям, що фальсифікують історію України та її діяльність;

- організація в теле-, радіопрограмах і пресі постійно діючих рубрик про формування військово-патріотичних якостей у молоді, про досвід роботи в даному напрямку різних соціальних інституцій, в тому числі ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, із залученням до обговорення проблем патріотичного виховання відомих учених, педагогів, ветеранів війни й праці, лідерів і активістів громадських організацій.

4. Посилення ролі сім’ї в процесі формування військово-патріотичних якостей молоді:

- створення належного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для духовного, морально-етичного, художньо-естетичного, фізичного, інтелектуального та освітнього розвитку дітей;

- підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і підручників з питань героїко-патріотичного виховання.

5. Формування науково-теоретичних і методичних основ формування військово-патріотичних якостей:

- здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікацій нових архівних документів, видання військово-історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про досягнення України, серій книг військово-патріотичного змісту;

- підготовка й видання наукових праць, науково-методичних, навчальних підручників і рекомендацій з питань героїко-патріотичного виховання молоді;

- систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів з проблеми формування військово-патріотичних якостей молоді;

- створення на базі найкращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для розробки виховних інноваційних технологій, розповсюдження передового досвіду виховної роботи [2].

Основна мета цих новацій – виховати сучасну молодь гуманною, творчою, відповідальною, з активною життєвою позицією, яка б могла реалізувати себе. Без пробудження таких моральних феноменів, як патріотизм, совість, почуття власної гідності, обов’язок, чесність, працелюбність навряд чи можна розраховувати на поліпшення ситуації в країні. Саме тому в сьогоднішніх умовах державотворчого процесу в Україні відбувається активний різнобічний пошук нової моральної парадигми в філософії, психолого-педагогічній науці, державних структурах, школі, сім’ї.

Література:

1. Бердяев Н.А. Судьба России: опыты по психологии войны и национальности /Предисл. Л.Полякова. Репринт. произв. изд. 1918 г. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 240 с.

2. Раєвський В. Героїко-патріотичне виховання учнівської молоді // www.fond-dobrobut.org.ua – 12.02.2008р.