Право/10.Хозяйственное право.

Куксюк Андрій Лентійович

Національний університет державної податкової служби України

Відмова у виплаті відшкодуванняя за договором автомобільного страхування

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР (далі – Закон про страхування) (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 року) договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, які в свою чергу мають реєструватись в уповноваженому органі (відповідний департамент Міністерства фінансів) при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

У попередній редакції Закону йшлося не про реєстрацію, а про затвердження правил. У проекті ж нового Цивільного кодексу України окремо не йдеться про правила страхування, а тому можна вважати, що відповідні норми Закону про страхування діятимуть і надалі.

Це означає, що під час укладання договору страхування відсутня можливість вносити зміни до правил на вимогу страхувальника. На відміну від законодавства України законодавство РФ передбачає таку можливість (ст. 943 Цивільного кодексу РФ).

Принциповість цього положення можна з’ясувати під час аналізу положень правил страхування щодо виключення зі страхових випадків і обмеження страхування. Згадані положення згідно зі ст. 17 Закону про страхування є обов’язковими елементами правил страхування і в той же час не є обов’язковим атрибутом самого договору страхування.

Розглянемо цю проблему, використовуючи практику провідних страхових компаній, положення їх правил щодо страхування “автокаско” – відшкодування збитків при пошкодженні або незаконному заволодінні (угоні) автотранспортним засобом.

Загальними обмеженнями страхування є час, протягом якого діє страховий захист, а також територія, в межах якої діє договір. Обмеження можуть стосуватись також самих транспортних засобів, які страхуються (строк експлуатації, корозія тощо).

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування визначає ст. 26 Закону про страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат.

Правила практично усіх страхових компаній містять виключення щодо виплати страхового відшкодування за наявності впливу радіоактивного вибуху, радіації та радіоактивного забруднення (тим більше що редакція Закону про страхування від 4 жовтня 2001 року містить як обов’язковий вид страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, який деталізується нормами Закону України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 р. № 2893-III). Крім того, деякі правила містять обмеження щодо виплати страхового відшкодування, яке було наслідком хімічного і бактеріологічного забруднення, будь-яких військових дій, маневрів або інших військових заходів, громадянської війни, усякого роду народних хвилювань, страйків.

Ці фактори відносяться до дій непереборної сили, відшкодування наслідків яких за логікою є основним завданням страхування. Але ці винятки є звичаєм ділового обігу і широко застосовуються страховими компаніями, в тому числі корпорації Ллойдс. Стаття 964 Цивільного кодексу РФ окремо передбачає деякі з цих обставин як підстави звільнення від виплати страхового відшкодування. Це викликано тим, що ці ризики відносяться до категорії так званих “катастрофічних” і можуть викликати проблеми для страхового ринку в цілому. Звичайно, що у договорі страховик може взяти на себе таке зобов’язання.

Іноді до цієї категорії ризиків відносять і терористичні акти, але, на нашу думку, це недоцільно.

Окремо треба зупинитися на таких підставах для відмови, як конфіскація, вилучення, реквізиції, арешт, знищення застрахованого транспортного засобу за розпорядженням державних органів. Слід наголосити на тому, що такі дії повинні мати безпосередній характер. У тому випадку, якщо при виникненні певної небезпеки, передбаченої договором страхування, державний орган у зв’язку з цим прийме рішення про знищення транспортного засобу, страховик не звільняється від виплати відшкодування. Пояснити це можна тим, що причиною шкоди є не саме знищення за рішенням державного органу, а небезпека, яка спричинила прийняття такого рішення.

Іншими обставинами із “джентльменського набору” відмов є керування застрахованим транспортним засобом особою:

· яка не допущена до керування транспортним засобом (особа не внесена як така що вправі керувати транспортним засобом за умовами Договору страхування);

· яка не має посвідчення водія взагалі або посвідчення водія відповідної категорії;

· яка не має довіреності на право керування транспортним засобом або подорожнього листа;

· яка перебувала в стані будь-якої форми алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, а також, якщо водій застрахованого транспортного засобу втік з місця ДТП або відмовився пройти медичний огляд (експертизу).

Правила деяких страхових компаній до підстав відмови у здійсненні страхових виплат та страхового відшкодування відносять перебування водія під впливом медикаментозних препаратів, застосування яких протипоказано при керуванні транспортним засобом. Це не однозначне положення, з яким досить складно погодитись.

Відмова у виплаті відшкодування можлива у випадку використання транспортного засобу в заздалегідь відомому страхувальнику стані, при якому забороняється експлуатувати ТЗ. При цьому визначення технічного стану транспортного засобу здійснюється згідно з відповідним розділом Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та Законом України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. № 3353-XII, щодо використання транспортного засобу у змаганнях, випробуваннях або для учбової їзди або зміни мети його використання.

До причин у відмові виплати страхового відшкодування може бути віднесено ще цілу низку підстав. По-перше, порушення страхувальником або особою, допущеною до керування застрахованим транспортним засобом, правил експлуатації транспортних засобів (у тому числі використання транспортного засобу, що не пройшов технічний огляд у встановленому порядку). По-друге, порушення правил пожежної безпеки, правил перевезення і збереження вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин і предметів, вимог безпеки під час перевезення вантажів, пожежі або вибуху при навантаженні, розвантаженні або перевезенні горючих або вибухонебезпечних речовин і предметів у непередбаченому для таких цілей транспортному засобі.

Серед інших можливих причин відмови у виплаті страхового відшкодування згадуються:

· коротке замикання електрообладнання транспортного засобу (акумуляторної батареї тощо), що не спричинило іншого збитку;

· навантаження, розвантаження або транспортування застрахованого транспортного засобу будь-яким видом транспорту;

· обробка теплом, вогнем або інший термічний вплив на транспортний засіб та причепи до нього (сушка, зварювання, гаряча обробка інші види обробки);

· гниття, корозія та інші природні властивості матеріалів, які використовуються у ТЗ, внаслідок зберігання у несприятливих умовах, у тому числі природних та хімічних процесів, а також у процесі експлуатації;

· залишення ТЗ у темну пору доби на стоянці чи в гаражі, що не охороняється, без попереднього погодження із страховиком.

Ми розглянули питання, пов’язані з конкретними життєвими обставинами, які можуть стати на перешкоді в отриманні автолюбителем страхового відшкодування. Але принциповим є не стільки сам перелік цих обставин, які варіюються у різних страхових компаніях, скільки самі наслідки застосування такої відмови, а також поінформованість страхувальника про підстави у відмові виплати страховою відшкодування.

Якщо узагальнити всі підстави, то страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, якщо:

1. страховий випадок не настав;

2. страховий випадок настав за обставин, що звільняють страховика від виплати, що передбачені договором або законом;

3. страховий випадок настав за обставин, що не звільняють страховика від виплати, але дають страховику право відмовити у виплаті.

І всі ці підстави тягнуть за собою різні наслідки. Основна різниця полягає в тому, що в перших двох випадках страховик зобов’язаний відмовити у виплаті відшкодування, і не може використовувати свої страхові резерви для здійснення так званих “компромісних” виплат, які можливі лише в останньому випадку.

Виникає єдине запитання: як особа, яка бажає застрахувати свій автомобіль, дізнається про підстави відмову у виплаті страхового відшкодування? Серед обов’язків страховика ст. 20 Закону про страхування зазначає ознайомлення страхувальника з умовами та правилами страхування. Як правило, пересічний громадянин, який користується послугами страхових компаній, звертається до вивчення правил лише тоді, коли виникає певна проблема. Саме завчасна поінформованість дозволить автолюбителю уникнути не тільки проблем, пов’язаних безпосередньо з автомобілем, а й неприємної суперечки з страховиком, яка може вас залишити з проблемами наодинці.

Використання у правилах страхування формули “якщо інше не передбачено договором” дозволяє варіювати ваші можливі ризики. І в той же час, відсутність зазначеного зауваження передбачає обов’язковість такої підстави у відмові щодо виплати страхового відшкодування. Правила не можуть змінюватись у кожному конкретному випадку. У зв’язку з цим доцільно було б розглянути можливість запровадження в Україні російської практики, яка передбачає необов’язковість правил страхування під час укладання договору страхування, якщо інше не передбачено самим договором.

Колектив письменників, які творили під псевдонімом Козьма Прутков, винайшли таку формулу: “Якщо на клітці із слоном прочитаєш напис “буйвіл”, не вір очам своїм”. Перефразувавши цей вислів, можна сказати: "Слухаючи представника страховика, не вір вухам своїм, а уважно вивчи умови правил і договору страхування".

Література:

1. Закон України „Про страхування” в редакції закону N 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114.

2. Програма розвитку страхового ринку України на 2005 – 2009 рр. // Страхова справа. – 2005. – №1 (1). – С. 48–55.

3. Арцимович И. Статистика страхового ринку: Председатель правления МСК «Надра» о нюансах выбора страховой компании. — Компаньон, №125, 20 грудня 2008г., с.37.

4. Науменко В. Страхи страхования. — Компаньон, №3, январь 1998 г., с.12.

5. Огаренко О.В. Методологічні засади оцінки фінансового стану страховика.// Економіка: проблеми теорії і практики. -2007. -№111.

6. Орланюк-Малицкая Л.А. Платоспроможність страхової компанії. - М.: Елена-принт, 1996. - 152 с.

7. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2007. - 599 с.

8. Шелехов К.В., Юрчук Л.Ю. Страхування. Посібник по виченню дисципліни. К.:КИБиТ, 1999. -66