Право/ 10.Господарське право

Кучмай Т.П., студентка

Національна академія податкової служби України

Місце господарських судів в системі судочинства України

Після прийняття Закону України «Про судоустрій України», що набрав чинності 1 червня 2002 р., завершився перший стан судової реформи, загальною метою якого було впровадження у судову систему структурних змін, приведення структури судових органів у відповідність з принципами територіальності та спеціалізації, встановленими Конституцією України.

Відповідно судова система представлена Конституційним Судом та загальними судами. Серед останніх виокремлюють спеціалізовані суди, система яких, у свою чергу, складається з місцевих судів, апеляційних судів, Вищого спеціалізованого суду. Очолює всю систему судів Верховний Суд України. До спеціалізованих належать, зокрема, господарські суди.

Відповідно до закону «Про судоустрій України» в Україні діють:

· Вищий господарський суд України;

· апеляційні спеціалізовані суди;

· місцеві господарські суди Автономної Республіки Крим,

областей, міст Києва та Севастополя.

Завдання суду полягає в правильному і своєчасному розгляді та вирішенні господарських справ. Особливістю даного виду процесу є те, що це спори переважно між юридичними особами, на відміну від інших видів процесів, в яких одна із сторін, як правило, фізична особа. Порядок і строки розгляду справи, провадження окремих судових дій, прийняття рішення по справі також суттєво відрізняються від порядку та строків провадження в цивільному й кримінальному процесах.

Необхідність та неминучість судової реформи на сучасному етапі висуває перед нами коло проблемних питань, які потребують негайного переосмислення ти вирішення. Серед останніх слід виділити проблеми місця господарських судів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави, а також дослідження процесу доказування в господарських судах, зокрема визнання засобів доказування та їх процесуального значення.

Здійснюючи правосуддя, господарські суди безпосередньо сприяють позитивним економічним перетворенням у державі, формуванню конкурентного середовища для суб’єктів господарювання всіх форм власності. Діяльність господарських судів стала важливим інституційним засобом реалізації державної економічної політики, оскільки, приймаючи рішення у господарських справах, вони здійснюють оцінку законності конкретних дій суб’єктів господарювання і спрямовують їх у правове поле, їх рішення сприяють наповненню державного бюджету.

Визнання особливої ролі системи судів господарської юрисдикції та спеціалізованих судів взагалі у функціонуванні державного механізму обумовило закріплення за ними на конституційному рівні певного автономного характеру. Так, Конституцією визначається, що вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Статус вищого суду системи за своєю змістовною основою передбачає комплексність функціональних напрямів діяльності вищого спеціалізованого господарського суду, відповідальність за координацію роботи всієї системи господарської юстиції й, певною мірою, здійснення судово-управлінських функцій.

Тем не менш, на сучасному етапі реформування судової системи існує полеміка щодо збереження спеціалізованої господарської юрисдикції судів. Останнім часом посилилася тенденція критичного ставлення до самостійного характеру судів господарської спеціалізації, висловлюються припущення щодо невизначеності предмета господарського та господарського процесуального права, недоцільності виокремлення так званих комплексних галузей права, які, на думку деяких фахівців, становлять ніщо інше, як норми класичних галузей (цивільного та адміністративного), якими регулюються відносини у певній (економічній) сфері. Висловлюються міркування щодо штучності господарсько-судової юрисдикції, відсутності у переважній більшості країн Європи окремих судів для вирішення цієї категорії справ, необхідності уніфікації господарського і цивільного судочинства, віднесення всього масиву справ за участю адміністративних органів до компетенції адміністративних судів, а відтак — в перспективі, повне інтегрування господарських судів до системи цивільних судів.

Згідно із ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.І саме це спектр справ виділяє юриздикцію господарських судів з поміж інших.

З метою підвищення якості роботи судів президією Вищого господарського суду України надаються роз’яснення щодо порядку застосування судами актів законодавства, а також затверджено Програму заходів по вдосконаленню роботи та підвищенню ефективності діяльності господарських судів України, яка розрахована на 2005—2010 рр. Програмою передбачено комплекс короткострокових та довгострокових заходів, спрямованих на: покращення нормативно-правого забезпечення діяльності апеляційних господарських судів і надання методичної допомоги; вдосконалення організаційного та кадрового забезпечення господарських судів; належного інформаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення судів; вивчення судової практики Європейського Суду тощо. До виконання цієї Програми, крім суддів та апарату Вищого господарського суду України, залучаються голови апеляційних господарських судів, Державна судова адміністрація України та Академія суддів України.

Література:

1. Конституція України / Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, Ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. — К., Атіка, 2003.

3. Про судоустрій України. Закон України // Відомості ВРУ, № 27—28, 2002. Ст. 180.

4. Зеленін В.О. Місія господарських судів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави // Вісник господарського судочинства, № 3, 2006, С. 145—149.

5. Куйбіда Р. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи. — К., Атіка, 2004. 287с.

6. Осетинський А. Реформування системи судів господарської юрисдикції в аспекті реалізації конституційного статусу касаційної інстанції // Право України, № 6, 2005. С. 3—9.

7. Притика Д. Про стан здійснення судочинства господарськими судами // Право України, № 1, 2006. С. 5—8.

8. Шицький І. Деякі питання визначення принципів побудови і функціонування місцевих господарських судів України // Право України, № 1, 2005. С. 10—15.