Психологічні науки./10. Психологія праці
К.психол.н.
Болотнікова І.В.
Розвиток і тренування розумових функцій як фактор оптимізації педагогічної діяльності
Професія вчителя пов’язана з великим розумовим та
психофізіологічним навантаженням. Численні дослідження вітчизняних та
зарубіжних вчених довели, що більшості спеціалістів, особливо тих, що мають
значний стаж педагогічної роботи, властиве розумове та психологічне
перенапруження, емоційне вигорання, отже “ціна” професійної діяльності
педагогів є дуже високою [4, 6, 8,
9]. Таким чином, вельми актуальною проблемою психологічної науки є визначення
факторів оптимізації
педагогічної діяльності.
1.Створення умов активізації пізнавальних інтересів як фактор оптимізація показників мислення студентів
Оскільки праця вчителя є, перш за все, розумовою і
пов’язана зі значним розумовим навантаженням, вважаємо доцільним і
необхідним відстеження та оптимізацію
показників мислення педагогів, починаючи з етапу їх професійної підготовки [1].
Відомо, що мислення є динамічним утворенням, тренування та оптимізація особливостей якого є важливим засобом підвищення рівню психологічної готовності до педагогічної діяльності. Пропонуємо розглянути методи оптимізації мислення, спрямовані на підвищення не лише рівню розумових функцій студентів, а й загального рівню їх готовності до педагогічної діяльності.
Активізація пізнавальних інтересів є важливим чинником розвитку розумових функцій. Розрізняють такі основні психологічні умови активізації пізнавальних процесів у юнаків [5].
1. Задачний підхід.
Пізнавальний інтерес до змісту навчальних предметів не виникає, якщо знання і
навички, що їх набуває студент, носять формальний характер і не можуть бути
застосовані для пізнання різноманітних явищ життя. Тому для активізації
пізнавальних інтересів велике значення мають пізнавальні задачі, ситуації та
вправи, що розвивають самостійність думки. Пізнавальні задачі доцільно
пропонувати як підчас фронтальних, так і підчас індивідуальних занять зі
студентами. Основні вимоги до навчальних задач:
1) конструюватися повинна не одна окрема задача, а система задач; 2)
навчальна задача повинна забезпечувати досягнення не тільки найближчих
навчальних завдань, але й більш загальних (наприклад, формування здібностей);
3) навчальні задачі повинні базуватися так, щоб засвоєння певних засобів
діяльності виступало як прямий продукт навчання.
2. Значущість знань. Знання,
що сприймаються як непотрібні, засвоюються формально і поверхнево. Тому
завданням викладача є розкрити студентам наукову і практичну значущість знань,
умінь і навичок, які вони одержують підчас навчання у ВНЗ, і таким чином
сприяти активізації пізнавальних інтересів.
3. Привабливість
діяльності. Важливою умовою активізації пізнавальних інтересів є можливість
виконання привабливої діяльності в тій галузі, інтерес до якої існує у юнака.
Інтереси студентів, як правило, мають не споглядальний, а активний
практично-дійовий характер, спрямований, найчастіше, на майбутню професійну
діяльність. Отже, наявність педагогічної практики є важливою умовою для
розвитку пізнавальних інтересів майбутніх вчителів.
4. Зв’язок
нових інтересів з вже існуючими. Надійною основою активізації нового
інтересу можуть бути вже наявні в особистості інтереси. Часто для того, щоб
зацікавити новим, що інтересу ще не викликало, необхідно зв’язати його хоча б
опосередковано з тим предметом, який вже цікавить студента. Посередній інтерес,
що виникає в цьому випадку, може перерости з часом у прямий інтерес до предмету
або виду діяльності, якими студент може поступово зацікавитися.
5. Емоційна
привабливість об’єкту пізнання. Предмет пізнання може бути емоційно
привабливим за своїм змістом, якщо він містить нову актуальну інформацію. Це
особливо стосується розвитку професійних інтересів у студентів. Нові відомості,
одержані на лекціях або практичних заняттях, розширюють загальну ерудицію,
деталізують конкретні знання, розвивають здатність співставляти вже усвідомлені
факти, вміння аналізувати їх і робити власні висновки. Стоячи на порозі нового,
професійно-трудового етапу життя, студенти добре розуміють важливість нового
змісту предмету пізнання та його ролі для їхньої конкурентноздатності в
сучасних соціально-економічних умовах. Привабливого змісту пізнання студенти
можуть досягати різними шляхами. Джерелами пізнання можуть бути викладачі,
авторитетні особи, батьки, книги, телебачення, інтернет та ін.
6. Засоби
стимуляції пізнавальної діяльності. Важливим стимулом виступає новизна
змісту матеріалу, яка викликає орієнтацій ну реакцію у студентів. Психічним
станом людини, що породжує допитливість, є здивування. Новизна і виступає тим
стимулом зовнішнього середовища, який загострює цей стан.
Проте, новизна інформації – не єдиний і не
постійний стимул. Активізації пізнавального інтересу може сприяти поновлення
набутих знань. Цей стимул цінний тим, що сприяє появі нових ступенів оволодіння
знаннями [3].
Одним з важливих
стимулів пізнавальної діяльності є її проблемність. Проблемність завжди
породжує внутрішні та зовнішні протиріччя, своєрідну загадку, що насторожує
студента та викликає в нього орієнтувально-дослідницьку реакцію і тому
опосередковано впливає на активізацію пізнавального інтересу. У тісному зв’язку
з проблемністю виступає стимул дослідницької, евристичної та творчої
діяльності.
Окрема група
стимулів обумовлена суб’єктно- суб’єктними стосунками. Групові стосунки між
студентами виступають важливою частиною проблеми мотивації навчання. Стосунки
між викладачем та студентами завжди проявляються в емоційному тонусі
діяльності, який або сприяє виникненню пізнавального інтересу, або чинить
перешкоду його активізації. Емоційний тонус залежить від членів студентського
колективу, викладача та, зрештою – від стилю педагогічних взаємин [9].
2. Розвиток і тренування розумових функцій як фактор оптимізації професійної діяльності педагогів
Специфіка роботи вчителя обумовлює необхідність і
потребу у безперервній освіті й самоосвіті педагога. Справжній
педагог не може залишатися на якомусь певному, “застиглому” рівні
інтелектуального розвитку. Прогрес знань людства має безперервний характер,
тобто відбувається постійно, і майбутній вчитель повинен уважно відстежувати
здобутки цього прогресу, з тим, щоб вчасно збагачувати знаннями про них
ввірених йому учнів. Отже, розвиток мислення педагога за умов постійної
самоосвіти є оптимізуючим фактором його
професійної діяльності [8] .
Одним з ефективних методів
розвитку мислення є постійне тренування розумових функцій, адже для підтримки
високого розумового рівня необхідні регулярні вправи. Новітні дослідження в
галузі когнітивістики підтверджують, що стимуляція важливих центрів мозку не
тільки в значній мірі уповільнює зниження з віком розумових здібностей, а й
допомагає покращити роботу клітин мозку. При цьому важливо розуміти, що
різноманітні здібності мозку не конкурують між собою, а, скоріше, допомагають
одна одній.
Проблема застосування різних видів тренінгу для найрізноманітніших змін широко обговорюється в сучасній психологічній літературі. Провідними в сучасній концепції тренінгу є поняття психологічного впливу та особистісних змін. Ключова ідея буудь-якої тренінгової роботи – намагання спияти розвиткові особистості шляхом зняття обмежень, комплексів. Це ідея зміни, трансформаціїї людського Я у світі, що змінюється. Отже, розгляд поняття тренінг виявляється тісно повязаним з аналізом проблеми психічного розвитку, змін і, ширше, з детермінацією психічного [10].
Фахівці визначають специфічні риси тренінгу, які дозволяють виділити його серед інших методів практичної психології. Це спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи у саморозвитку, при цьому вона походить не стільки від ведучого, скільки від інших учасників. Отже, інтелектуальний тренінг є одним з видів тренінгу, що чинить вплив на розвиток інтелекту. Основними параметрами інтелектуального тренінгу є:
- проблемність,
- надпредметність,
- процесуальність,
- інтелектуальна потенційність,
- безоцінковість,
- децентрованість,
- груповий характер середовища.
Більшість тренінгових
програм присвячено розвиткові креативності, або творчого мислення. Засобами
забезпечення, тобто створення і утримання проектних характеристик в реальному
тренінговому процесі є багатофункціональні проблемні ситуації та сконструйовані
на їх базі психотехнічні процедури. Вони ґрунтуються на зміні звичайних систем
зв’язків і відношень, зокрема, часових, просторових і смислових. Наприклад,
людині пропонують мислено скоротити інтервал часу між народженням і смертю (до
одного дня), здійснити подорож у далеке минуле або майбутнє, тощо.
“Просторовий” тренінг ґрунтується на поєднанні в просторі об’єктів, які
звичайно не співпадають, причому досить далеких (наприклад, автомобіль і слон),
або відповідному розєднанні звичайно поєднанних об’єктів (риба і вода).
Йдеться, отже, про нестандартне, творче мислення, звільнене від стереотипів, що
розкриває інтелектуальний потенціал людини.
Інтелектуально-творчі ігри також мають багаті
можливості для розвитку мислення, творчих та винахідницьких здатностей. Основна
мета таких ігор – розвиток здатності до постановки і творчого розвязання
винахідницьких задач і, ширше, розвиток інтелекту [10].
Цей результат, якщо він досягнутий, і є прямим продуктом ігрового процесу. Щодо
нових задумів, інколи досить оригінальних і цікавих, то вони в даному випадку –
непрямий продукт ігрової діяльності. Особливостями інтелектуально-творчої гри і
водночас її відмінностями від інших рольових ігор є такі риси:
-
основною метою є розвиток інтелектуально-творчого потенціалу;
-
відсутність жлдних елементів змагання;
-
відображення в грі одночасно ігрової та навчальної діяльності, відсутність
їх протиставлення;
-
гнучка зміна ролей;
-
наявність елементів емпатії.
Приклади інтелектуально-творчих ігор: «Визначення
гальмівного шляху», «Модернізація навчальної аудиторії» і т.ін
Існує велика кількість
науково-популярної психологічної
літератури, де в доступній для непрофесіоналів та захоплюючій формі подаються різні вправи, спрямовані на
розвиток і тренування певних особливостей мислення [2]. Зокрема, в книзі А.Брегдона “Ігри для
розуму” вправи розроблено таким чином, щоб у формі цікавих ігор та головоломок
(задачі-маршрути, маніпуляції з цифрами, перестановки, завдання на
спостережливість тощо) розвивати логічну дедукцію, образну візуалізацію, маніпуляції з символами і правилами
математичного обчислювання, використання вербальних функцій та граматичної
логіки для пошуку вирішення завдань, поданих невербально тощо. Цікавість та
достатня простота вправ допомагають розвивати творчі і критичні здібності, що відіграють
значну роль у прийнятті різноманітних повсякденних та перспективних рішень.
В книзі Т.В’южека “Логічні
ігри, тести, вправи” [7] розвиток
розумових функцій планується за такими напрямками: 1) розвиток розумової сили;
2) розвиток розумової гнучкості; 3) розвиток розумової стійкості; 4) розвиток
розумової координації.
Позитивними рисами розумових тренінгів у наведеній ігровій формі є зручність та довільність їх використання, а також те, що вони уявляють собою розумову працю і розвагу водночас.
З
вищесказаного можна зробити такі висновки:
· Функціональні особливості складових розумового процесу є одним з найважливіших компонентів психофізіологічного забезпечення готовності студентів до педагогічної діяльності.
· Мислення є динамічною, багаторівневою ієрархічною системою, здатною до тренування та вдосконалення.
·
Враховуючи наявні показники мислення
студентів-старшокурсників, виявляється необхідним застосування методів
оптимізації особливостей мислення з метою підвищення рівню готовності студентів
до педагогічної діяльності.
В результаті аналізу результатів попереднього етапу дослідження зроблено висновок про доцільність використання таких методів оптимізації розумової діяльності педагогів, як:
· Розвиток і тренування розумових функцій, безперервна самоосвіта;
·
Профілактика розумово-емоційного
перенапруження.
Література:
1.
Бажанюк В.С. Психологічні основи
підготовки майбутніх учителів-словесників до роботи з літературно обдарованими
дітьми: Дис. …канд. психол наук:
19.00.07. - Київ, 1995. – 189 с.
2.
Брегдон А. ФеллоузЛ. Игры для ума. – М.:
Эксмо, 2002.-127с.
3.
Дьяченко М.И.,
Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. – Минск:
Изд-во БГУ, 1976. – 176 с.
4.
Кудрявцев Т.В.
Психолого-педагогические проблемы высшей школы // Вопросы психологии. – 1981. -
№2. – С. 20 – 30.
5.
Кульчицька А.В.
Активізація пізнавальних інтересів учнів – випускників загальноосвітніх шкіл:
Дис. …канд. психол. наук: 05.04.2000. –К., 2000. – 201с.
6. Левитов Н.Д. Психология труда. – М.: Учпедгиз, 1963. – 340 с.
7. Логические игры, тесты, упражнения (Под ред. Т.Вьюжека). – М.: Эксмо, 2002.-296с.
8. Львова Ю.Л. Деякі питання психології праці вчителя. - К.: Знання, 1972.-148с.
9.
Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской
школы в процессе профессиональной подготовки. – М.: Просвещение, 1976. – 150с.
10.
Смульсон М.Л.
Психологія розвитку інтелекту в ранній юності: Дис. …докт. психол. наук:
24.04.02. – К., 2002. – 461с.