Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Олейникова Олена Олексійовна, Качегін Віталій Анатольєвич

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Роль фінансової стійкості підприємства, методика її визначення, оцінка та прогнозування

Фінансова стійкість формується в процесі всієї господарської діяльності підприємства і є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами. Вона забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і сприяє безперебійному процесу продажу товарів.

Аналіз фінансової стійкості на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильне підприємство керувало фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього кошт для розвитку виробництва, а надлишкова- перешкоджати розвитку, обтяжуючись витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Фінансова стійкість характеризується системою показників, що широко представлені в економічній літературі. Співвідношення вартості запасів і величин власних і позикових джерел їхнього формування - один з найважливіших показників стійкості фінансового стану підприємства [1,с.204]. Прокоментуємо фінансову стійкість за даними коефіцієнтам:

1 Кфс характеризує незалежність підприємства від позикових джерел. Нормальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0.5. Воно означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Дотримання нормативу важливо для самого підприємства і для його кредиторів. Ріст коефіцієнта автономії в динаміку свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових утруднень у наступні періоди, що з позицій кредиторів підвищує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань.

2 Кфс характеризує забезпеченість всіх оборотних активів підприємства власними оборотними коштами, необхідну для його фінансової стійкості. Нормативне значення коефіцієнта-0.1. Ріст у динаміку вважається позитивним.

3 Кфс означає, якою мірою, матеріальні запаси покриті власними оборотними коштами і не мають потреби в залученні позикових. Нормативне значення коефіцієнта складає 0,6-0,8.

4 К фс показує, яка частина власних кошт підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Як оптимальну величину рекомендується 0,5. З фінансових позицій підвищення коефіцієнта маневреності вважається позитивним, але в межах, у яких воно можливо при конкретній структурі майна підприємства, тобто за рахунок випереджального росту власних джерел кошт.

5 Кфс показує, у якому ступені мобільні активи перевищують іммобілізовані, тобто зміна структури активів. Значення цього коефіцієнта у великій мері залежить від галузевих особливостей кругообігу кошт підприємства.

6 Кфс характеризує співвідношення власних джерел формування майна і короткострокових зобов'язань. Значення цього показника також обумовлено галузевими особливостями аналізованого підприємства.

7 Кфс є зворотним коефіцієнту автономії. Ріст цього показника в динаміку означає збільшення частки позикових кошт у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до 1, це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство. Цей показник дуже широко використовується на практиці.

8 Кфс показує, яка частина активів фінансується за рахунок власних джерел [2,с.212].

Проаналізувати фінансову стійкість підприємства можна і за допомогою абсолютного показника - надлишку або недоліку джерел кошт для формування запасів. Зміст такого аналізу укладається в тім, щоб перевірити, які джерела кошт і в якому розмірі використовуються для покриття запасів. Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел [3, с.162]

1. Наявність власних оборотних коштів(Ес);

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел (Ет);

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (Ез), де крім перших двох джерел включаються короткострокові кредити.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів:

+ Ес=Ес-З.

2. + власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:

+ Ет=Ет-З.

3. + загальної величини основних джерел для формування запасів:

+ Ез=Ез-З.

Обчислення трьох показників трьох показників забезпеченості запасів дозволяє виділити типи фінансової стійкості. При цьому використовується трикомпонентний показник:

S= {S+(Ес),S+(Ет),S+(Ез)},

Де функція визначається в такий спосіб:

S(X)=1,якщо X≥0,

S(X)=0,якщо X<0.

Розрізняють чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість, при якій трикомпонентний показник має вигляд: S=(1;1;1) - показує, що запаси і витрати цілком покриваються власними оборотними коштами. Підприємство практично не залежить від кредитів. Така ситуація відноситься до крайнього типу фінансової стійкості і на практиці зустрічається рідко.

2. Нормальна стійкість фінансового стану: S=(0;1;1) - підприємство оптимальне використовують кредитні ресурси. Поточні активи перевищують кредиторську заборгованість.

3. Хитливий фінансовий стан: S=(0;0;1) - характеризується порушенням платоспроможності: підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості виробництва. Але ще є можливість для поліпшення ситуації.

4. Кризове (критичне) фінансовий стан: S=(0;0;0) – це грань банкрутства, наявність простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості і нездатність погасити їх у термін. У ринковій економіці при кількаразовому повторенні такого положення підприємству грозить оголошення банкрутства [4, с.164].

Література:

1. Губин В.Е., Губина О.В. Анализ финансово – хозяйственной деятельности. М.: Издательство «Форум»- Инфра-М, 2006.

2. Донцова Л.В., Никифорова М.А. Анализ бухгалтерской отчетности. М.: Издательство «ДиС», 2003 г.

3. Капелюк З.А., Стрибко Т.В. Финансовый анализ и финансовое планирование организации: Учебное пособие, - Новосибирск, 2001

4. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры – М.: Финансы и статистика, 2005.