Ткаченко С.А.

Здобувач Міжнародного університету бізнесу і права, Україна

Щодо підняття на якісно нову ступінь загального рівеня системи управління інноваційним розвитком переробних підприємств АПК

Якість управління багато в чому визначається якістю здійснення його основних функцій, зокрема, такої як бюджетування. На жаль, бюджетування ще не у всьому відповідає вимогам, які висуваються до нього сучасним рівнем розвитку ринкових відносин в країні. Наявні і окремі недоліки в роботі планово-економічних відділів підприємств, які призводять до негативних наслідків. Іноді припускаються неточності і затримки при складанні бюджетів. Ці недоліки спричинені тим, що планово-економічні відділи підприємств не мають достатньої і своєчасної інформації. Доволі часто-густо бюджетування не у всьому відповідає вимогам, які висуваються до нього, економічна обробка цифрового матеріалу буває поверхнева, деякі важливі показники діяльності окремих ланок інноваційної діяльності підприємства взагалі відсутні, планові матеріали надходять з великим запізненням і не завжди точні.

Застосування систем управління дозволяє перейти від одноваріантного до оптимального бюджетування, зміцнює цілеспрямованість і зведеність бюджетів підприємств, створює можливість в порівняно стислі терміни обробляти великий обсяг інформації і своєчасно передавати необхідні дані в центральні органи управління суб’єктами. В сучасних ринкових умовах не уявляється можливим здійснити ефективне управління інноваційною діяльністю, науково-технічним розвитком в масштабі усього підприємства без впровадження системи управління. Тому створення системи управління виступає як дієвий інструмент, який дозволяє послідовно і більш науково управляти економікою підприємства, повніше використовувати переваги ринкового способу ведення процесу господарювання в здійсненні зведених програм інноваційного розвитку підприємств України і координування великих досліджень і розробок. До того ж, системи управління зміцнюють тенденцію до централізації, бо дозволяють оптимально вирішувати усі основні питання в центрі і спрямовувати усіх інших на виконання вироблених оптимальних рішень.

Разом з тим ієрархічна структура систем управління, які впроваджують на різних рівнях управління підприємствами, створює сприятливі умови для розвитку ініціативи на місцях, забезпечує оперативність і гнучкість в прийнятті рішень завдяки більш чіткому розподіленню області їх прийняття.

Окремі системи управління, які створюються – дуже дорогі, і надзвичайно важливим є те, щоб вони надавали максимально можливу віддачу. Однак практика останніх років показала, що поряд з високоефективними системами управління в промисловості зустрічаються системи, які мають доволі низьку економічну ефективність, а іноді і збиткові. Поява подібних систем обумовлена тим, що їх розробники, нехтуючи давно сформульованими принципами побудови систем управління, спрямували свої зусилля не на докорінне покращення системи управління інноваційним розвитком підприємства, а на вирішення окремих локальних задач. При цьому на системи управління перекладаються задачі у тому вигляді, в якому вони вирішувалися в традиційних умовах управління. В ряді випадків розробники не отримали очикуємого ефекту і від успішно працюючих систем управління.

Про причини недостатнього використання можливостей систем управління говорилося досить багато. Ці питання були в центрі уваги роботи Семінарів «Фінансова діагностика компанії» та Криза економічної ситуації або криза свідомості? «Управління компанією в період кризи: «Виграє сильніший … », в роботі яких прийняли участь міністри і керівники відомств, підприємств, об`єднань, наукових закладів країни.

На наш погляд, для успішного формування і функціонування системи бюджетного управління необхідним є дотримання ряду обов’язкових умов.

Що ж потрібно зробити для того, щоб запустити в дію невикористані резерви і різко підвищити ефективність систем управління, які розробляють?

1. З цією метою уявляється доцільним створення спеціального відділу, який сконцентрував би усі методичні і організаторські функції, пов’язані з проектуванням і впровадженням систем управління, а також забезпечив би координування розробок систем управління підприємств.

2. У зв’язку з тим, що особливу актуальність набула задача максимального скорочення періоду між народженням і практичною реалізацією нових інноваційних рішень, необхідно перейти до створення зведених систем, які об’єднують в собі системи управління проектуванням, технологічними процесами, виробництвом і збутом. Зведені системи управління забезпечують ув’язку і впровадження процесів управління починаючи від складання первинних проектних бюджетів підрозділами підприємств до їх реалізації. Однак це тільки часткова інтеграція. Цей клас систем передбачає також і більш ефективну ув’язку процесів управління суб`єктом.

3. В основу методології створення систем повинне бути покладено наскрізне впровадження функцій управління суб`єктом за ієрархічними рівнями. Системи повинні бути побудовані за принципом замкненості контуру управління, охоплюючи в комплексі усі його основні функції.

4. Зменшення вартості і скорочення строків розроблення систем управління вимагає більш широкого розгортання робіт із універсальності проектних рішень. Подальше підвищення рівня універсальності розробок за системами управління повинне ґрунтуватися на створенні універсальних адаптивних систем, а також державних і галузевих стандартів на форми планово-облікової документації, документообігу, системи класифікації і кодування інформації тощо.

Вирішення перерахованих проблем в комплексі з вирішенням проблеми кадрів і економічного стимулювання, безперечно, буде сприяти підвищенню науково-технічного (інноваційного) рівня робіт, які проводяться на підприємствах із створення систем управління та дозволить підняти на якісно нову ступінь загальний рівень управління інноваційним розвитком компаній.